57. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991-1994 р.Р.)

Сподівання більшості населення України на еко­номічне процвітання, підкріплені оцінками західних експертів, були однією з головних причин голосуван­ня за незалежність на референдумі.

Однак, роки незалежності принесли багатьом роз­чарування. Добробут погіршувався. Екологічні пробле­ми, незадовільний стан охорони здоров'я і соціальної сфери призвели до скорочення населення у державі.

Соціально-економічна ситуація в Україні значно за­гострилася після того, як Росія на початку 1992 р. за­провадила лібералізацію цін. Це призвело до їх різко­го підвищення і напливу грошової маси з Росії та інших держав колишнього СРСР в Україну. Запровад­ження з 10 серпня 1992 року українських купонів ба­гаторазового використання лише деякою мірою пом'якшило ситуацію. Стрибок цін на різні товари коливався у межах від 3 до 50 разів. Підвищення заробітної пла­ти, стипендій та пенсій не компенсувало значного зни­ження життєвого рівня населення. Особливо постраж­дали від «лібералізації» малозабезпечені верстви.

У таких умовах Україні довелося робити перші ре­альні кроки до ринкової економіки. Щоб зламати не­ефективну командно-адміністративну систему госпо­дарювання, необхідно було роздержавити економіку, зробити її багатоукладною. Правовою основою форму­вання приватного сектора економіки стали прийняті Верховною Радою Закони «Про приватизацію невели­ких державних підприємств (малу приватизацію)» (6.3.92.). «Про приватизацію майна державних під­приємств» (4.3.92) та прийнятий того ж дня Закон України «Про приватизаційні папери». 13 березня 1992 р. був прийнятий Закон України «Про іноземні інвестиції». Ці та деякі інші закони сформували, в ос­новному, правову базу для приватизації. Однак темпи і якість ринкових перетворень в Україні лишаються вкрай незадовільними. Економіка перебуває у стані глибокої кризи. Виступаючи у Верховній Раді Украї­ни з програмою соціально-економічних реформ, Пре­зидент Л. Кучма констатував фактичний провал аг­рарної політики. Сільське господарство і досі є най­більш невпорядкованою сферою економіки.

Серед причин катастрофічного стану господарсько­го життя спеціалісти називають наступні. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперсь­ким інтересам. Лише третина виробничо-технологіч­них циклів промисловості брала початок і завершувалась у республіці. Частка проміжного продукту в 1,5 рази переважала частку кінцевого. Коефіцієнт залеж­ності України від імпорту становив 41%, тоді як Японії — 14%, а США —9,5%.

Науково-технічна і технологічна відсталість україн­ської важкої промисловості, її величезна енергоємкість призвели до низької конкурентоспроможності про­дукції. Ресурси нафти, газу, лісу і дешевого вугілля внаслідок інтенсивної експлуатації в часи СРСР май­же повністю вичерпались. Негативно позначились на економіці України її повна залежність від кредитно-фінансової політики Росії, збереження «прозорих» кор­донів.

Важке економічне становище не дає можливості ре­алізувати декларовані соціальні програми. Рівень жит­тя основної маси населення продовжує падати, не змен­шується заборгованість держави з заробітної плати.