
- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу. Джерелознавство та історіографія історії України.
- •21. Організація реєстрового козацтва.
- •2. Теорії походження Давньоруської держави. Причини її виникнення.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •5. Внутрішня політика князів Київської Русі.
- •7. Соціальна структура населення Київської Русі.
- •8. Економічний розвиток Київської Русі.
- •10. Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •9. Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва.
- •11. Відновлення Галицько-Волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького.
- •13. Утворення Великого князівства Литовського і поширення влади литовських князів на українські землі.
- •14. Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16. Польсько-литовські унії кінця 14 – початку 16 ст.: передумови суть та наслідки.
- •17. Люблінська унія і її політичні наслідки для України.
- •18. Релігійні відносини в Україні. Брестська унія.
- •19. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва. Формування Запорізької Січі.
- •20. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.
- •22. Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17 ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •24. Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654 р.
- •25. Основні напрями державної політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26. Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїни».
- •28. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-й половині 17-18 ст.
- •27. Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби «Руїни».
- •29. І. Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •30. Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в XVIII ст. Ліквідація автономії українських земель: передумови та наслідки.
- •32. Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •34. Україна в революції 1905-1907 pp.
- •33. Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •35. Українська думська громада в Державних Думах царської Росії.
- •36. Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •37. Лютнева революція в Росії 1917 р. Та піднесення національно-визвольного руху в Україні. Створення Центральної Ради та її діяльність.
- •38 Гетьманат п. Скоропадського і його політика.
- •39. Директорія в Україні і її політика. Об’єднання унр і зунр.
- •40. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
- •41. Нова економічна політика: суть, причини і наслідки.
- •42. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.
- •43. Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44. Колективізація в Україні: причини і наслідки.
- •45. Політика «українізації»в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46. Початок другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •50. Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср по завершенню Другої світової війни.
- •52. Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України
- •53. Політика десталінізації та її наслідки
- •54. Зростання застійних явищ у політичному і соціально-економічному розвитку срср і урср
- •55. Дисидентський рух на Україні
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др.. Пол. 1994-2004 р.Р.)
- •56. Україна на шляху до незалежності (1985—1991 рр.)
- •57. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991-1994 р.Р.)
- •59. Конституція України (1996 р.) – основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 Українська «помаранчева» революція. Сучасний розвиток України
46. Початок другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
У серпні 1939 р. підписаний пакт про ненапад, Підписавши свою безпеку цим пактом, Німеччина через тиждень здійснила агресію проти Польщі. Гітлер 1 вересня 1939 р. напав на Польщу. Почалася Друга світова війна.
До середини вересня 1939 p. німецькі війська перетнули демаркаційну лінію, обумовлену в секретному протоколі. Було очевидно, що німці не зупиняться, аж поки не ліквідують владу польського уряду. Було також очевидно, що СРСР має вжити достатньо рішучих заходів, якщо буде відстоювати свої права, обумовлені в пакті.
На цю ситуацію радянський уряд реагував в двох напрямках. По-перше, він приступив до поспішної окупації тієї частини Польщі, яка була закріплена за ним в секретному протоколі. Голосно про протокол говорити не можна було взагалі, бо він був таємний. Тому для виправдання вторгнення на територію суверенної Польщі СРСР мусив знайти інший привід. І його було знайдено. Це була необхідність об'єднання всіх українських земель у складі СРСР.
По-друге, було висунуто ряд вимог Литві, Латвії та Естонії і Фінляндії про розміщення радянських військових баз і гарнізонів на їхній території. Перші троє з цією вимогою погодилися, бо не мали достатньо сили для опору. Фінляндія ж відмовилася йти на капітуляцію перед Москвою, за що остання оголосила їй війну. Почалася так звана «зимова війна», під час якої велетенська армія СРСР зазнала ганебної поразки від одної з найменших армій Європи, якою тоді була фінська армія.
А потім німецькі і російські війська у вересні 1939 р. зупинилися навпроти одне одного на так званій «лінії Керзона», яка приблизно відповідала етнографічному кордону між поляками і литовцями, білорусами, українцями. Найбільш вона кривдила українців, лишаючи Польщі (а тепер німцям) важливі українські етнографічні території (Лемківщина, Холмщина, Посяння, Підляшшя, а це 16 тис. кв. км, 1,2 млн чоловік). Кордон між Німеччиною і СРСР восени 1939 р. проходив, таким чином, по лінії Нарва — Буг — Сян. Загалом СРСР отримав 200 тис. кв. км територій з 12 млн мешканців.
У червні 1940 р. Румунія передала СРСР Бессарабію і Північну Буковину. Після возз'єднання з У на західно-укр. землях були проведені соціально-економічні, перетворення, що носили суперечливий характер. Реформи включали: 1) конфіскацію поміщицьких і монастирських земель; 2) націоналізацію банків і важкої промисловості; 3) реконструкцію і будівництво нового виробництва; 4) проведення виборів; 5) заходи по українізації, зміцненню системи просвітництва й охорони здоров'я; 6) створення системи соціального забезпечення й ін. Проте ці реформи: 1) здійснювалися уже звичними на сході жорсткими командно-адміністративними методами; 2) не враховували місцевих особливостей, порушували звичний уклад життя західних українців; 3) вели до ліквідації раніше створених структур; 4) супроводжувались. репресіями (було заарештовано і вислано біля 10% населення: службовців старого держапарату, місцевих комуністів, служителів церкви, підприємців, заможних селян, значна частина інтелігенції). Входження Західної У в склад УРСР була важливою подією; вперше українці об'єдналися в рамках однієї державної структури, але через свою нетривалість це об'єднання не призвело до глибоких перерв у житті народу. Поряд із визначеними змінами в економічному, соціальному і культурному житті, населення Західної У придбало і чималий негативний досвід ознайомлення з радянською системою. До того ж у період відступу частин Червоної Армії влітку 1941 року за наказом із Москви органи НКВД знищили більш 15 тисяч ув’язнених, велику частину з них - у в'язницях Західної України.
На окупованих російськими військами землях Західної Волині і Східної Галичини радянськими властями було проведено включення Західної України до складу УРСР. Перш за все була припинена діяльність усіх політичних партій у Галичині, громадських організацій, навчальних закладів, «Просвіти», НТШ тощо. Лише Організація Українських Націоналістів (ОУН) не припинила своєї діяльності внаслідок політичних і територіальних змін, бо вона була підпільною організацією і дозволу на існування ні в кого не просила.