3.4.5. Дисципліна виконання

Для успішної реалізації цілей і виконання задач управлінської діяльності важливим є дотримання чіткої дисципліни виконання.

Погоджена робота всіх ланок може бути забезпечена тільки при умовах виконання всіма виконавцями своїх трудових обов’язків, наказів, розпоряджень і вказівок, дотримання трудового розпорядку, високої організованості і чіткості в роботі.

В складних виробничих процесах, наприклад подачі води, порушеня режиму приведе до зупинки, або навіть до аварійного переливу із відкритих каналів або басейнів. Крім того, порушення дисципліни водорозподілу може привести до того, що для систем, які знаходяться в «хвості» трактів водоподачі може невистачити води.

В залежності від сфери діяльності і виконання обов’язків можливо говорити про дисципліну державну, виробничу, трудову.

Під державною дисципліною розуміється виконання державних планів і завдань, розпоряджень Кабінету Міністрів, Міністерств, Комітетів, Агентств, та інших установ за їх приналежністю, дотримання законодавства і договірних зобов’язань.

Виробнича дисципліна – дотримання встановленої технології виробництва, режимів роботи обладнання, виробничих режимів, виконання вимог техніки безпеки і охорони праці тощо.

Трудова дисципліна – дотримання трудового режиму, визначеного законодавством по праці і правилами внутрішнього розпорядку, чітке виконання кожним працівником своїх трудових обов’язків.

В частині виробничої дисципліни важливою задачею є чітка організація виробничого процесу. Недоліки в організації виробництва, як правило прямо впливають на дисципліну.

Для укріплення трудової дисципліни важливе значення має налагоджена звітність про її стан.

3.4.6. Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність є частиною організаційно-розпорядчих методів керування. Дисципліна і відповідальність взаємопов’язані, оскільки чим вища дисципліна, тим повніше реалізується відповідальність за доручену дільницю роботи, і навпаки.

Адміністративна відповідальність також тісно пов’язана з об’ємом прав і обов’язків органу управління з об’ємом прав посадової особи. Кожен може нести відповідальність лише в межах прав і обов’язків, закріплених за ним вищестоящим органом або особою, дійсно необхідних і достатніх для виконання покладених на нього задач.

Проблема більш точного визначення кола обов’язків, прав і відповідальності складна і не завжди вирішується на практиці.

В системі управління існують різні види відповідальності: матеріальна, кримінальна і моральна. Різноманітні і її організаційні форми: особиста, колективна, пряма, побічна тощо. В даному випадку ми розглянемо адміністративну відповідальності.

Для встановлення границь і методів адміністративної відповідальності кожен працівник системи управління несе повну і пряму відповідальності за результати прийнятих рішень. Це в повній мірі відноситься як до керівника, так і до підлеглого. Вирішальним повинен бути принцип індивідуальної відповідальності за доручену справу.

3.5. Соціально-психологічні методи керування

Соціально-психологічні методи керування – способи та заходи непрямого впливу на процес формування та розвитку колективу, соціальним-психологічні процеси, що відбуваються в ньому (ДСТУ 2960).

Соціально-психологічні методи керування базуються на тому, що для забезпечення колективної і ефективної праці працівників необхідно використовувати формальні і неформальні відносини, які є серед працівників колективу, особисті психофізіологічні характеристики працюючих і їх професійний рівень готовності.

Формування соціального середовища колективу переважно залежить від рівня формальних і неформальних відносин.

Формальні відносини визначаються взаємозв’язком окремих груп працівників всередині колективу, які згруповані за ознакою розділення праці, наприклад, відділ водокористування, проектна група, організація виробництва, транспорту, зв’язку, автоматизації тощо.

Неформальні відносини визначаються взаємозв’язком в колективі між його окремими працівниками на рівні особистих зв’язків і інтересів, конкретних уподобань, наприклад товаришування, вболівання за якусь команду, родинні зв’язки, особливо в малих колективах, вікові аспекти тощо.

Визначення психофізичних особливостей працівників є надзвичайно важливим для правильного підбору і розставлення кадрів, особливо на етапі їх підготовки. Правильний підбір кадрів забезпечує високу продуктивність праці працівників, відданість справі, а також характеризується низькою їх плинністю. Для наукового обґрунтування психофізіологічних вимог, які пред’являються фахівцям, використовуються методи побудови професіограм, тестів тощо.

Професіограма – це перелік психологічних і психофізіологічних характеристик людини, які є оптимальними для діяльності за конкретною професією. Ці характеристики умовно розділяють на такі чотири групи:

• фізичні: кількість і темп витрат мускульної сили; фізична витривалість; сила рук тощо;

• психофізичні: загальна рухливість, гнучкість рук і пальців, відчуття, зір, слух, нюх, вестибулярно-просторова координація;

• психологічні: концентрація і розподіл уваги; спостережуваність; сприйняття розмірів об’єктів, зорова, слухова, рухлива пам’ять; логічне мислення, планування діяльності; творче мислення; просторове уявлення.

• темперамент і характер: емоційна врівноваженість; настирність; старанність; інтенсивність; здатність до співробітництва; здатність до управління.

При проведенні аналізу професіограм кожна характеристика особи оцінюється в балах за прийнятою системою оцінювання.

Тести – спеціально підготовлені завдання, за якими експериментально оцінюються професійні якості спеціаліста. В залежності від специфіки діяльності фахівця можуть бути тести на реакцію кольорів, світла монотонності роботи тощо.

Контрольні запитання:

1. Що таке методи керування?

2. Які методи керування відносяться до економічних і які способи їх реалізації?

3. Які методи керування відносяться до організаційно-розпорядчих і які способи їх реалізації?

4. Які методи керування відносяться до соціально-психологічних і які способи їх реалізації?

5. В чому полягає визначення важелів методів керування?