
- •1.Межа вироб.Можлив-й, команд.Та ринк.Форми орг-ції ек-ки.
- •2.Вади ринк.Саморегулювання.
- •3. Політ., соц., міжнарод., та ек. Ф-ції держави.
- •8.Сутність регуляторної політики.
- •9.Зміст процедур державної регуляторної політики.
- •15.Роль «електронного уряду» в державному регулюванні економіки.
- •23. Державна програма економічного і соціального розвитку України як форма макроекономічного планування.
- •24. Система показників макроекономічних програм.
- •27.Сутність державного програмно-цільового планування, та державних цільових програм.
- •28.Етапи програмно-цільового планування.
- •37.Збалансован (проф, деф, секвестр) держо бюд.
- •42.Система податкових органів України.
- •43. Форми і класифікація податків.
- •49 Банківське регулювання і бан-ківський нагляд.
- •50. Фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •57. Засоби державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •58.Функції державних органів України у сфері інвестиційної політики.
- •59.Науково-технічний прогрес та соціально-економічний розвиток.
- •61. Форми та методи реалізації н.-т. Політики.
- •62. Держ. Регулювання інноваційних процессів.
- •63.Ефективність державної підтримки інноваційних процесів
- •64.Функції державних органів України у науково-технічної політики.
- •65.Необхідність конкурентної політики держави.
- •71.Методи регулювання ринків продукції промисловості.
- •66.Показники рівня монополізації економіки.
- •76.Державне прогнозування та регулювання вантажних перевезень.
- •77.Державне прогнозування та регулювання пасажирообігу.
- •78.Державне регулювання в сфері житлово-комунального господарства.
- •80.Сутність державних закупівель. Учасники процедури державних закупівель.
- •81.Етапи конкурентного відбору учасників процедури державних закупівель.
- •84. Підприємництво як об’єкт держ регулювання
- •83.Функції державних органів України у сфері державних закупівель.
- •86.Приватизація як чинник держ регулюв підпр.
- •88.Функції державних органів України у сфері підприємницької політики.
- •87.Механізм банкрутства і санації підприємств.
- •90.Тарифні методи держ регул зовнішньоек діял
- •91.Нетарифні методи держ рег-ння зовнішньоекон діяльності.
- •94.Основні види цін, їх склад та структура.
- •93.Необхідність та сутність державного регулювання цін.
- •97.Сутність та завд. Регіон. Економічної політики.
- •95Формування елементів ціни.
- •96.Форми і методи державного регулювання цін.
- •99.Засоби та методи др соц.-ек. Розвитку регіонів.
- •100.Місц. Бюджети як фін. Основа соц-ек. Розв. Регонів.
63.Ефективність державної підтримки інноваційних процесів
Вирішити проблему міри втручання держави в дію ринкових механізмів можна, якщо порівняти корисний ефект та суспільні витрати, пов'язані з інноваційним процесом. Тоді логіка теорії врахування суспільних витрат та корисного ефекту як найбільш реалістичної моделі ринкового механізму стає обгрунтуванням державної інноваційної політики. Однак крім категорії витрат, використовують категорії ефекту. Розрізняють внутр і зовн ефекти. Внутр ефект — це ефект, який отримує безпосередньо суб'єкт інноваційного процесу. Зовнішній ефект — це ефект, який отримують інші юридичні чи фізичні особи в країні у зв'язку з використанням інноваційного продукту. Суспільний ефект є сумою перших двох. Суспільні витрати та ефекти є зовнішніми параметрами інноваційного процесу, які відображають додаткові витрати та зиски суспільства. Наслідком втручання держави в ринкові відносини між суб'єктами інноваційної діяльності у зв'язку зі стимулюванням підприємців-інноваторів буде перерозподіл таких зовнішніх ефектів на користь останніх. Такі зовнішні ефекти та витрати мають назву екстерналій. Позитивні екстерналії фактично означають наявність у товарі безкоштовних ресурсів та споживчих якостей, що їх використовують треті особи, які не беруть участі в інноваційному процесі.
64.Функції державних органів України у науково-технічної політики.
В Україні існує розгалужена структура державних органів, що здійснюють науково-технічну політику.
Функції формування та реалізації державної науково-технічної політики виконують органи державної влади й управління на всіх ієрархічних рівнях управління: І рівень - Верховна Рада та Президент України; II рівень - Кабінет Міністрів України; III рівень - міністерства, відомства та інші центральні органи управління; IV рівень - місцеві органи державної влади і управління; V рівень - організації, установи та підприємства, які беруть участь у здійсненні науково-технічної політики.
Держава формує і реалізує науково-технічну політику, забезпечує соціально-економічні, правові та організаційні умови для формування та використання науково-технічного потенціалу, створює інфраструктуру науки, здійснює підготовку наукових кадрів, державне фінансове забезпечення, сприяє створенню ринку науково-технічної продукції, оцінює рівень досліджень, проводить експертизу проектів, встановлює зв´язки з іншими державами в науково-технічному співробітництві.
Науково-технічна політика здійснюється на основі таких принципів: демократизації та децентралізації управління в сфері науково-технічного розвитку; забезпечення екологічної безпеки; збалансування розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; підтримки конкуренції в науково-технічній сфері; сприяння створенню ринку науково-технічної продукції.
Верховна Рада України визначає основні засади, мету, напрями та правову основу науково-технічної діяльності; затверджує обсяги бюджетного фінансування наукових досліджень, відрахувань коштів до Державного інноваційного фонду; затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та перелік національних програм; створює систему кредитно-фінансових та митних регуляторів у науково-технічній політиці.
Президент України визначає систему органів влади у сфері науково-технічної діяльності, забезпечує контроль за управлінням цією сферою, створює консультаційно-дорадчу раду з питань науково-технічної політики тощо.
Кабінет Міністрів України надає пропозиції щодо пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності, забезпечує організацію розробки національних науково-технічних програм, механізм їх реалізації та контроль за виконанням; визначає кошти бюджету, Державного інноваційного фонду та інших державних фондів…
Безпосередню роботу з розробки, обґрунтування та ресурсного забезпечення національних та державних науково-технічних програм проводять Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (головний виконавець), Міністерство освіти, науки, молоді та спорту, Міністерство фінансів, Національна академія наук України, галузеві академії наук.