86.Приватизація як чинник держ регулюв підпр.

Підприємницька політика держ стосовно процесів роздержавлення та приватиз охоплює комплекс ек-прав відносин та організ-прав заходів щодо їх регулювання з метою проведення ринк реформ взагалі, становлення приватного сектору ек-ки та створення конкурентного середов для розвитку бізнесу зокрема. Нині для У першочерговим є формування багатоманітності форм власності та господарювання як основи реформування, якісної трансформації монопольно-державної власності.

Приватизація майна державних підприємств — це дуже складний соціально-економічний процес. Він стосується життєвих інтересів усього суспільства. Тому для правильного визначення мети приватизації, її пріоритетів, можливих і доцільних обмежень розробляються Державна, республіканська (Автономна Республіка Крим) та місцеві програми приватизації.

Напрями здійснення приватизації: 1) приватизацію великих підприємств стратегічних галузей економіки проводити за індивідуальними планами на підставі галузевих програм реструктуризації продажем пакетів акцій з можливою передачею прав на управління закріпленим за державою пакетом акцій стратегічному інвестору під конкретні зобов'язання;' 2) організувати масовий розпродаж (навіть за символічну ціну) за грошові кошти та ОВДП малоліквідних об'єктів, залишків реалізованих пакетів акцій п-ств, які не мають стратегічного значення для ек-ки держави, об'єктів незавершеного будівництва.

88.Функції державних органів України у сфері підприємницької політики.

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень. В Україні розвиток підприємництва є винятково актуальним.Для нормального функціонування підприємницького середовища держава має забезпечити наступні обов’язкові умови:стабільну національну кредитно-грошову систему;пільгову систему оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сферу бізнесу;

активно діючу систему інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності (комерційні банки, товарно-сировинні біржі, страхові компанії, науково-консультативні та навчальні центри загального розвитку підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);державну підтримку підприємництва в галузі фінансів і матеріально-технічного забезпечення;ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;спрощену процедуру регулювання підприємницької діяльності державними органами управління національними господарствами;правову захищеність підприємництва;

• формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва.

Загалом державна підтримка підприємництва має включати такі складові:

• державне регулювання всіх тих процесів,що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його факторами: політика роздержавлення та приватизації; конкурентна або антимонопольна політика; інститут банкрутства суб’єктів підприємництва;

• державна система підтримки підприємництва.

Світова практика свідчить, що функції підтримки підприємництва доцільніше доручити самому приватному сектору, а за державою залишити формування тих невід’ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький простір не спроможний створити самостійно, а саме:

• нормативно-правового (адміністративного) забезпечення;

• інституційних засад розвитку бізнесу;

• функціональних (цільових) форм державного регулювання.

Законодавче забезпечення являє собою формування чинного законодавства України стосовно підприємницької діяльності та його вдосконалення.

Основними видами адміністративного регулювання, що використовуються нині, є:державна реєстрація підприємства;ліцензування підприємницької діяльності;сертифікація та стандартизація.

Інституціональні засади державної підтримки підприємництва включають:

• наявність організаційної структури;

• наявність ринкової інфраструктури;

• інформаційно-консультативне забезпечення підприємництва;

• кадрове забезпечення;

• науково-методичне забезпечення;

• моніторинг державної підтримки.

Крім того, для реалізації своїх функцій держава використовує фінансові важелі, які можна розподілити на 2 групи:заходи податкового регулювання та сприяння самоінвестуванню підприємництва;фінансово-інвестиційні методи державного впливу на бізнес (дотації, субсидії, субвенції, державні та місцеві замовлення, сприяння розвитку ФПГ та інше).