УДК

В.Р. Сердюк, д.т.н., проф.

Література

За даними Державного департатенту інтелектуальної власності станом на 01.01.2012 з 1992 року всього видано 341 105 охоронних документів, у тому числі таких: - 101 955 патентів на винаходи;

Якщо проаналізувати підсумки 2011 року щодо винахідницької активності ВНЗ МОНмолодьспорту України і НАН України то звертає увагу разюча різниця показників. Так навчальних заклади МОНмолодьспорту, найбільш активними в поданні заявок виявилися

Дані щодо винахідницької активності закладів МОНмолодьспорту України і НАН України наведені в додатках 6, 7.

Серед вищих навчальних закладів, підпорядкованих МОНмолодьспорту, найбільш активними в поданні заявок виявилися Національний університет харчових технологій (291 заявка), Вінницький

національний технічний університет (268 заявок), Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (257 заявок), Національний технічний університет України ≪Київський політехнічний інститут≫ (238 заявок), Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського ≪Харківський авіаційний інститут≫ (138 заявок), Одеська національна академія харчових технологій та Ужгородський національний університет (131 заявка).

Найбільш активними серед організацій Національної академії наук України були Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона (48 заявок); Інститут хімії високомолекулярних сполук (39 заявок); Інститут геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова (38 заявок); Інститут біоорганічної хімії та

нафтохімії (37 заявок); Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова (30 заявок); Інститут технічної теплофізики та Фізико-технологічний інститут металів та сплавів (по 28 заявок). Дані щодо винахідницької активності закладів МОНмолодьспорту України і НАН України наведені в додатках 6, 7.

45

Як видно з наведених даних, кількість заявок, поданих закладами освітянської науки, майже втричі перевищує відповідний показник за організаціями академічного профілю. Водночас частка заявок на винаходи в загальній кількості поданих заявок становить 15,9 % (протии 23,6 % за академічними науковими організаціями), зокрема, 37,8 % – за організаціями НАН України (табл. 10).

Проте по кількісті публікацій українських учених в міжнародних реферованих виданнях свідчить про їхню здатність генерувати та засвоювати нові знання, забезпечувати розвиток та якість освіти, підтримувати певний інтелектуальний рівень українських еліт.

Сучасна економічна криза є одним з найбільших викликів для світової економіки з часів закінчення Другої світової війни. На відміну від попередніх фінансових криз, які обмежувалися окремими регіонами, нинішня фінансова криза охопила практично всі країни світу. При цьому кризові явища торкнулися без винятку всіх сфер життя.

Як свідчить історичний досвід, у кризові періоди попит на права інтелектуальної власності завжди знижувався внаслідок скорочення можливостей фінансової підтримки інноваційного циклу. Не винятком є й нинішня криза. Різке падіння попиту та зменшення номінальної вартості активів у результаті кризи призвело до зменшення потоків готівкових коштів у балансах компаній. У той же час більш жорсткими стали умови фінансового ринку, обмежуючи можливості отримання кредитів. Це призвело до того, що більшість компаній були вимушені скоротити капіталовкладення в наукові дослідження й розробки, а також витрати на отримання патентів і підтримання їх чинності. Навіть фірми, які мали достатні резерви готівкових коштів і доступ до кредитного ринку, скоротили капіталовкладення в цю сферу. Крім того, компанії зіткнулися з невизначеністю щодо майбутніх перспектив зростання світової економіки. Внаслідок цього вони переглянули показники середньо- і довгострокової окупності вкладень у дослідження й розробки та отримання патентів і відповідним чином відкоригували пов’язані з цими процесами витрати.

За даними статистичного аналізу в переважній більшості країн світу у 2009 році відбулося зниження патентної активності, але, незважаючи на загальний спад, картина активності патентування не однакова в різних країнах. Слід мати на увазі, що, як правило, спостерігається часовий лаг приблизно в один рік між економічним спадом і його впливом на патентну активність.

Низький рівень фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні є причиною падіння винахідницької активності й веде до згортання процесів комерціалізації в державі.

Світова фінансова криза не могла не позначитися й на економіці України як держави, інтегрованої у світову економіку. Поглиблення кризових явищ спричинило прояв усіх проблем, накопичених у вітчизняній економіці за останні два десятиріччя, поставило на межу виживання більшість підприємств і організацій. Незважаючи на задекларований перехід національної економіки на інноваційну модель розвитку й прийняття з цього приводу низки законів і постанов, інноваційна активність вітчизняних підприємств не зростає, а національний дослідницький потенціал використовується не повною мірою.

Дані Держкомстату свідчать про тенденцію до скорочення чисельності науковців в Україні більше ніж утричі – з 313 тисяч вчених у 1990 році до 94,1 тисячі у 2008 році. Рівень інноваційної активності промислових підприємств у 2008 році становив 13,0 %. За цим показником Україна не досягла навіть рівня 2003 року.

Усе це призвело до зниження патентної активності в Україні і перш за все активності національних заявників, унаслідок чого у 2009 році до національного патентного відомства України надійшло на 15,5 % менше заявок на винаходи, ніж у 2008 році (Таблиця 2).

Таблиця 3. Надходження заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності у 2005 – 2009 роках

	2005	2006	2007	2008	2009
Надійшло заявок	5592	5930	6163	5697	4815
від національних заявників	3535	3472	3440	2823	2436
від іноземних заявників	2057	2458	2723	2874	2379
у т.ч. за процедурою РСТ	1750	2142	2397	2548	2134

Разом з тим, незважаючи на окремі негаразди, Україна впевнено йде шляхом подолання наслідків економічної кризи. Аналіз результатів роботи за сім місяців 2010 року свідчить про підвищення патентної активності заявників порівняно з відповідним періодом 2009 року (Таблиця 4).

Таблиця 3. Надходження заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності за сім місяців 2010 року

	7 місяців 2009	7 місяців 2010	2010 до 2009 (%)
Надійшло заявок	2832	3148	+11,2
від національних заявників	1444	1545	+7,0
від іноземних заявників	1388	1603	+15,5
у т.ч. за процедурою РСТ	1249	1457	+16,7

Огляд літературних джерел дає змогу стверджувати, що останнім часом з'являється чимало публікацій, присвячених інноваціям та інноваційній діяльності, оскільки їх значення як для окремого підприємства, так і для держави загалом є беззаперечним.

У працях вітчизняних та зарубіжних науковців, які виконують свої дослідження у сфері інновацій, розглянуто чимало питань теоретичного та прикладного спрямування, зокрема розкрито сутність термінів "інновації", "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційний потенціал", "інноваційна система", "інноваційний механізм", "інноваційна інфраструктура", детально описано види інновацій за різними ознаками, розглянуто моделі інноваційної політики, які виявились найбільш успішними в економічно розвинених країнах, розкрито особливості здійснення та етапи інноваційних перетворень, визначено пріоритети та напрямки державного регулювання інноваційної діяльності, розроблено методики оцінювання інноваційних проектів тощо.

Серед таких напрацювань особливої значущості набувають проблеми

дослідження існуючих показників, що використовуються у літературних джерелах та які застосовує офіційна статистика для характеристики інновацій та інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, зокрема і сфери машинобудування. Вони, з одного боку, допоможуть оцінити фактичний стан інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, а з іншого – дадуть змогу побачити, чи можливо застосовувати такі показники для характеристики рівня інноваційності технологічних процесів підприємств машинобудування.

[Частка власних коштів у загальній сумі фінансування витрат на інновації; термін окупності інновацій; рівень ризику від впровадження інновацій [Каракай Ю.В. Маркетинг на ринку інноваційних товарів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами" /Ю.В. Каракай. – К., 2008. – 29 с.]

Кількість інновацій, реалізованих підприємством; кількість інновацій, реалізованих у сфері формування асортименту і номенклатури продукції підприємства; кількість інновацій, реалізованих щодо виробництва продукції; кількість інновацій, реалізованих у збутовій і маркетинговій діяльності підприємства; кількість інновацій, реалізованих у сфері управління підприємством; рівень якості реалізовуваних підприємством інновацій; рівень частоти реалізації підприємством інновацій; кількість якісно нових інновацій; кількість покращених інновацій; кількість фактів застосування підприємством інновацій у новій сфері; коефіцієнт поінформованості працівників щодо особливостей реалізації інновацій [Князь С.В. Оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємства на засадах активізування маркетингової діяльності / С.В. Князь, О.В. Князь, Ю.О. Андріанов. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/VNULP/Logistyka/

2007_594/64.pdf.]

Обсяг інвестицій в НДДКР; обсяг інвестицій в технологічні іннова-

ції; обсяг реалізованої промислової інноваційної продукції; питома

вага підприємств, що впроваджують інновації; обсяг витрат на

НДДКР [Литвин І.В. Управління венчурними організаціями в машинобудуванні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами" / І.В. Литвин. – Львів, 2009. – 20 с.]

Кількість співробітників, котрі виконують науково-технічні роботи; кількість докторів наук у віці 31-40 і 61-70 років; кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації; кількість впроваджених у виробництво нових технологічних процесів [Меркулов Н.Н. Научно-технологическая деятельность: инновационный аспект : монография / Н.Н. Меркулов / научн. ред., д-ра экон. наук, проф. В.И. Захарченко. – Одесса :

Изд-во "Астропринт", 2007. – 120 с.]

Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП; об-

сяг фінансування інноваційної діяльності загалом та за окремими

джерелами; питома вага підприємств, що впроваджували інновації

[Самігулліна Ю.Р. Дослідження стану та проблем розвитку інноваційної діяльності

в Україні / Ю.Р. Самігулліна // Економічний простір : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ :

Вид-во "ПДАБА", 2009. – № 24. – С. 106-112.]

Витрати на дослідження і розробки як відсоток від ВВП; середній вік дослідників, що мають учений ступінь; середній вік наукового устаткування; рівень інноваційної активності; питома вага інноваційної продукції в обсязі промислової продукції; питома вага витрат на інновації в загальному обсязі промислової продукції; число патентних заявок на винаходи в розрахунку на 10000 осіб; співвідношення числа патентних заявок, поданих національними заявниками за кордоном і в країні; питома вага країни у міжнародній торгівлі технологіями; частка передових виробничих технологій (ПВТ), що використовувалися не менше трьох років у загальному числі ПВТ Темпи оновлення номенклатури продукції Частка висотехнологічної продукції, що експортується; обсяг реалізації високотехнологічної продукції на внутрішньому ринку; розмір витрат на технологічні інновації; частка витрат на дослідження і розробки у загальній структурі витрат; частка витрат на придбання машин та обладнання; частка витрат на продуктові інновації; рівень трансакційності витрат підприємства; розмір витрат на НДДКР; структура загальних витрат на технологічні інновації; динаміка фінансування витрат на НДДКР за джерелами (власні джерела, внутрішні інвестори, зовнішні інвестори); вартість прогресивних машин та устаткування; частка прогресивної техніки в загальній вартості машин та устаткування; озброєність прогресивними машинами та устаткуванням; витрати на придбання інноваційних машин і обладнання, інноваційні капітальні витрати; обсяги випуску інноваційної продукції. Частка інноваційної продукції в обсязі ромислового виробництва; рівень наукомісткості продукції; частка сектора наукомісткої продукції у структурі обробної промисловості; структура інвестицій

інноваційного спрямування в загальному обсязі інвестицій в основний капітал Частка результатів науково-технічної діяльності в господарському обігу; кількість ліцензованих патентів; кількість створених інноваційних підприємств; кількість створених нових робочих місць на інноваційних підприємствах; частка бюджетних витрат на науку [Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України : монографія. – У 3-ох т. / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. – Т. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки. – К. : Вид-во "Фенікс", 2007. – 564 с.]

Ситуація ускладнювалася входженням України до Світової організації торгівлі у 2008 році, у зв’язку з чим підвищилася сума зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності. Поєднання двох негативних чинників – впливу економічної кризи на стан економіки й одночасне значне підвищення суми зборів у зв’язку з приєднанням України до СОТ – стало причиною суттєвого зниження кількості заявок на винаходи в Україні.

Кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю; частка інноваційно-активних підприємств у їх загальній кількості; темп збільшення витрат на інновації; частка витрат на закупівлю машин, устаткування, установок у загальному обсязі витрат на інновації; частка витрат на виробниче проектування і підготовку до впровадження інновацій у загальному обсязі витрат на інновації; витрати на придбання нових технологій у загальному обсязі витрат на інновації; частка витрат на дослідження та розробки у загальному обсязі витрат на інновації; витрати на інноваційну діяльність на одну грошову одиницю прибутку; загальні витрати на інновації на одиницю собівартості продукції; індекс зростання інноваційних витрат на придбання машин, устаткування до собівартості; коефіцієнт забезпечення працівників інноваційним устаткуванням[Юдіна О.І. Інноваційна діяльність підприємств промисловості як засіб ресурсозбереження / О.І. Юдіна. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vdnuet/econ/2009_3/17.pdf.]

міжнародні транснаціональні компанії домінують на світових ринках інноваційної продукції. За даними Держкомстату України в 2011 році 39% промислових підприємств були збитковими, тоді як в попередні роки збиткових підприємств було 32-35%.

Таблиця 4. Надходження заявок на винаходи до Держдепартаменту

інтелектуальної власності у 2005 – 2009 роках

	2005	2006	2007	2008	2009
Надійшло заявок	5592	5930	6163	5697	4815
вітчизняних	3535	3472	3440	2823	2436
від іноземних заявників	2057	2458	2723	2874	2379
у т.ч. за процедурою РСТ	1750	2142	2397	2548	2134

Чисельність організацій, що виконували наукові дослідження []

Для дослідження в даній роботі ми обрали м. Київ, АР Крим, Донецьку, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку та Чернівецьку області. З проведеного аналізу було виявлено, що у вибраних регіонах рівень інноваційної активності підприємств коливався в діапазоні від 10 до 30 %. Більш ефективно інноваційною діяльністю займаються великі підприємства, оскільки для цього необхідні фінансові ресурси. Проведене дослідження  у наведених регіонах України показало, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%. Серед середніх (50-249осіб) – 11-29%, серед малих підприємств (10-49 осіб) 7-23 %. Найвищий показник – серед великих підприємств м. Києва та Дніпропетровської області, найнижчий – серед малих підприємств Чернівецької області.

 

У кожному з досліджених регіонів України частка підприємств які в своїй діяльності використовували декілька видів інновацій(технологія, техніка, продукція) вища ніж частка підприємств, які використовували лише один з видів інновації. Реалізовують інноваційні продукти та послуги переважно на місцевому (регіональному) ринку, це пов’язано з законодавчою та економічною діяльністю країни. Основний напрям інноваційної діяльності полягає в придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення, що дає змогу випускати більш конкурентоспроможну продукцію або послуги. Досить велика частка підприємств проводила навчання персоналу та підготовку до впровадження удосконалених продуктів та процесів.

Цей факт також підтверджують оцінки авторитетних міжнародних експертів [ 3,4,5,6,7,8 ]. За їх оцінками рейтинг української економіки в цілому є доволі низьким, а саме:

ü за рейтингом глобальної конкурентоспроможності(GCI rank)), згідно доповіді Всесвітнього економічного форуму "The Global Competitiveness Report 2008 -2009" (станом на 08.10.2008 р.), Україна займає 72 місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності економік (у 2007 р. – 73);

ü за рейтингом конкурентоспроможності, згідно розрахункам Інституту розвитку менеджменту в Лозанні (IMD-Lausanne) “World Competitiveness Yearbook – 2007”, серед 55 прорейтингованих країн Україна посідала у 2008 р. - 48-е місце ( 2007 р. - |відкочувала| 54).

За даними IMD-Lausanne, найбільшого удару по рейтингу України завдали такі чинники,|фактори| як різке зростання|зріст| інфляції, мала частка|частина| ВВП на душу населення, велика енергоємність виробництва.

ü за рейтингом у сфері інновацій - на 73-75 місці, ділячи його із Пакистаном і Єгиптом;

ü згідно індексу мережевої готовності - на 75 місці (Росія - на 70-му);

ü за рейтингом глобалізації - 42-е місце (рік тому - 39-е). При цьому, Україна увійшла до десятки найбільш глобалізованих країн за одним критерієм - "членство у міжнародних організаціях".

Варто відзначити, що за останній рік Україна також опустилася в рейтингу по: ефективності економіки ( із 43| на 50 місце), ефективності| урядових структур ( із 48 на 52), ефективності бізнесу ( с| 46 на 52 місце).

Стає очевидним, що основним чинником, який робить нашу країну неконкурентоспроможною в сьогоднішньому глобальному світі, є сповільнення інноваційної діяльності. На думку українських вчених [9] пояснюєть­ся це як об'єктивною тенденцією до затухання інноваційних процесів без належної інвестиційної підтримки внаслідок ви­користання науково-технологічних надбань попередніх років, так і суб'єктивним чинником - відмовою економічних суб'єк­тів від декларування (справжніх чи фіктивних) інноваційних продуктів, оскільки через відсутність інноваційних пільг це дек­ларування має сенс лише для спеціалізованих структур на зразок технопарків. Слід також наголосити на тому, що знач­на частка інновацій, як і інвестицій, здійснювалася у галузях, які мають невисоку інноваційну спрямованість. [ 9].

Це свідчить про відсутність формування у виробничому секторі передумов активізації інноваційної діяльності, реалізація яких залежатиме як від сприятливості макроекономічної кон’юнктури, так і від виваженості державної політики.

Висновки

1. Інно­вації так і не стали засобом підвищення конкурентоспромож­ності. Оцінка вартості інтелектуальних благ відбувається на деформованому ринку, відірвано від потенційного економіч­ного ефекту від впровадження інновації. Це викривляє сти­мули для удосконалення виробництва інтелектуального про­дукту - основи інновації.

2. Підсумки інвестиційного та інноваційного розвитку України останніх років засвідчують підвищення ролі цілеспрямованої державної політики, орієнтованої на підтрим­ку цілісності інноваційного процесу - від наукової розробки до інвестування масового виробництва.

3. Тенденції інноваційної діяльності останніх років засвідчують необхідність державної підтримки фінансової політики у ви­робничій сфері та спрямування ії у річище стратегічних струк­турних пріоритетів на формування сучасних чинників конку­рентоспроможності національної економіки.

4. Рівень використання інновацій вкрай незадовільний. В Україні проблема конкурентоспроможності вітчизняної продукції є значно гостріша, ніж у промислово розвинених державах. Про це свідчать, зокрема, результати аналізу статистичних даних Держкомстату України й ООН, виконаного фахівцями Інституту прогнозування НАН України. Нині Україна має низький рівень конкурентоспроможності машинно-технічної та іншої наукомісткої продукції (тільки в 1,8 % створених зразків їхній технічний рівень перевищує світовий); незначні розміри експортного потенціалу (експорт продукції, що припадає на душу населення в Україні, становить 0,2-0,3 тис. дол. США, у той час як у розвинених країнах — 2,0-5,6 тис. дол.); низький рівень "інтелектуалізації" експорту (у структурі експорту України більш ніж 80 % становлять сировина і напівфабрикати).

5. Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду у вирішенні завдань щодо досягнення конкурентоспроможності виробництва свідчить, що ця проблема за своєю важливістю і складністю належить до національних проблем, які повинні вирішуватися на всіх рівнях управління економікою і насамперед, — на державному.

Однак, в Україні дотепер не здійснюються на національному рівні будь-які спеціальні заходи для вирішення цієї проблеми. Немає закону, що регламентував би правові основи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і послуг на різних рівнях управління. Більше того, Україна не має не тільки спеціального закону про конкурентоспроможність, а навіть концепції державної політики щодо забезпечення конкурентоспроможності і відповідної програми уряду, які визначали б основні цілі, напрямки, принципи, форми і методи її здійснення, а також необхідність створення відповідної законодавчої та інституційно-організаційної бази державної підтримки і стимулювання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції (послуг).

6. Відносно невисокий рівень витрат на НДДКР національних товаровиробників говорить про обмеженість попиту на наукові розробки з боку реального сектору економіки, унаслідок чого інноваційні процеси протікають у досить обмежених масштабах. За результатами аналізу статистичних даних Держкомстату України, виконаного фахівцями Інституту прогнозування НАН України[†] в економіках високорозвинених країн співвідношення коштів держави і бізнесу у фінансуванні науки складає співвідношення 1-2 та 9-8 відповідно. У фінансуванні технічних наук перевага надається фінансовому забезпеченню наукового обслуговування виробництва машин та устаткування, приладобудування, електроніці. Біля 40% витрат спрямовується на створення ресурсозберігаючих технологій. Така політика фінансування створення нових знань у сфері науково-технічної діяльності забезпечує формування пріоритетних науково-технічних розробок та їх трансформацію у інноваційне використання у майбутньому.

Використані джерела

1. Інноваційна спрямованість інвестицій. //Ел. доступ.—

http://ukrref.com.ua/index.php?id=MTc2Nw==&g=4

2. Юрій Полунєєв. Зубожіння політикуму як чинник неконкурен-тоспроможності країни. // Дзеркало тижня. — № 39 (567) 8 — 14 жовтня 2005. — //Ел. дост. http://www.dt.ua/1000/1030/51450/

3. Всесвітній економічний форум "The Global Competitiveness Report 2007-2008". //Ел. доступ.

(http://rpl.net.ua/2007/10/31/ukranska_konkurentospromozhnst_na_73_msc_u_svt.html

4. Розрахунки Інституту розвитку менеджменту в Лозанні (IMD-Lausanne) - World Competitiveness Yearbook-2007.// Ел. Доступ.

http://www.imd.ch/research/publications/wcy/upload/scoreboard.pdf;

http://www.imd.ch/research/publications/wcy/upload/Overall_ranking_5_years.pdf

http://www.imd.ch/research/publications/wcy/upload/criteria.pdf.

5. Конкурентоспособность РФ недооценили //Ел. доступ.

www.finmarket.ru/z/nws/hn.asp?id=841345

6. //Ел. доступ. //rating.rbc.ru/article.shtml?2007/06/04/31506802).

7. //Ел. доступ. rating.rbc.ru/article.shtml?2007/05/22/31488936;

http://rating.rbc.ru/articles/2008/10/09/32159490_tbl.shtml?2008/10/09/32159460

8. Розрахунки журналу “Foreign Policy” //"Рейтинг глобалізації" //www.podrobnosti.ua/print/society/2007/10/30/468962.html).

9. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації //Я.А. Жаліло, Я.Б. Базі люк, Я.В. Белінська та інш.; За ред.. Я.А. Жаліла. –К.; НІСД, 2005. — С. 332

10. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат України. За відповідні роки.

11. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації // Нац. безпека і оборона. № 7. – 2004, – С.10.

12. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації //Я.А. Жаліло, Я.Б. Базі люк, Я.В. Белінська та інш.; За ред.. Я.А. Жаліла. –К.; НІСД, 2005. — С. 330

13. Клюєв А. Тільки переведення економіки на інноваційний режим є гарантією сталого розвитку держави // Урядовий кур’єр. 28 квітня.— 2004.

14. Семиноженко В. Україна в координатах постіндустріального світу /

День. 14 жовтня. — 2004. //Ел. доступ. http://dialogs.org.ua/ru/material/full/5/1888.

15. Пирожков С.І. Моделі і сценарії структурно-інноваційної перебудови економіки України /Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: Зб. наук. пр. /ОІЕ НАН України, відп. ред. Сухоруков А.І. — К., 2004. — С. 45.

Розвиток економіки будь-якої країни є нелінійним процесом, тобто послідовністю несподіваних зростань, що не тільки супроводжуються впровадженням інновацій, але й обумовлені цими інноваціями, тобто виникають внаслідок інноваційного впливу. У зв’язку з цим Й. Шумпетер розглядав інновації як фактори постійного порушення рівноваги. У той же час наголошував, що саме вони забезпечують найбільший вклад в економічне зростання країн і регіонів.

1. Сьогодні в конкурентній боротьбі перемагають ті країни, які акцентують свою увагу та інноваціях як джерелі економічного розвитку. Згідно з результатами довготермінових досліджень, науково-технічний прогрес та інноваційні технології приносять в США 50% економічного зростання, у Франції – 76%, у Німеччині – 78% і в Японії – 55%. [3, Тимощук М.П. Інноваційна діяльність/ М.П. Тимощук, П.В. Тимощук / Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип.20.13. – с. 259 - 262]

Незважаючи на те, що в Україні проголошено про перехід на інноваційний шлях розвитку в країні спостерігається негативна тенденція щодо сповільнення темпів інноваційного розвитку. Так, у 2010 році порівняно з 2001 роком відбулося скорочення питомої ваги підприємств, що впроваджували інновації на 2,8%. За цей самий період питома вага підприємств, що займаються інноваціями, зменшилась на 2,7%. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової скоротилась на 3,0%. Загальну тенденцію підтверджує також скорочення кількості організацій, які виконують наукові дослідження й розробки, на 176 одиниць та чисельності науковців на 23807 осіб, що складає 21%. [2]

На протязі останніх 9 років намітилась негативна тенденція і в сфері використання наукових та науково-технічних робіт, зокрема, питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП скоротилась на 0,21% і становить лише 0,90%.

Сьогодні в Україні переважають низькотехнологічні види промислової діяльності, які відносяться до малонаукомістких, зокрема, добувна і паливна, харчова, легка промисловість, сільське господарство, а тому домінує відтворення виробництва 3-го та 4-го технологічних укладів.

Відтак, на нашу думку, одним із шляхів забезпечення економічного розвитку України та нарощення її конкурентних переваг є використання високих технологій, які беззаперечно визначаються в науковому середовищі як найреволюційніша складова інноваційного процесу в цілому. За інноваційними технологіями розвиваються багатоструктурні інноваційні зміни в організації виробництва і у суспільстві [4].

У світовій економіці ті держави, що використали інноваційні технології, досягли значних результатів у своєму розвитку. Так, Фінляндія, яка за останню чверть минулого століття здійснила неймовірно значний стрибок у своєму розвитку завдяки тому, що зробила ставку на високі технології (інформаційно-комунікаційні, технологічні інновації в приладобудуванні й використанні лісогосподарської сировини). Сьогодні наукомісткі технології забезпечують 45% її ВВП, близько 80% виробленої нової продукції експортується за кордон.

2. В Україні ж одне запатентоване технологічне рішення створює у середньому у дев’ять разів меншу вартість високотехнологічного експорту, ніж у країнах ЄС [Важкий шлях до Європейського ринку[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/article.php?news_ia1]. Основними причинами такої ситуації є: недосконалість системи програмно-цільового державного фінансування; обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є недостатніми через щорічний дефіцит бюджету; суперечливість і недосконалість законодавства, що "відлякують" потенційних інвесторів; недостатній розвиток інноваційної інфраструктури; розпорошеність ресурсів і відсутність інноваційного планування.

Вирішення цих проблем потребує: створення повноцінної інноваційної інфраструктури; удосконалення законодавчих актів в області інтелектуальної власності, ліцензування і патентування; чітке визначення пріоритетних національно-важливих інновацій; створення умов для розвитку дієвої системи фінансово-кредитної підтримки інноваційних програм і проектів

Отже, в умовах утвердження інноваційної моделі розвитку особливого значення набуває створення сприятливих умов для реалізації інновацій в галузі наукомістких технологій, які є важливим чинником забезпечення економічного зростання країни, формування та підтримки її конкурентних переваг, а також підвищення рівня та якості життя населення.