23. Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.

Наприкінці 40-х рр. XVII ст. феодально-кріпосницький та на­ціонально-релігійний гніт Речі Посполитої на українських землях став нестерпним. Масове невдоволення більшості населення призвело до На­ціонально-визвольної війни українського народу.

У січні 1648 р. Б. Хмельницький утікає на Січ, стає гетьманом, розбиває польський гарнізон, що був на Січі Гетьман заручився підтримкою кримського хана та виступив на Черкаси. До козацького війська почали приєднуватися селяни-втікачі, міщани, духовенство, дрібна українська шляхта. Повстання досягло великого розмаху та перетворилося на Визвольну війну.

Влітку 1648 р. завдяки всенародному повстанню та полководницькому таланту Б. Хмельницького Київське, Чернігівське, Брацлавське воєвод­ства та частина Подольського були звільнені від польської влади.

Внаслідок битви під Жовтими Водами (квітень 1648 р.) польські війська коронного гетьмана Потоцького були розгромлені, а сам Потоцький потра­пив у полон до козаків. У битві під Корсунем (травень 1648 р.) поляки були повністю розгромлені.

18 серпня 1649 р. - підписано Зборівський мирний договір.

Нова битва відбулася 13 вересня 1648 р. під Пилявцями. В ній коза­ки з татарами розгромили війська польської армії. Враховуючи настрої народних мас та думку кримського хана, Б. Хмельницький продовжив похід через територію Галичини на Львів. Вони взяли в облогу Львів, але погодилися на викуп та укладення перемир'я з по­ляками під Замостям. У грудні 1648 р. повстанці повернулися на Київщину.

29 червня 1651 р. - битва під Берестечком (поразка козаків)

28 вересня 1651 р. - Білоцерківський мирний договір.

1 травня 1652 р. – битва під Батогом (перемога козаків)

8 січня 1654 р. в Переяславі було прийнято рішення про возз’єднання України з Росією. Було підписано «Березневі статті».

1656—1657 pp. —укладено союз між Україною і Семигородським кня­зівством, а також спільні дії козацтва і шведської армії проти Польщі.

24. Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654 р.

Прагнення до створення суверенної держави визначило позицію Б. Хмельницького в пошу­ку союзників. Найбільш реальною кандидатурою була православна Московська держава.

Московська держава зайняла вичікувальну позицію. Але бажання розши­рити територію та сферу свого впливу в Східній Європі, залучити українські козацькі озброєні формування для охорони Московської держави сприяли тому, що цар погодився прийняти Військо Запорозьке «під свою руку».

1 жовтня 1653 р. на Земському соборі в Москві було вирішено прийня­ти Україну до складу Росії. Юридично договір був оформлений під час російсько-українських переговорів у січні—березні 1654 р. у Переяславі. 8 січня 1654 р. на відомій Раді козацьких старшин були узгоджені прин­ципові положення майбутньої угоди: антипольський військовий союз Ук­раїни та Росії, верховенство московського царя над Україною, збереження основних прав та вільностей Війська Запорозького, усний акт присяги.

Результати Переяславської Ради були по-різному прийняті на У. Конфлікт виник вже в самому Переяславі: коли козацька старшина присягала царю, вона зажадала, щоб царські посли також присягнули і від імені царя завірили козаків у виконанні прийнятих на себе зобов'язань стосовно У. На це послідкувала відмова, посли заявили, що цар, як самодержець, не зв'язує себе присягою стосовно своїх підданих. Конфлікт завершився поступкою Б. Хмельницького російським послам. Не захотіли прийняти присягу на вірність Росії полковники Іван Богун і Іван Сірко і полки Уманський і Брацлавський.

У березні 1654 р. були підписані «Березневі статті», або «Статті Богдана Хмельницького», які юридично оформили українсько-москов­ський союз. Основні засади договору:

• Україна увійшла до складу Росії на правах широкої автономії;

• Україна (Гетьманщина) займала територію Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств, частини Уманського воєводства, мала республіканську форму правління;

• Росія підтверджувала права та привілеї володіння Запорозького війська та української шляхти;

• встановлення 60-тисячного козацького реєстру;

• введення плати старшині;

• збереження місцевої адміністрації, що збирала податки для царської скарбниці;

• підтвердження прав Війська Запорозького обирати гетьмана;

• гетьман міг вести переговори з іншими державами (крім Польщі, Туреччини, Криму);

• царські воєводи не втручалися у внутрішні справи України;

• збереження прав Київського митрополита;

• встановлення військової застави на кордоні України з Польщею та у фортеці Кодак;

• гетьмана обирає військо і тільки сповіщає царський уряд;

• реєстр визначався в 60 тисяч;

• Збереження в містах виборного управління і т.д.

Богдан Хмельницький фактично зберіг положення незалежного глави держави. Сторони по-різному оцінювали положення Переяславского угоди. Якщо Хмельницький і козацька старшина розпочали розширення і зміцнення української автономії, то царський уряд розпочав розширювати згодом свою участь у внутрішніх справах України, перетворюючи її поступово в звичайну провінцію Московської держави