- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу. Джерелознавство та історіографія історії України.
- •21. Організація реєстрового козацтва.
- •2. Теорії походження Давньоруської держави. Причини її виникнення.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •5. Внутрішня політика князів Київської Русі.
- •7. Соціальна структура населення Київської Русі.
- •8. Економічний розвиток Київської Русі.
- •10. Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •9. Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва.
- •11. Відновлення Галицько-Волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького.
- •13. Утворення Великого князівства Литовського і поширення влади литовських князів на українські землі.
- •14. Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16. Польсько-литовські унії кінця 14 – початку 16 ст.: передумови суть та наслідки.
- •17. Люблінська унія і її політичні наслідки для України.
- •18. Релігійні відносини в Україні. Брестська унія.
- •19. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва. Формування Запорізької Січі.
- •20. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.
- •22. Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17 ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •24. Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654 р.
- •25. Основні напрями державної політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26. Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїни».
- •28. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-й половині 17-18 ст.
- •27. Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби «Руїни».
- •29. І. Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •30. Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в XVIII ст. Ліквідація автономії українських земель: передумови та наслідки.
- •32. Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •34. Україна в революції 1905-1907 pp.
- •33. Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •35. Українська думська громада в Державних Думах царської Росії.
- •36. Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •37. Лютнева революція в Росії 1917 р. Та піднесення національно-визвольного руху в Україні. Створення Центральної Ради та її діяльність.
- •38 Гетьманат п. Скоропадського і його політика.
- •39. Директорія в Україні і її політика. Об’єднання унр і зунр.
- •40. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
- •41. Нова економічна політика: суть, причини і наслідки.
- •42. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.
- •43. Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44. Колективізація в Україні: причини і наслідки.
- •45. Політика «українізації»в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46. Початок другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •50. Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср по завершенню Другої світової війни.
- •52. Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України
- •53. Політика десталінізації та її наслідки
- •54. Зростання застійних явищ у політичному і соціально-економічному розвитку срср і урср
- •55. Дисидентський рух на Україні
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др.. Пол. 1994-2004 р.Р.)
- •56. Україна на шляху до незалежності (1985—1991 рр.)
- •57. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991-1994 р.Р.)
- •59. Конституція України (1996 р.) – основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 Українська «помаранчева» революція. Сучасний розвиток України
40. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
Після розгрому Білої армії Денікіна війна з радянською Росією, на думку польського керівництва, була неминучою.
Вторгненню польських військ передувало підписання представниками УНР і Польщі 21—24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, торговельно-економічної і військової конвенції (угоди), яку пізніше назвали Варшавською угодою. Проти Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винниченко, які відійшли від Петлюри й перебували в еміграції, а й люди з найближчого оточення Головного Отамана — подав у відставку прем'єр-міністр І. Мазепа. Особливо гнітюче враження справив цей договір у Галичині, для якої він перекреслював надії на національне визволення.
Маючи потрійну перевагу у військовій силі на Західному фронті, Ю. Пілсудський 25 квітня 1920 р. розпочав війну. Разом з польськими військами наступали і петлюрівці.
Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочасним. Поступово співвідношення сил змінювалося на користь військ Червоної армії, які 5 червня 1920 р. прорвали фронт противника і розгорнули успішний наступ. Бої йшли в декількох напрямках. Червона армія захопила Житомир, Бердичів, бої точилися і на київському напрямку.
У цей час, скориставшись тим, що основні сили Червоної армії задіяні проти Польщі, кримське угруповання білогвардійців на чолі з бароном П. Врангелем за підтримки Антанти почало наступ в районі Перекопа і Чонгарських укріплень, але не змогло досягти успіху. Наприкінці червня фронт стабілізувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.
12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. Пілсудського залишили Мінськ, подальші бої точилися вже на території Польщі. Британський міністр іноземних справ лорд Дж. Керзон звернувся до Росії з нотою, у якій вимагав зупинити російські війська на лінії, що була визначена декларацією від 8 грудня 1919 р. (лінія Керзона).
РСФРР відмовилася від посередництва Англії і наголошувала на переговорах із польським урядом.
Наприкінці липня знову розпочався наступ Червоної армії, яка підступи-лася до Львова і Варшави.
Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на Варшаву поступово згасав, спроба захопити Львів теж виявилася невдалою.
У битві під Варшавою радянські війська не змогли подолати опір польських військ. Тим часом польське командування створило шестикратну перевагу сил і перейшло в контрнаступ. Наприкінці серпня радянські війська були відкинуті за Буг. Лінія фронту перемістилася в район Житомира і Бердичева.
На Західному фронті в серпні 1920 р. в Мінську почалися мирні переговори між радянським і польським урядом, які згодом було перенесено до Риги. Делегації радянської Росії і України змушені були дати згоду на встановлення кордону по лінії розмежування військ. На цих умовах було підписане перемир'я, а в березні 1921 р.— Ризький мирний договір. Західно-українські землі (Східна Галичина, Західна Волинь, Підляшшя, Посяння, Лемківщи-на) увійшли до складу Польщі.