1.3. Рівні та ієрархічна будова систем управління

1.3.1. Рівні управління

Виділення спеціалізованих видів виконання управлінських робіт, формування для цього підрозділів і призначення керівників цих підрозділів дозволяє всю діяльність керівників підрозділів, за Т.Парсонсон, розділити на три рівні (рис. 1.5):

• технічний рівень;

• управлінський рівень;

• інституціональний рівень.

Рис. 1.5. Співвідношення представлення рівнів управління (Т.Парсонсон): а – категорія керівників виконання функцій за посадою;

б – загальновизнане визначення рівнів управління

На технічному рівні керівники підрозділів переважно займаються щоденними операціями і процесами які необхідно виконувати для забезпечення ефективної праці виробництва (подавання води та надання послуг). Це є найбільшою складовою в кількісному відношенні працівників управління. Ці працівники відносяться до низової ланки.

На управлінському рівні керівники, що обіймають посади, здійснюють управління і координацію діяльності всередині підприємства і відносяться до працівників управління середньої ланки.

На інституціональному рівні керівники розробляють стратегічні та довгострокові прогнози та плани, формують цілі, розробляють моделі перехідних процесів для адаптування в нових умовах, різних змін, керують процесом зв’язків між підприємством і зовнішнім середовищем економічного простору суспільства. Це управління вищої ланки.

Типовими посадами цієї ланки в системі Державного Агентства водних ресурсів є начальник Обласного Управління водних ресурсів, начальник Басейнового Управління водних ресурсів, начальник Управління водного господарства, начальник Управління магістральних каналів (УМК) тощо.

Основними елементами структури управління, що виділив Т.Патерсонсон (рис. 1.5), є рівень і ланка управління.

Ланка управління – це орган або працівник, який наділений відповідними функціями.

Рівень управління – це послідовність підпорядкування одних, нижчих ланок, вищим.

Кількість рівнів у структурі обумовлені вимогами раціонального розділення управлінської праці і залежить від масштабу виробничої діяльності і задач, які необхідно вирішувати.

1.3.2. Ієрархічна система управління виробництвом

у водному господарстві

Система водного господарства в управлінні має строго виражену ієрархічну будову подібно до ієрархічно подібної річкової системи, яка у ієрархічному підпорядкуванні включає великі, середні і малі річки, струмки, потічки, джерела.

Система зрошення та системи осушення ієрархічно подібні але принципово відміні за своєю будовою.

Основою ієрархічної будови системи зрошення є необхідність забору води із джерела зрошення, розподілу її на значних площах та транспортування до поля системою каналів, безпосереднього поливу сільськогосподарських культур з використанням відповідної техніки для поливу (рис. 1.6, а). Фактично необхідно доставити воду потоком від джерела зрошення на поле.

Рис 1.6. Схема зв’язку ієрархії технологічного процесу системи «зрошення» та ієрархії системи управління

Потреба води на зрошення кожної культури по фазах її розвитку та в цілому визначається водно-балансовими розрахунками в залежності від природно кліматичних умов та є основою для складання внутрішньогосподарський планів водокористування та системних планів забору та подачі води.

Всю технічну систему «зрошення» в залежності від розмірів та рівнів підпорядкування можливо розділити на три рівні:

1 рівень – внутрішньогосподарська система;

2 рівень – міжгосподарська система;

3 рівень – магістральних каналів система.

Внутрігосподарська система охоплює засоби поливання сільськогосподарських культур, мережу для розподілу і доставлення води, а також все інше, що необхідне для забезпечення поливання.

Міжгосподарська система об’єднує в собі два і більше водокористувачів (господарства) і призначається для забирання води із джерела зрошення, забезпечення її розподіляння і транспортування до пунктів водовиділення (до господарств).

Магістральних каналів система створюється для крупних систем і призначена для подавання води до міжгосподарських систем в зв’язку із значним віддаленням площ зрошення від джерела води. Частіше всього це між басейновий перерозподіл води.

Робота технологічної системи водного господарства потребує організації системи управління з її діленням на ієрархічні рівні (рис. 1.6, б).

Об’єктами управління в даному разі будуть виступати технологічні системи різних рівнів, а суб’єктами управління внутрішньогосподарською мережею та поливом є управління водного господарства та управління каналів.

Будова технологічної системи «осушення» заснована на дії сил гравітації. Вода просочується чи стікає поверхневим стоком з поля в систему каналів і відводиться потоком до водоприймача (рис. 1.7, а). Глибиною каналів та густотою дренажу забезпечується регулювання необхідної норми осушення – глибини залягання ґрунтових вод, що визначає глибину проникнення кореневої системи сільськогосподарських культур на полі.

Коло питань, які потрібно вирішувати при осушенні за розміром трудомісткості є значним і формується на полі. Питома вага трудомісткості робіт з відведення води до водоприймача буде зменшуватися у зв’язку із об’єднанням потоків води.

Рис.1.7. Схема зв’язку ієрархії технологічного процесу системи «осушення» та ієрархії системи управління

В залежності від розмірів та адміністративного підпорядкування технологічних систем можливо виділити такі рівні управління:

• внутрішньогосподарська технологічна система (1 рівень);

• міжгосподарська технологічна система (2 рівень);

• водоприймач (3 рівень).

Ці технологічні рівні систем обумовлюють необхідність створення відповідних організаційних рівнів структур управління (рис. 1.7, б).