- •1.Межа вироб.Можлив-й, команд.Та ринк.Форми орг-ції ек-ки.
- •2.Вади ринк.Саморегулювання.
- •3. Політ., соц., міжнарод., та ек. Ф-ції держави.
- •8.Сутність регуляторної політики.
- •9.Зміст процедур державної регуляторної політики.
- •15.Роль «електронного уряду» в державному регулюванні економіки.
- •23. Державна програма економічного і соціального розвитку України як форма макроекономічного планування.
- •24. Система показників макроекономічних програм.
- •27.Сутність державного програмно-цільового планування, та державних цільових програм.
- •28.Етапи програмно-цільового планування.
- •37.Збалансован (проф, деф, секвестр) держо бюд.
- •42.Система податкових органів України.
- •43. Форми і класифікація податків.
- •49 Банківське регулювання і бан-ківський нагляд.
- •50. Фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •57. Засоби державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •58.Функції державних органів України у сфері інвестиційної політики.
- •59.Науково-технічний прогрес та соціально-економічний розвиток.
- •61. Форми та методи реалізації н.-т. Політики.
- •62. Держ. Регулювання інноваційних процессів.
- •63.Ефективність державної підтримки інноваційних процесів
- •64.Функції державних органів України у науково-технічної політики.
- •65.Необхідність конкурентної політики держави.
- •71.Методи регулювання ринків продукції промисловості.
- •66.Показники рівня монополізації економіки.
- •76.Державне прогнозування та регулювання вантажних перевезень.
- •77.Державне прогнозування та регулювання пасажирообігу.
- •78.Державне регулювання в сфері житлово-комунального господарства.
- •80.Сутність державних закупівель. Учасники процедури державних закупівель.
- •81.Етапи конкурентного відбору учасників процедури державних закупівель.
- •84. Підприємництво як об’єкт держ регулювання
- •83.Функції державних органів України у сфері державних закупівель.
- •86.Приватизація як чинник держ регулюв підпр.
- •88.Функції державних органів України у сфері підприємницької політики.
- •87.Механізм банкрутства і санації підприємств.
- •90.Тарифні методи держ регул зовнішньоек діял
- •91.Нетарифні методи держ рег-ння зовнішньоекон діяльності.
- •94.Основні види цін, їх склад та структура.
- •93.Необхідність та сутність державного регулювання цін.
- •97.Сутність та завд. Регіон. Економічної політики.
- •95Формування елементів ціни.
- •96.Форми і методи державного регулювання цін.
- •99.Засоби та методи др соц.-ек. Розвитку регіонів.
- •100.Місц. Бюджети як фін. Основа соц-ек. Розв. Регонів.
61. Форми та методи реалізації н.-т. Політики.
Досягнення цілей та завдань науково-технічної політики здійснюється державою через застосування конкретних методів її реалізації. За ознакою форми впливу на науково-технічний розвиток економіки весь арсенал цих методів поділяється на дві групи: методи прямого та методи непрямого регулювання.
До методів прямого регулювання належать:
- визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки;,
- державні науково-технічні програми;
- державне замовлення в науково-технічній фері;
- державна науково-технічна експертиза;
- бюд фін досліджень та робіт, що виконуються в рамках пріоритет напрямк розвитку науки і техніки;
- держ пол щодо формув та заохоч наук-тех кадрів;
- держ політика у сфері патентів і ліцензій.
До методів непрямого регулювання належать:
диференційована податкова політика;
тимулююча фінансово-кредитна політика;
гнучка амортизаційна політика;
правовий захист інтелектуальної власності;
ержавна політика у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва.;
Методи прямого регулювання передбачають безпосередню участь держави у вирішенні як загальних проблем науково- технічного розвитку, так і проблем його окремих сфер та напрямів. Методи непрямого регулювання створюють економічні та правові умови для прискорення науково-технічного прогресу, проте це не означає, що такі умови мають бути однакові для всіх галузей розвитку науки і техніки. Методи реалізації державної науково-технічної політики за способом впливу можна поділити на три групи: правові, адміністративні та економічні. З-поміж методів науково-технічної політики виокремлюються прості методи, які користуються тільки одним із способів впливу, і складні, які поєднують усі можливі способи.
62. Держ. Регулювання інноваційних процессів.
Інновація – кінцевий результат впровадження досягненнь НТП, з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту.Інноваційний процес пов'язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Державне регулювання інноваційного процесу є однією з головних умов розвитку економіки. Державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямками:
• сприяння зростанню інноваційної активності, що забезпечує підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
• орієнтація на пріоритетну підтримку інновацій, які становлять основу сучасного технологічного прогресу;
• узгодження державної інноваційної політики з ефективним функціонуванням конкуренції в Інноваційній діяльності, захистом Інтелектуальної власності;
До основних методів реалізації державної інноваційної політики належать такі:
• підтримка і прямий розвиток наук-техн сфери;
• створення приватних інноваційних фондів;
• розробка та впровадження системи под пільг;
• створення системи атестації інноваційної прод;
• • зниж держ патентного мита для індивід винахід;
• розвиток та підтримка системи освіти;
• забезпеч сприятл умов для міжнар інвестї діял;
• захист прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці;
• прискорення амортиз та інші амортиз пільги;
• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.
