- •1.Межа вироб.Можлив-й, команд.Та ринк.Форми орг-ції ек-ки.
- •2.Вади ринк.Саморегулювання.
- •3. Політ., соц., міжнарод., та ек. Ф-ції держави.
- •8.Сутність регуляторної політики.
- •9.Зміст процедур державної регуляторної політики.
- •15.Роль «електронного уряду» в державному регулюванні економіки.
- •23. Державна програма економічного і соціального розвитку України як форма макроекономічного планування.
- •24. Система показників макроекономічних програм.
- •27.Сутність державного програмно-цільового планування, та державних цільових програм.
- •28.Етапи програмно-цільового планування.
- •37.Збалансован (проф, деф, секвестр) держо бюд.
- •42.Система податкових органів України.
- •43. Форми і класифікація податків.
- •49 Банківське регулювання і бан-ківський нагляд.
- •50. Фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •57. Засоби державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •58.Функції державних органів України у сфері інвестиційної політики.
- •59.Науково-технічний прогрес та соціально-економічний розвиток.
- •61. Форми та методи реалізації н.-т. Політики.
- •62. Держ. Регулювання інноваційних процессів.
- •63.Ефективність державної підтримки інноваційних процесів
- •64.Функції державних органів України у науково-технічної політики.
- •65.Необхідність конкурентної політики держави.
- •71.Методи регулювання ринків продукції промисловості.
- •66.Показники рівня монополізації економіки.
- •76.Державне прогнозування та регулювання вантажних перевезень.
- •77.Державне прогнозування та регулювання пасажирообігу.
- •78.Державне регулювання в сфері житлово-комунального господарства.
- •80.Сутність державних закупівель. Учасники процедури державних закупівель.
- •81.Етапи конкурентного відбору учасників процедури державних закупівель.
- •84. Підприємництво як об’єкт держ регулювання
- •83.Функції державних органів України у сфері державних закупівель.
- •86.Приватизація як чинник держ регулюв підпр.
- •88.Функції державних органів України у сфері підприємницької політики.
- •87.Механізм банкрутства і санації підприємств.
- •90.Тарифні методи держ регул зовнішньоек діял
- •91.Нетарифні методи держ рег-ння зовнішньоекон діяльності.
- •94.Основні види цін, їх склад та структура.
- •93.Необхідність та сутність державного регулювання цін.
- •97.Сутність та завд. Регіон. Економічної політики.
- •95Формування елементів ціни.
- •96.Форми і методи державного регулювання цін.
- •99.Засоби та методи др соц.-ек. Розвитку регіонів.
- •100.Місц. Бюджети як фін. Основа соц-ек. Розв. Регонів.
93.Необхідність та сутність державного регулювання цін.
Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.
Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи іншій мірі існує в усіх країнах. Сутність і форми державного втручання в процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання обмежується тільки відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і в самий механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.
Державна політика цінового регулювання, безперечно, справляє певний тиск на виробників та продавців продукції. За таких умов вони змушені дотримуватися встановлених цін і відповідно зазнавати іноді навіть суттєвих втрат. Для компенсації збитків держава часто супроводжує обмеження цін наданням підприємствам фінансової допомоги, не допускаючи їхнього банкрутства на регульованих ринках.
Отже, державне регулювання цін — це політика впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економічної ситуації в країні.
97.Сутність та завд. Регіон. Економічної політики.
Державна регіон. ек. пол. — це сук-сть організ.-прав. та ек. заходів, які здійсн. держ. у сфері регіон. розв. країни відповідно до її поточних і стратег.цілей. Рег. пол-ка держ. передб. поступове вирівнюв. існуючих відмін-стей між ек. й соц. рівнями розв-ку окремих регіонів, зважаючи на їхні істор., демограф., прир.-рес. та ек. особливості, і спрямов. на підтримку внутрішньорегіон. та міжрегіон. збалансованості соц.-ек. розв. та суттєве поліпшення екол. стану регіонів.
Склад. частини ДРЕП:
1. Ек. політика(забезпеч. регіонів можливостями для самостійного розвитку на умовах самофінанс. та самозабезп. Складу ек. пол.: бюдж та под. пол.; планув., прогноз. та програм. розв. регіону; використ. прир. ресурсів і власності регіону; розміщ. прод. сил; пол-ка розв. регіон. комплексів; контрольно-аналіт. діяльність та ін форм. забезпеч. 2. Соц. пол. Скл є: забезп. зрост. рівня доброб. насел.; соц. захист; забезп. гром. рівних прав і можлив. щодо вибору місця прож. та працевл. Ефект. соц. п. дуже залежить від ек. можл. держ...Гол. завд. соц. політики є забезп. соц. захисту різних верств насел. регіонів. 3. Наук.-техн. пол. Вона спрямовується на визначення пріоритетів щодо вдосконал. та розв. інвестиц. та інновац. діяльності в регіоні і баз. на попередн. вивченні та аналізі наук.-техн. комплексу регіону. 4. Екол. пол. Особл. гострою є ця пробл. в Дон., Дніпр., Луг., Зап., Харк. та Київ. обл.-х. Гол. мета екол. п. є оздоровл. довкілля. 5. Демогр. п.. 6. Гуман. п.. Гол. мета — це дух. розв. сусп., його морал. і фіз. стан. До складу гуман. п. вх. держ. підтримка навч. закладів, лікарень, поліклінік, театрів, кіно-рів, клубів... 7. Нац. п.. Спрямов. на забезп. констит., пол., ек. і соц. прав громадян незалежно від нац.і та віроспов. 8. Зовнішньоек. п.. 9. Управлінська п.. Осн. її мета — це створ. єдиної системи регіон. управл., що відповідає завданням регіон. розв-ку.
98.Мех-зм реаліз-ії регіон. ек. пол-ки дер-ви.
Важл. практ. інстр-м реалізації ДРЕП є чіткий законод. розподіл повноважень, відповід-сті та фін.-ек. бази між різними рівнями управл.: загальнодерж., регіон. і місцевим. Д. рег. регіонального ек. розв. забезп. активізацію господ. діял-сті в рег-х, запровадж. нові виробн. відносини і впливаючи на поліпш. використ. прир.-рес-ного та ек. потенціалу; створює умови для посилення спеціаліз. регіонів, прискореного розв. прогресивних галузей ек., залучення іноз. кап-лу в регіони з найсприятл. умовами, а також здійснює держ. регул., спрям. на ліквід. локальних екол. криз та створ. належних умов для життєд-сті насел. на тер-ії країни.
Осн. склад. елем-ми мех-зму держ. рег. є:
• законод.-норм. база; •бюдж.-фін. рег. регіон. розв.; • реалізація держ. регіон. програм, а також індикат. прогнозів і місц. програм соц.-ек. розв. відповідних адміністр.-територ. утворень; • створ. та розв. спец. ек. зон у певних регіонах; • розв. міжрег. та прикорд. співроб-ва; Законод.-нормат. база створює прав. основу для реалізації та зміцн. відносин “центр — регіони. Законод. акти визнач. права і обов'язки регіонів у бюдж. і податк. пол. Укр., їх повноваження в управлінні майном, що перебуває у загальнодерж. власності, їх участь у реалізації загальнод. та регіон. програм. Викор. прямого держ. інвестування, надання субсидій, створ. спец. фондів для фінанси. програм, залуч. іноз. та вітч. прив. капіталу, пільгове кредитув. й оподаткув., преференції та використ. позабюдж. коштів посилюють вплив держ. на ек. регіонів.
