19. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва. Формування Запорізької Січі.

Термін “козак” - тюркського походження; означав “степовий розбійник”, “вільна людина”.

Існує безліч теорій походження українського козацтва: „Хозарська”, «Автохтонна”, „Чорно-клобуцька», «Черкаська”, „Соціальна”, “Бродницька”, „Уходницька”, “Болохівська”, “Татарська”, „Захисна”.

Серед причин, які зумовили появу козацтва, можна виділити: соціальні (посилення феодальної експлуатації, юридичне оформлення кріпосної залежності); економічні (нестача орної землі, необхідність колонізації вільних земель Дикого поля); політичні (прагнення польської адміністрації залучити козацтво на службу для охорони південних кордонів від татарської загрози); національні (спротив політиці колонізації та покатоличення українського населення); стратегічні (загроза з боку Кримського ханства). Вперше згадується про укр. козаків приблизно в 1480-му році, коли, за свідченням польського літописця М. Бельєвого, польське військо в поході на кримських татар супроводжували місцеві козаки, що добре знають місцевість.

У 16 сторіччі чисельність козацтва постійно росте і вони розселяються частково в побудованих ними . хуторах і слободах, частково в козацьких містах Чигирині, Каневі, Корсуні, Черкаси. Життя було украй важке: кожному козаку припадало починати, маючи лише невеличкий скарб, що він зумів прихопити з будинку. А життя в прикордонних із татарами районах змушувала кожного мати зброю, уміти мистецьки їм володіти і бути готовим у будь-який час його застосувати. Все це закаляло козацтво; змушувало його триматися разом; прискорювало майнову диференціацію в середовищі козацтва, тому що знову прибулі змушені були найматися до заможних козаків, із яких формувався козацька старшина. У результаті: до початку 16 сторіччя козаками було освоєно середнє Подніпров'я.

20. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.

У 1556 р. на о. Мала Хортиця черкаський староста Д. Вишневецький заснував фортецю, яка започаткувала Запорізьку Січ. Своє місцеположення Січ періодично змінювала. У 70-ті роки XVI ст. вона містилася на о. Томаківка (біля м. Марганець Дніпропетровської обл.), у 90-ті роки — на о. Базавлук. З 1638 по 1652 рр. Січ розташовувалася на Микитиному Розі (тепер м. Нікополь). З політичної точки зору Запорізька Січ була фактично зародком майбутньої української держави. Однак специфічні історичні умови зумовили його своєрідність. Козацтво поділялося на полки чисельністю 500— 1000 осіб. Полки складалися з сотень. А декілька сотень у свою чергу складали курінь. Усе козацьке військо очолював гетьман (з часів Б. Хмельницького), а запорожців — кошовий отаман. У військовому плані Січ складалася з 38 куренів, а територіально — з 8— 10 паланок. Вступ і вихід з Січі були добровільними. Прибульцеві міняли ім'я, аби приховати минуле втікача. На Січі поряд із повноправними козаками були й новаки — джури, молодики. Протягом трьох років вони не могли брати участь у виборах старшини і, як правило, прислужували бувалим козакам. Загалом Військо Запорізьке можна поділити на січових козаків — нежонатих, загартованих у боях, і волосних — сімейних козаків, які більший час жили за межами Січі, де не гребували землеробством, промислами, торгівлею. Саме січові козаки становили цвіт Війська Запорізького і називалися товариством або лицарством. Життя запорізького козацтва будувалося на демократичних засадах. Утім це суспільство не можна назвати цілком демократичним, оскільки соціальне розшарування серед козаків визначало й їхню політичну нерівність.

Козацька символіка - червоний (малиновий) прапор із зображенням на одній стороні св. архангела Михаїла (білим цвітом), на інший - зображення білого хреста; герб ЗС - зображення козака зі зброєю на плечі, із шаблею та пікою, устромленою в землю поруч із козаком; гетьманська булава - символ влади й ін.

Значення козацтва: засвоїло пустельні степові землі; охороняло південні рубежі держави; брало участь в антифеодальних виступах; стало початком нової укр. (козацької) державності; внесло головний внесок у звільнення У від влади Речі Посполитої у ході війни 1648-1654 р.