
- •1. Джерела й чинники виникнення зв’язків з громадськістю в умовах первісного суспільства.
- •2. Розвиток пр-комунікацій у часи Київської Русі.
- •3. Хронологія розвитку пр у хх столітті: основні історичні віхи.
- •2. Праслов’янські пр комунікації у формі воєнної демократії (племінні збори — віче старійшин — вождь) та народне віче часів Київської Русі.
- •3. Епоха формування підгрунття розвитку пр (1900-1917): характеристика періоду.
- •1. Особливості зв’язків з громадськістю Античної Греції і Давнього Риму: політична сфера.
- •2. Перші професіонали давньоруського пр: Нестор, Сильвестр, Даниїло Заточник, автор «Слова о полку Ігоревім»
- •3. Період Першої світової війни (1917-1919): тенденції розвитку пр-комунікацій.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: комерційна сфера.
- •2. Прес-портрети давньоруських князів та їх пост пр. Сутність поняття «пост пр».
- •3. Епоха економічного підйому «двадцятих» (1919-1929): застосування «воєнних» паблісіті в економічних інноваціях й політиці. Мирного часу.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: конфесійна сфера.
- •2. Жанрові різновиди давньоруського пр: літописи, публіцистика, правова література, билинний епос, ходіння, житія, поучення, політична карикатура.
- •3. Епоха Рузвельта і період Другої світової війни (1930-1945): вдосконалення й збагачення практики пр.
- •1. Різновиди зв’язків з громадськістю в античні часи (публічний діалог, театралізовані вистави, архітектурні і скульптурні інтенції, психологічні війни).
- •2. Унікальність пр-технологій Запорізького козацтва (хv-хvііі ст.).
- •3. Повоєнний період (1945-1965): чинники розвитку пр-комунікацій.
- •1. Особливості пр комунікацій Давнього і Середньовічного Сходу.
- •2. Пр на війні: особливості інформаційно-психологічних воєн Богдана Хмельницького.
- •3. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. По наш час): причини змін цілей і завдань пр, диверсифікація методів, інструментарію.
- •1. Еволюція зв’язків з громадськістю у Західній Європі в Середні віки: політична сфера.
- •2. Міжнародний пр України у часи козаччини.
- •3. Паблік рилейшнз як бізнес: історичний огляд професіоналізації галузі.
- •1. Ніколо Макіавеллі – основоположник політичного консалтингу.
- •2. Виключність пр-технологій національних державних інституцій: козацька рада (хv ст.) та січова рада (хvі-хviii ст.).
- •1. Новації конфесійних пр-технологій в часи Середньовіччя у Західній Європі.
- •2. Кобзарі та лірники як предтеча українських професійних пр-комунікаторів.
- •3. Професійні пр-організації сша як апарат самоуправління у сфері паблік рилейшнз, методи формування професійної етики.
- •1.Внесок у зародження теорії пр-комунікацій Фоми Аквінського, Роджера Бекона, Мішеля Монтеня, Еразма Ротердамського.
- •2. Козацькі літописи Граб’янки, Величка та Самовидця як засіб пр, їх відмінність у використанні пр-стратегій.
- •3. Діяльність професійних пр-організацій Західної Європи, їх роль у вдосконаленні професійної етики.
- •1. Зв’язки з громадськістю у комерційній сфері Середньовіччя.
- •2. Національний досвід пр комунікацій в Україні в умовах формування модерної нації (кінець хvііі-хіх ст.).
- •3. Глобалізація професійної системи зв’язків з громадськістю хх ст.: міжнародні асоціації.
- •3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.
- •2.Вплив міжнародних відносин, зокрема російсько-турецьких (1806-1812, 1826-1829) та російсько-французької (1812) війн на розвиток пр-комунікацій.
- •3. Паблік рилейшнз в економічному житті сша хх ст.
- •1. Технології і методи формування політичного пр в період хvii-хviii ст. У Західній Європі.
- •2. Поширення ідей Просвітництва в Україні як каталізатор розвитку пр-комунікацій.
- •3. Роль і функціональне використання пр-комунікацій в діяльності владних структур хх ст.: досвід сша.
- •1. Розвиток пр-комунікацій у діловій сфері в Нові часи (Західна
- •2.Національне відродження як процес формування соціальних комунікацій в Україні (характеристика 3-х етапів).
- •3. Функціонування pr-комунікацій у бізнес сферах країн Західної Європи хх ст.// Розвиток пр у бізнесі європейських держав у хх ст.
- •1. Чинники домінування в пр-комунікаціях Нових часів релігії та її інститутів.
- •2. Досвід пр комунікації України в економічній сфері хіх ст.: бізнес-комунікації українських промисловців (Терещенки, Симиренки, Яхненки).
- •3. Історичний досвід pr-комунікацій хх ст. У формуванні та функціонуванні владних структур європейських держав.
- •2. Використання комунікативних технологій в релігійному житті України хіх ст.. (греко-католики, митрополит Шептицький).
- •3. Історична роль видатних політиків хх ст. У формуванні і розвитку пр-комунікацій.
- •1. Значення науки і філософії Просвітництва у формуванні пр-комунікацій хvii-хviii ст..
- •2. Міжкультурні комунікації України хіх ст., їх взірці та роль в розвитку практики зв’язків з громадськістю. Обмін культур як пр-технологія.
- •3. Своєрідність пр-технологій хх ст. У політичній сфері на прикладах інформаційної політики Німеччини, Великобританії, Франції, сша.
- •1. Внесок у зародження теорії пр комунікацій видатних просвітників: д.Дідро, м.-ф. А.Вольтер, ж.-ж.Руссо, ш. Монтескьє, д. Мільтон, д.Дефо, д.Свіфт. Г.Філдінг, т.Гоббс, д.Локк.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як аспект становлення вітчизняних пр комунікацій кінця хviii - хіх ст.
- •3. Політичний консалтинг як перспективний напрямок розвитку зв’язків з громадськістю хх ст.
- •1. Зародження основ паблік рилейшнз в Америці: джерела офіційної історії пр.
- •2. Українські публічні діячі хіх століття: сучасна інтерпретація.
- •3. Діяльність найвідоміших професіоналів у сфері пр хх ст.
- •1. Інноваційні пр-технології сша хіх ст.
- •2. «Іміджеві війни» України хіх ст. Як національний феномен.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Айві Лі.
- •1. Тенденції розвитку пр у Західній Європі у хіх ст.
- •2. Національний досвід політичних і соціальних комунікацій в Україні хіх ст., специфіка формування їх національних домінант.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Едварда л. Бернейса.
- •1. Політичні пр-комунікації хіх ст.: досвід країн Європи.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як чинник становлення вітчизняних суспільних комунікацій кінця хуш - хіх ст.
- •3. «Східні pr» в хх ст.: самобутні риси і західний досвід.
- •1. Ораторське мистецтво як пр технологія в публічних дебатах політичних діячів хіх ст..
- •2. Джерела розвитку пр комунікацій у Росії в імперський період (1721-1917).
- •3. Пр тоталітарних режимів хх ст.: технології, стратегії, мотивації, персони.
- •1. Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі хіх ст.. Внутрішньо корпоративний пр як інновація.
- •2. Використання пр-технологій в економічній сфері Росії протягом хvіі-хіх ст.
- •1. Зв’язки з громадськістю як активний провідник міжнародного співробітництва.
- •2. Радянський пр: його своєрідність, специфіка та історичні помилки.
- •3. Особливості формування пр-комунікацій у країнах Східної Європи: Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія.
- •1. Роль міжнародних виставок в розвитку пр-комунікацій хіх ст.
- •2. Особливості радянської пропаганди як різновиду пр-комунікацій (1917-1991).
- •3. Особливості розвитку пр-бізнесу в Китаї.
- •1. Некомерційні пр хіх ст., їх методи та технології.
- •2. Пр в бізнесі і політиці Росії 1991-2012 рр.
- •3. Особливості розвитку pr-комунікацій в транснаціональному контексті на рубежі тисячоліть.
- •1. Інформаційна політика преси Англії, Франції у хіх ст., її роль у формуванні пр-комунікацій.
- •2. Інституалізація пр-комунікацій у Росії та в Україні: специфіка і типологія.
- •3. Основні положення Золотої доповіді мапр «Рекомендації і стандарти освіти в галузі паблік рілейшнз» (1990).
1. Зв’язки з громадськістю як активний провідник міжнародного співробітництва.
2. Радянський пр: його своєрідність, специфіка та історичні помилки.
Большевики еще до прихода к власти в октябре 1917 г. сумели обеспечить себе поддержку значительной части рабочего класса и армии. Для этого они с начала XX в. проводили широкомасштабную информационную деятельность, которая включала в себя издание и распространение специальной литературы (книг, брошюр), периодических печатных изданий (самые известные из которых — газеты «Искра» и «Правда»), раздаточных материалов (листовок и прокламаций), проведение публичных мероприятий (митингов, демонстраций, «маевок»). Кроме того, в результате постоянной работы пропагандистов «на местах» — в армейских подразделениях, на промышленных предприятиях и пр. — большевикам было прекрасно известно отношение народа к существовавшему порядку. Поэтому лозунги, под которыми они пришли к власти и проводили первые государственные преобразования, были вовсе не спонтанными и теоретическими, а тщательно продуманными и отражали реальне чаяния общества. По крайней мере той его части, на поддержку которой ориентировались новые руководители государства. Придя к власти и получив в свое распоряжение «административный ресурс», большевики использовали его по максимуму. При этом информационную политику Советского государства (с 1922 г. — СССР) можно охарактеризовать как пропагандистскую, т. е. сравнительно одностороннюю.
Представители советской власти были достаточно разумными людьми и прекрасно осознавали справедливость поговорки: «Запретный плод сладок». Поэтому, всячески стараясь изолировать население от «вражеской пропаганды», советские идеологи сами не абстрагировались от нее, а нередко использовали негативную информацию в своих целях. Распространенным инструментом формирования имиджа было «навешивание ярлыков». На раннем этапе советского периода было достаточно объявить человека буржуем, эксплуататором, заподозрить в аристократическом происхождении, чтобы уволить его с работы, выдворить из страны и даже приговорить к расстрелу. Для расправы с неугодными деятелями (включая высший командный состав армии или партийное руководство) проводились кампании с целью представить их шпионами и вредителями. В последние годы существования СССР наиболее распространенным обвинением стало хищение социалистической собственности: «особо крупный размер» хищения давал основания для применения даже высшей меры наказания. Довольно частыми были также обвинения в тунеядстве. Наконец, весьма характерным признаком пропаганды советского периода стала вычурность речи, обилие лозунгов, экзальтированность, употребление «красивых слов», образных сравнений и пр. Активно продвигалась советская символика: серп и молот, красное знамя (цвет которого символизировал кровь борцов за светлое будущее), в дальнейшем — герб СССР. Подобный стиль был весьма характерен для властей, опиравшихся на поддержку «толпы»: он использовался деятелями французской революции, руководством фашистской Италии или нацистской Германии. Причина выбора такой стилистики объяснялась стремлением руководства Советского государства воздействовать в первую очередь не на разум, а на чувства населения, на его коллективное сознание, а не на отдельных мыслящих представителей общества. Как уже отмечалось, уроки имперской информационно-аналитической деятельности были учтены советским руководством. Сбору информации на местах уделялось не менше внимания, чем пропаганде официальной идеологии. Так, еще во время Гражданской войны (1918-1922) в армии, городах и селах партийные органы осуществляли систематическое исследование общественных настроений, для чего использовалась система осведомителей и даже вскрывались частные письма. На основании полученной информации составлялись политсводки, которые впоследствии учитывались в информационной работе.
В первые десятилетия советской власти это были так называемые окна РОСТА, использовавшие яркие и выразительные плакаты с броскими изображениями и запоминающимися текстами (среди их авторов был и самый популярный поэт того времени В. В. Маяковский), агитационные бригады и поезда, участники которых с помощью театральных представлений проводили агитацию среди населения — для вступления в Красную армию, подписки на облигации государственного займа и пр.
В советский период расцвел как агитационное средство жанр плаката.
Весьма эффективными каналами пропаганды являлись средства массовой информации, которые даже западные специалисты признавали высокопрофессиональными, хотя и нередко обвиняли в излишней идеологизации. В частности, «Телеграфное агентство Советского Союза» (ТАСС) стоит в одном ряду с такими гигантами информационной индустрии как «Франс-Пресс» или «Рейтере». Пропаганда в СССР осуществлялась на всех уровнях: от высших государственных органов (в ЦК КПСС существовала даже должность секретаря по идеологии, наиболее одиозной фигурой из занимавших этот пост был, наверное, М. А. Суслов) до партийных ячеек отдельных подразделений на предприятиях и в учреждениях. Издавались специальные «Справочники пропагандиста», которые позволяли практически любому человеку «вести разъяснительную работу». Таким образом, в распоряжении советского руководства имелись миллионы постоянно действовавших распространителей информации, на содержание которых не требовалось никаких дополнительных средств! Вместе с тем советское руководство демонстрировало и собственному народу, и всему миру свои передовые взгляды, заботу об обществе. Одним из наиболее ярких примеров является политика по раскрепощению женщин. Традиционное для России отношение к женщине как существу «второго порядка» было жестко сломано политикой большевиков, поощрявших учебу женщин, занятие ими партийных и иных руководящих постов, активное участие в политической жизни общества. Другим примером является восстановленная в 1920-е гг. практика непосредственных контактов населения с органами власти: любой рабочий, крестьянин, солдат мог обратиться с предложением, пожеланием, жалобой в органы власти посредством письма. Крах советской пропагандистской деятельности был связан с попыткой СССР вновь взять на вооружение элементы западной системы ценностей в период перестройки: свободу слова и печати, многопартийность, плюрализм мнений и пр. Население получило возможность ознакомиться с новыми взглядами, идеями, ценностями и в большинстве своем просто-напросто предпочло новое старому, принимавшемуся в течение 70 лет, — даже не по идеологическим соображениям, а просто из-за потребности в более свежей информации, не придя к мысли, что прежняя идеология устарела или была лживой. Доказательство тому — тот факт, что Коммунистическая партия сегодня остается одной из самых влиятельных в стране.