- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу. Джерелознавство та історіографія історії України.
- •21. Організація реєстрового козацтва.
- •2. Теорії походження Давньоруської держави. Причини її виникнення.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •5. Внутрішня політика князів Київської Русі.
- •7. Соціальна структура населення Київської Русі.
- •8. Економічний розвиток Київської Русі.
- •10. Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •9. Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва.
- •11. Відновлення Галицько-Волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького.
- •13. Утворення Великого князівства Литовського і поширення влади литовських князів на українські землі.
- •14. Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16. Польсько-литовські унії кінця 14 – початку 16 ст.: передумови суть та наслідки.
- •17. Люблінська унія і її політичні наслідки для України.
- •18. Релігійні відносини в Україні. Брестська унія.
- •19. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва. Формування Запорізької Січі.
- •20. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.
- •22. Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17 ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •24. Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654 р.
- •25. Основні напрями державної політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26. Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїни».
- •28. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-й половині 17-18 ст.
- •27. Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби «Руїни».
- •29. І. Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •30. Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в XVIII ст. Ліквідація автономії українських земель: передумови та наслідки.
- •32. Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •34. Україна в революції 1905-1907 pp.
- •33. Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •35. Українська думська громада в Державних Думах царської Росії.
- •36. Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •37. Лютнева революція в Росії 1917 р. Та піднесення національно-визвольного руху в Україні. Створення Центральної Ради та її діяльність.
- •38 Гетьманат п. Скоропадського і його політика.
- •39. Директорія в Україні і її політика. Об’єднання унр і зунр.
- •40. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
- •41. Нова економічна політика: суть, причини і наслідки.
- •42. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.
- •43. Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44. Колективізація в Україні: причини і наслідки.
- •45. Політика «українізації»в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46. Початок другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •50. Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср по завершенню Другої світової війни.
- •52. Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України
- •53. Політика десталінізації та її наслідки
- •54. Зростання застійних явищ у політичному і соціально-економічному розвитку срср і урср
- •55. Дисидентський рух на Україні
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др.. Пол. 1994-2004 р.Р.)
- •56. Україна на шляху до незалежності (1985—1991 рр.)
- •57. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991-1994 р.Р.)
- •59. Конституція України (1996 р.) – основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 Українська «помаранчева» революція. Сучасний розвиток України
47. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. У загарбницьких планах фашистів Україна займала особливе місце. Згідно з планом «Ост» Німеччина мала намір депортувати з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини. Вже перші дні війни показали слабкість СРСР. Незважаючи на масовий героїзм бійців, Червона армія, командний склад якої став жертвою сталінських репресій ще в передвоєнні роки, швидко відступала. До середини серпня 1941 р. німецькі війська захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію. 19 вересня фашисти взяли Київ, у жовтні — Одесу й Харків. До кінця 1941 р. була окупована майже вся Україна. Величезними були людські та матеріальні втрати. Сподівання західних українців на те, що з приходом сюди німців і відступом більшовиків для них настане покращення, не справдилися. Хоча військові підрозділи ОУН на початку війни разом з німцями вели боротьбу проти Червоної армії, Гітлер і думки не мав про те, що Україна може стати самостійною державою. Це особливо стало ясним, коли проголошена у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була швидко зліквідована, а ініціаторів прийняття Акта про незалежність України — С. Бандеру і Я. Стецька — було запроторено до концтабору Заксенхаузен.
48. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
У липні 1942 р. на всій території У був встановлений окупаційний режим. Фашисти позбавляли населення цивільних прав, заявили, що їхня ціль - змусити українців працювати на Німеччину (2,3 млн. вихідців з У були вивезені на примусові роботи). Гітлерівці грабували матеріальні ресурси України. Голод. Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення Києва скоротилося на 60%). Окупанти ринулися потопити в крові партизанські формування, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних провокацій послабити волю укр. народу до боротьби за звільнення.
49. ОУН-УПА і їх боротьба в роки Другої світової війни.
Політичним центром націоналістичного руху була Організація українських націоналістів (ОУН). Спочатку ОУН намагалась боротися проти радянських військ за допомогою нацистів, але ті виступили проти ОУН через національні ідеї організації та її прагнення створити незалежну Україну. 14 жовтня 1942 р. ОУН створила Українську повстанську армію (УПА) на чолі з Р. Шухевичем (Тарас Чупринка). УПА була найбільш організованим військовим об'єднанням українського націоналістичного руху.
УПА боролась проти СРСР і проти німецької «Нової Європи». У рядах УПА воювали українські селяни, робітники й інтелігенти... за національне й соціальне визволення».
У 1943 р. відбулася політична еволюція поглядів діячів ОУН—УПА. У серпні 1943 р. було вирішено вести боротьбу за незалежну державу разом з іншими поневоленими народами. Розглядалося навіть питання щодо альянсу із радянськими партизанами для боротьби з окупантами. Однак в основному ОУН—УПА і радянські партизани залишилися ворожі один одному. У 1944 р., з наближенням Червоної армії до Галичини, УПА пішла на переговори з німцями, що завершилися компромісом. Німецька армія повинна була допомогти зброєю ОУН—УПА для боротьби з Червоною армією.
Таким чином, у роки Другої світової війни формування ОУН—УПА вели боротьбу за відновлення української державності, відіграючи роль «третьої оили».