- •1. Джерела й чинники виникнення зв’язків з громадськістю в умовах первісного суспільства.
- •2. Розвиток пр-комунікацій у часи Київської Русі.
- •3. Хронологія розвитку пр у хх столітті: основні історичні віхи.
- •2. Праслов’янські пр комунікації у формі воєнної демократії (племінні збори — віче старійшин — вождь) та народне віче часів Київської Русі.
- •3. Епоха формування підгрунття розвитку пр (1900-1917): характеристика періоду.
- •1. Особливості зв’язків з громадськістю Античної Греції і Давнього Риму: політична сфера.
- •2. Перші професіонали давньоруського пр: Нестор, Сильвестр, Даниїло Заточник, автор «Слова о полку Ігоревім»
- •3. Період Першої світової війни (1917-1919): тенденції розвитку пр-комунікацій.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: комерційна сфера.
- •2. Прес-портрети давньоруських князів та їх пост пр. Сутність поняття «пост пр».
- •3. Епоха економічного підйому «двадцятих» (1919-1929): застосування «воєнних» паблісіті в економічних інноваціях й політиці. Мирного часу.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: конфесійна сфера.
- •2. Жанрові різновиди давньоруського пр: літописи, публіцистика, правова література, билинний епос, ходіння, житія, поучення, політична карикатура.
- •3. Епоха Рузвельта і період Другої світової війни (1930-1945): вдосконалення й збагачення практики пр.
- •1. Різновиди зв’язків з громадськістю в античні часи (публічний діалог, театралізовані вистави, архітектурні і скульптурні інтенції, психологічні війни).
- •2. Унікальність пр-технологій Запорізького козацтва (хv-хvііі ст.).
- •3. Повоєнний період (1945-1965): чинники розвитку пр-комунікацій.
- •1. Особливості пр комунікацій Давнього і Середньовічного Сходу.
- •2. Пр на війні: особливості інформаційно-психологічних воєн Богдана Хмельницького.
- •3. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. По наш час): причини змін цілей і завдань пр, диверсифікація методів, інструментарію.
- •1. Еволюція зв’язків з громадськістю у Західній Європі в Середні віки: політична сфера.
- •2. Міжнародний пр України у часи козаччини.
- •3. Паблік рилейшнз як бізнес: історичний огляд професіоналізації галузі.
- •1. Ніколо Макіавеллі – основоположник політичного консалтингу.
- •2. Виключність пр-технологій національних державних інституцій: козацька рада (хv ст.) та січова рада (хvі-хviii ст.).
- •1. Новації конфесійних пр-технологій в часи Середньовіччя у Західній Європі.
- •2. Кобзарі та лірники як предтеча українських професійних пр-комунікаторів.
- •3. Професійні пр-організації сша як апарат самоуправління у сфері паблік рилейшнз, методи формування професійної етики.
- •1.Внесок у зародження теорії пр-комунікацій Фоми Аквінського, Роджера Бекона, Мішеля Монтеня, Еразма Ротердамського.
- •2. Козацькі літописи Граб’янки, Величка та Самовидця як засіб пр, їх відмінність у використанні пр-стратегій.
- •3. Діяльність професійних пр-організацій Західної Європи, їх роль у вдосконаленні професійної етики.
- •1. Зв’язки з громадськістю у комерційній сфері Середньовіччя.
- •2. Національний досвід пр комунікацій в Україні в умовах формування модерної нації (кінець хvііі-хіх ст.).
- •3. Глобалізація професійної системи зв’язків з громадськістю хх ст.: міжнародні асоціації.
- •3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.
- •2.Вплив міжнародних відносин, зокрема російсько-турецьких (1806-1812, 1826-1829) та російсько-французької (1812) війн на розвиток пр-комунікацій.
- •3. Паблік рилейшнз в економічному житті сша хх ст.
- •1. Технології і методи формування політичного пр в період хvii-хviii ст. У Західній Європі.
- •2. Поширення ідей Просвітництва в Україні як каталізатор розвитку пр-комунікацій.
- •3. Роль і функціональне використання пр-комунікацій в діяльності владних структур хх ст.: досвід сша.
- •1. Розвиток пр-комунікацій у діловій сфері в Нові часи (Західна
- •2.Національне відродження як процес формування соціальних комунікацій в Україні (характеристика 3-х етапів).
- •3. Функціонування pr-комунікацій у бізнес сферах країн Західної Європи хх ст.// Розвиток пр у бізнесі європейських держав у хх ст.
- •1. Чинники домінування в пр-комунікаціях Нових часів релігії та її інститутів.
- •2. Досвід пр комунікації України в економічній сфері хіх ст.: бізнес-комунікації українських промисловців (Терещенки, Симиренки, Яхненки).
- •3. Історичний досвід pr-комунікацій хх ст. У формуванні та функціонуванні владних структур європейських держав.
- •2. Використання комунікативних технологій в релігійному житті України хіх ст.. (греко-католики, митрополит Шептицький).
- •3. Історична роль видатних політиків хх ст. У формуванні і розвитку пр-комунікацій.
- •1. Значення науки і філософії Просвітництва у формуванні пр-комунікацій хvii-хviii ст..
- •2. Міжкультурні комунікації України хіх ст., їх взірці та роль в розвитку практики зв’язків з громадськістю. Обмін культур як пр-технологія.
- •3. Своєрідність пр-технологій хх ст. У політичній сфері на прикладах інформаційної політики Німеччини, Великобританії, Франції, сша.
- •1. Внесок у зародження теорії пр комунікацій видатних просвітників: д.Дідро, м.-ф. А.Вольтер, ж.-ж.Руссо, ш. Монтескьє, д. Мільтон, д.Дефо, д.Свіфт. Г.Філдінг, т.Гоббс, д.Локк.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як аспект становлення вітчизняних пр комунікацій кінця хviii - хіх ст.
- •3. Політичний консалтинг як перспективний напрямок розвитку зв’язків з громадськістю хх ст.
- •1. Зародження основ паблік рилейшнз в Америці: джерела офіційної історії пр.
- •2. Українські публічні діячі хіх століття: сучасна інтерпретація.
- •3. Діяльність найвідоміших професіоналів у сфері пр хх ст.
- •1. Інноваційні пр-технології сша хіх ст.
- •2. «Іміджеві війни» України хіх ст. Як національний феномен.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Айві Лі.
- •1. Тенденції розвитку пр у Західній Європі у хіх ст.
- •2. Національний досвід політичних і соціальних комунікацій в Україні хіх ст., специфіка формування їх національних домінант.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Едварда л. Бернейса.
- •1. Політичні пр-комунікації хіх ст.: досвід країн Європи.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як чинник становлення вітчизняних суспільних комунікацій кінця хуш - хіх ст.
- •3. «Східні pr» в хх ст.: самобутні риси і західний досвід.
- •1. Ораторське мистецтво як пр технологія в публічних дебатах політичних діячів хіх ст..
- •2. Джерела розвитку пр комунікацій у Росії в імперський період (1721-1917).
- •3. Пр тоталітарних режимів хх ст.: технології, стратегії, мотивації, персони.
- •1. Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі хіх ст.. Внутрішньо корпоративний пр як інновація.
- •2. Використання пр-технологій в економічній сфері Росії протягом хvіі-хіх ст.
- •1. Зв’язки з громадськістю як активний провідник міжнародного співробітництва.
- •2. Радянський пр: його своєрідність, специфіка та історичні помилки.
- •3. Особливості формування пр-комунікацій у країнах Східної Європи: Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія.
- •1. Роль міжнародних виставок в розвитку пр-комунікацій хіх ст.
- •2. Особливості радянської пропаганди як різновиду пр-комунікацій (1917-1991).
- •3. Особливості розвитку пр-бізнесу в Китаї.
- •1. Некомерційні пр хіх ст., їх методи та технології.
- •2. Пр в бізнесі і політиці Росії 1991-2012 рр.
- •3. Особливості розвитку pr-комунікацій в транснаціональному контексті на рубежі тисячоліть.
- •1. Інформаційна політика преси Англії, Франції у хіх ст., її роль у формуванні пр-комунікацій.
- •2. Інституалізація пр-комунікацій у Росії та в Україні: специфіка і типологія.
- •3. Основні положення Золотої доповіді мапр «Рекомендації і стандарти освіти в галузі паблік рілейшнз» (1990).
2. Використання пр-технологій в економічній сфері Росії протягом хvіі-хіх ст.
Одним из главных экономических событий в жизни российского общества XV —начала XX в. были ярмарки как регионального, так и общероссийского уровня. Они пред-ставляли собой не только торги, но и своего рода смотр достижений российской экономи-ки, а также культурные мероприятия с многочисленными представлениями. Участники ярмарок демонстрировали свои коммуникационные способности с вполне определенными целями: привлечь покупателей, удержать их, расширить их круг и добиться, чтобы клиенты рассказали о конкретном торговце или ремесленнике другим. Не удивительно, что они стремились производить на посетителей самые яркие впечатления, привлекая для этого даже специальных актеров (раешников, шарманщиков). Петр I вменил в обязанность властям всемерно заботиться о развитии и укреплении ярмарок: государство финансировало организацию этих мероприятий, представляло солдат для охраны правопорядка на ярмарках, священники благословляли их как богоугодные мероприятия.
В 1896 г. в журнале «Нива» и других популярных изданиях прошла целая серия иллюстрированных репортажей со Всероссийской промышленной и художественной выставки в Нижнем Новгороде. Как и в Западной Европе, государство пыталось регулировать средства рекламы и публичной коммуникации в экономической сфере.
Уже в XIX в. крупные русские предприниматели использовали нестандартные для привлечения внимания и достижения целей методы, которые иначе, как PR, не назовешь. Например, Н. И. Путилов, один из магнатов российской металлургии, в 1868 г. произвел публичную демонстрацию качества выпускаемых им рельсов, подвергнув их ударному и нагревательному воздействию при температуре -15°, после чего аналогичный опыт был проведен в отношении английского рельса (английские литейщики выступали конкурентами российских), который испытания не прошел. Акция, проведенная в присутствии представителей власти и даже членов императорской фамилии, способствовала тому, что англичане утратили свое доминирующее положение в российской металлургии, а Путилов получил солидный заказ, а вскоре стал одним из крупнейших промышленников России. Представители крупного бизнеса в VIII-XIX вв., как и на Западе, стремились войти в круг аристократии, для чего приобретали себе дворянские титулы (например, уральские предприниматели Демидовы в настоящее время носят титул итальянских князей Сан-Донато), активно занимались меценатством и филантропией. Широко известны имена И. Третьякова, С. Морозова и др. Подобная дея-тельность привлекала внимание и высокопоставленных представителей власти, и даже членов царской семьи, на что, собственно, и рассчитывали в большинстве случаев сами предприниматели. В результате крупная буржуазия стала восприниматься как главная опора власти, что наглядно проявилось и в составе основных политических партий в Рос-сии в начале XX в.: главную поддержку монархии оказывали Союз 17 октября, Союз рус-ского народа и другие монархистские организации, состоявшие из представителей буржу-азии. Переоценка ценностей в советский период привела к тому, что столь уважаемое прежде частное предпринимательство превратилось в антинародную и антигосударствен-ную деятельность. Слово «частник» стало таким же негативным ярлыком, как прежде —«белогвардеец», «монархист». Короткий взлет частного предпринимательства в годы НЭПа к концу 1920-х гг. сменился тотальной коллективизацией и индустриализацией. В результате вместе с самим классом частных предпринимателей исчезла и разнообразная коммуникационная деятельность в экономической сфере.
Вместо «буржуазной» рекламы социалистическая форма хозяйствования обусловила иные формы стимулирования экономики. Одним из них явилось социалистическое соревнование, широко пропагандируемое и всячески приветствовавшееся властями всех уровней. Для предприятий и даже отдельных работни-ков успехи в соревновании означали денежные поощрения, почетные грамоты, упоминания в газетных публикациях, предоставление разного рода привилегий и льгот. Но вместе с тем это, в общем-то, эффективное начинание очень скоро приобрело обязательный характер, а выполнение и перевыполнение разработанных планов даже на официальном уровне трактовалось как законопослушное поведение. Пропагандируя на словах поощрение инициативы, рационализаторских предложений и т. п., на практике руководство страны стремилось обеспечить полную унификацию методов и способов производства и всячески преследовало любые попытки повысить его эффективность, если считало их «буржуазными». Зато большое развитие получили «внутрикорпоративные» коммуникации, выражавшиеся в постоянной идеологической работе руководства пред-приятий с трудовыми коллективами.
Борьба с вредителями, «расхитителями социалистической собственности», взяточниками, другими преступниками и нарушителями, как и в политической сфере, нередко велась с помощью средств массовой коммуникации. Одним из эффективных примеров ее стал ки-ножурнал «Фитиль», впервые вышедший на экраны СССР в 1962 г. В киножурнале удач-но сочетались жанры журналистского расследования, пропаганды официальной идеоло-гии и сатиры. «Жертвами» документальных сюжетов «Фитиля» становились даже высшие чиновники и директора крупнейших предприятий страны: запрещались только сюжеты о героях уровня министров СССР. Киножурнал осуществлял активную связь с населением страны, оперативно реагируя на письма и «сигналы», и многие сюжеты «Фитиля» появились благодаря информированию со стороны общественности. Вместе с тем своим успехом он был обязан покровительству со стороны властей. В 1978 г. члены съемочной группы «Фитиля» были даже удостоены Государственной премии.
3. ПР-стратегії тоталітарних режимів ХХ ст. у найодіозніших постатях епохи.
БІЛЕТ № 27
