- •1.Межа вироб.Можлив-й, команд.Та ринк.Форми орг-ції ек-ки.
- •2.Вади ринк.Саморегулювання.
- •3. Політ., соц., міжнарод., та ек. Ф-ції держави.
- •8.Сутність регуляторної політики.
- •9.Зміст процедур державної регуляторної політики.
- •15.Роль «електронного уряду» в державному регулюванні економіки.
- •23. Державна програма економічного і соціального розвитку України як форма макроекономічного планування.
- •24. Система показників макроекономічних програм.
- •27.Сутність державного програмно-цільового планування, та державних цільових програм.
- •28.Етапи програмно-цільового планування.
- •37.Збалансован (проф, деф, секвестр) держо бюд.
- •42.Система податкових органів України.
- •43. Форми і класифікація податків.
- •49 Банківське регулювання і бан-ківський нагляд.
- •50. Фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •57. Засоби державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •58.Функції державних органів України у сфері інвестиційної політики.
- •59.Науково-технічний прогрес та соціально-економічний розвиток.
- •61. Форми та методи реалізації н.-т. Політики.
- •62. Держ. Регулювання інноваційних процессів.
- •63.Ефективність державної підтримки інноваційних процесів
- •64.Функції державних органів України у науково-технічної політики.
- •65.Необхідність конкурентної політики держави.
- •71.Методи регулювання ринків продукції промисловості.
- •66.Показники рівня монополізації економіки.
- •76.Державне прогнозування та регулювання вантажних перевезень.
- •77.Державне прогнозування та регулювання пасажирообігу.
- •78.Державне регулювання в сфері житлово-комунального господарства.
- •80.Сутність державних закупівель. Учасники процедури державних закупівель.
- •81.Етапи конкурентного відбору учасників процедури державних закупівель.
- •84. Підприємництво як об’єкт держ регулювання
- •83.Функції державних органів України у сфері державних закупівель.
- •86.Приватизація як чинник держ регулюв підпр.
- •88.Функції державних органів України у сфері підприємницької політики.
- •87.Механізм банкрутства і санації підприємств.
- •90.Тарифні методи держ регул зовнішньоек діял
- •91.Нетарифні методи держ рег-ння зовнішньоекон діяльності.
- •94.Основні види цін, їх склад та структура.
- •93.Необхідність та сутність державного регулювання цін.
- •97.Сутність та завд. Регіон. Економічної політики.
- •95Формування елементів ціни.
- •96.Форми і методи державного регулювання цін.
- •99.Засоби та методи др соц.-ек. Розвитку регіонів.
- •100.Місц. Бюджети як фін. Основа соц-ек. Розв. Регонів.
76.Державне прогнозування та регулювання вантажних перевезень.
Державне регулювання перевезень вантажів являє собою вплив держави на процеси, що відбуваються у транспортній галузі і, перш за все, на процес переміщення народногосподарських вантажів. Розрізняють такі види перевезень: міждержавні,міжрегіональні,внутрішньорегіональні.Інструментом державного регулювання виступає державне замовлення на перевезення народногосподарських вантажів – міжрегіональних та міждержавних. Воно поширюється на залізничний, морський, автомобільний транспорт та являє собою угоду, що укладається між державою в особі відповідного транспортного міністерства (міністерства шляхів сполучення, міністерства автомобільного транспорту) з транспортним підприємством на доставку споживачам певного вантажу. У порядку державного замовлення перевозиться: 1) продукція промисловості та сільського господарства, що виробляється у порядку державного замовлення; 2) продукція (вантажі) , що відправляється на експорт за держзамовленням. Методологія державного регулювання перевезень являє собою сукупність основних правил, що покладені в основу державного регулювання обсягу перевезень вантажів. Такими правилам є:
-Для визначення напрямку, форм та методів державного регулювання обсяг перевезення вантажів обґрунтовується з двох боків: з боку потреб народного господарства у перевезеннях та з боку можливостей транспорту здійснювати перевезення вантажів. -У першу чергу визначається потреба народного господарства у перевезенні вантажів. При цьому застосовується метод збільшених вимірників, заснований на використанні показника «коефіцієнта перевезення вантажу». Можливість транспорту здійснювати перевезення вантажів залежить від таких факторів: -наявності та стану транспортних магістралей; -наявності транспортних засобів та ефективності їх використання; -наявності необхідних матеріальних ресурсів (наприклад, запчастин) та ефективності їх використання; -наявності у галузі робочої сили та ефективності її використання; -наявності фінансових ресурсів та ефективності їх використання. Під час урахування впливу перерахованих факторів використовується нормативний, балансовий методи та метод факторів.
77.Державне прогнозування та регулювання пасажирообігу.
Для складання плану перевезень вантажів як для внутрішніх, так і зовнішньоторгових перевезень і в розрахунках до нього за видами транспорту визначається обсяг відправлення (перекачка) у тоннах (кубометрах), середня дальність перевезень у кілометрах (милях), вантажообіг у тонно-кілометрах (тонно-милях). Планування робіт, що виконуються транспортними підприємствами, здійснюється з допомогою таких показників: загального пробігу транспортних засобів — без вантажу, з вантажем; обсягу перевезення вантажів, обсягу перевезення пасажирів; вантажообігу, пасажирообігу; машино-годин у роботі транспортних засобів.
Державне управління в галузі транспорту має забезпечувати:
- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;
- захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;
- безпечне функціонування транспорту;
- додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;
- захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;
- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;
- обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
- координацію роботи різних видів транспорту;
- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;
- охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.
Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.
