
- •1. Джерела й чинники виникнення зв’язків з громадськістю в умовах первісного суспільства.
- •2. Розвиток пр-комунікацій у часи Київської Русі.
- •3. Хронологія розвитку пр у хх столітті: основні історичні віхи.
- •2. Праслов’янські пр комунікації у формі воєнної демократії (племінні збори — віче старійшин — вождь) та народне віче часів Київської Русі.
- •3. Епоха формування підгрунття розвитку пр (1900-1917): характеристика періоду.
- •1. Особливості зв’язків з громадськістю Античної Греції і Давнього Риму: політична сфера.
- •2. Перші професіонали давньоруського пр: Нестор, Сильвестр, Даниїло Заточник, автор «Слова о полку Ігоревім»
- •3. Період Першої світової війни (1917-1919): тенденції розвитку пр-комунікацій.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: комерційна сфера.
- •2. Прес-портрети давньоруських князів та їх пост пр. Сутність поняття «пост пр».
- •3. Епоха економічного підйому «двадцятих» (1919-1929): застосування «воєнних» паблісіті в економічних інноваціях й політиці. Мирного часу.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: конфесійна сфера.
- •2. Жанрові різновиди давньоруського пр: літописи, публіцистика, правова література, билинний епос, ходіння, житія, поучення, політична карикатура.
- •3. Епоха Рузвельта і період Другої світової війни (1930-1945): вдосконалення й збагачення практики пр.
- •1. Різновиди зв’язків з громадськістю в античні часи (публічний діалог, театралізовані вистави, архітектурні і скульптурні інтенції, психологічні війни).
- •2. Унікальність пр-технологій Запорізького козацтва (хv-хvііі ст.).
- •3. Повоєнний період (1945-1965): чинники розвитку пр-комунікацій.
- •1. Особливості пр комунікацій Давнього і Середньовічного Сходу.
- •2. Пр на війні: особливості інформаційно-психологічних воєн Богдана Хмельницького.
- •3. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. По наш час): причини змін цілей і завдань пр, диверсифікація методів, інструментарію.
- •1. Еволюція зв’язків з громадськістю у Західній Європі в Середні віки: політична сфера.
- •2. Міжнародний пр України у часи козаччини.
- •3. Паблік рилейшнз як бізнес: історичний огляд професіоналізації галузі.
- •1. Ніколо Макіавеллі – основоположник політичного консалтингу.
- •2. Виключність пр-технологій національних державних інституцій: козацька рада (хv ст.) та січова рада (хvі-хviii ст.).
- •1. Новації конфесійних пр-технологій в часи Середньовіччя у Західній Європі.
- •2. Кобзарі та лірники як предтеча українських професійних пр-комунікаторів.
- •3. Професійні пр-організації сша як апарат самоуправління у сфері паблік рилейшнз, методи формування професійної етики.
- •1.Внесок у зародження теорії пр-комунікацій Фоми Аквінського, Роджера Бекона, Мішеля Монтеня, Еразма Ротердамського.
- •2. Козацькі літописи Граб’янки, Величка та Самовидця як засіб пр, їх відмінність у використанні пр-стратегій.
- •3. Діяльність професійних пр-організацій Західної Європи, їх роль у вдосконаленні професійної етики.
- •1. Зв’язки з громадськістю у комерційній сфері Середньовіччя.
- •2. Національний досвід пр комунікацій в Україні в умовах формування модерної нації (кінець хvііі-хіх ст.).
- •3. Глобалізація професійної системи зв’язків з громадськістю хх ст.: міжнародні асоціації.
- •3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.
- •2.Вплив міжнародних відносин, зокрема російсько-турецьких (1806-1812, 1826-1829) та російсько-французької (1812) війн на розвиток пр-комунікацій.
- •3. Паблік рилейшнз в економічному житті сша хх ст.
- •1. Технології і методи формування політичного пр в період хvii-хviii ст. У Західній Європі.
- •2. Поширення ідей Просвітництва в Україні як каталізатор розвитку пр-комунікацій.
- •3. Роль і функціональне використання пр-комунікацій в діяльності владних структур хх ст.: досвід сша.
- •1. Розвиток пр-комунікацій у діловій сфері в Нові часи (Західна
- •2.Національне відродження як процес формування соціальних комунікацій в Україні (характеристика 3-х етапів).
- •3. Функціонування pr-комунікацій у бізнес сферах країн Західної Європи хх ст.// Розвиток пр у бізнесі європейських держав у хх ст.
- •1. Чинники домінування в пр-комунікаціях Нових часів релігії та її інститутів.
- •2. Досвід пр комунікації України в економічній сфері хіх ст.: бізнес-комунікації українських промисловців (Терещенки, Симиренки, Яхненки).
- •3. Історичний досвід pr-комунікацій хх ст. У формуванні та функціонуванні владних структур європейських держав.
- •2. Використання комунікативних технологій в релігійному житті України хіх ст.. (греко-католики, митрополит Шептицький).
- •3. Історична роль видатних політиків хх ст. У формуванні і розвитку пр-комунікацій.
- •1. Значення науки і філософії Просвітництва у формуванні пр-комунікацій хvii-хviii ст..
- •2. Міжкультурні комунікації України хіх ст., їх взірці та роль в розвитку практики зв’язків з громадськістю. Обмін культур як пр-технологія.
- •3. Своєрідність пр-технологій хх ст. У політичній сфері на прикладах інформаційної політики Німеччини, Великобританії, Франції, сша.
- •1. Внесок у зародження теорії пр комунікацій видатних просвітників: д.Дідро, м.-ф. А.Вольтер, ж.-ж.Руссо, ш. Монтескьє, д. Мільтон, д.Дефо, д.Свіфт. Г.Філдінг, т.Гоббс, д.Локк.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як аспект становлення вітчизняних пр комунікацій кінця хviii - хіх ст.
- •3. Політичний консалтинг як перспективний напрямок розвитку зв’язків з громадськістю хх ст.
- •1. Зародження основ паблік рилейшнз в Америці: джерела офіційної історії пр.
- •2. Українські публічні діячі хіх століття: сучасна інтерпретація.
- •3. Діяльність найвідоміших професіоналів у сфері пр хх ст.
- •1. Інноваційні пр-технології сша хіх ст.
- •2. «Іміджеві війни» України хіх ст. Як національний феномен.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Айві Лі.
- •1. Тенденції розвитку пр у Західній Європі у хіх ст.
- •2. Національний досвід політичних і соціальних комунікацій в Україні хіх ст., специфіка формування їх національних домінант.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Едварда л. Бернейса.
- •1. Політичні пр-комунікації хіх ст.: досвід країн Європи.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як чинник становлення вітчизняних суспільних комунікацій кінця хуш - хіх ст.
- •3. «Східні pr» в хх ст.: самобутні риси і західний досвід.
- •1. Ораторське мистецтво як пр технологія в публічних дебатах політичних діячів хіх ст..
- •2. Джерела розвитку пр комунікацій у Росії в імперський період (1721-1917).
- •3. Пр тоталітарних режимів хх ст.: технології, стратегії, мотивації, персони.
- •1. Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі хіх ст.. Внутрішньо корпоративний пр як інновація.
- •2. Використання пр-технологій в економічній сфері Росії протягом хvіі-хіх ст.
- •1. Зв’язки з громадськістю як активний провідник міжнародного співробітництва.
- •2. Радянський пр: його своєрідність, специфіка та історичні помилки.
- •3. Особливості формування пр-комунікацій у країнах Східної Європи: Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія.
- •1. Роль міжнародних виставок в розвитку пр-комунікацій хіх ст.
- •2. Особливості радянської пропаганди як різновиду пр-комунікацій (1917-1991).
- •3. Особливості розвитку пр-бізнесу в Китаї.
- •1. Некомерційні пр хіх ст., їх методи та технології.
- •2. Пр в бізнесі і політиці Росії 1991-2012 рр.
- •3. Особливості розвитку pr-комунікацій в транснаціональному контексті на рубежі тисячоліть.
- •1. Інформаційна політика преси Англії, Франції у хіх ст., її роль у формуванні пр-комунікацій.
- •2. Інституалізація пр-комунікацій у Росії та в Україні: специфіка і типологія.
- •3. Основні положення Золотої доповіді мапр «Рекомендації і стандарти освіти в галузі паблік рілейшнз» (1990).
1. Ораторське мистецтво як пр технологія в публічних дебатах політичних діячів хіх ст..
2. Джерела розвитку пр комунікацій у Росії в імперський період (1721-1917).
Навіть кардинальні зміни Петра І не змінили основ соціального строю і державного управління у Росії. Основу алгоритму взаємодії влади і суспільства становили розпорядження та інформація, що надходили від верховної влади. Імператорські укази і рішення вищих органів влади були основними джерелами формування урядової ідеології. При цьому така форма взаємодії була прийнятною і ефективною для населення країни: навіть правителі західного походження (Катерина ІІ) здіснювали свою діяльність у відповідності до російської системи цінностей: православ’я і духовність, цар – намісник бога, наступність політики від Петра І. велика увага приділялася роботі з населенням черех духівництво, яке мало великий авторитет. Важливим елементом інформаційної політики Імперії було розповсюдження державної символіки, яка розміщувалася на більшості друкованих документів.
Періодично представники населення залучалися до участі у державному управлінні: «Уложенна комісія» (1767), Державна дума (1906-1917). На місцях також з’являлися місцеві представницькі органи (з 1775). Крім цього, народ мав змогу звертатися особисто до імператора або до представників влади (скасовано у 1762).
Заявляють нові канали комунікації: газети («Відомості» 1702, «Московські відомості» 1750-ті); особливог розквіту набувають у останній чверті 19 – поч.. 20 ст. Вони в основному були провідниками державної ідеології та інтересів. Зокрема досвід хівинської воєнної кампанії, для популяризації якої серед населення були застосовані газети.
Ріст можливостей розповсюдження інформації призвів до розвитку закладів, що відповідали за її контроль і обмеження. Цензурою займалися ті самі органи, що вели політичне слідство: у першій половині 18 ст. – Преображенський приках і Таємна канцелярія; з 1762 – Таємна експедиція; 1826-1880 – ІІІ відділ Власної його імператорської величності Таємної канцелярії. Власне наявність і розгалужена структура подібних установ свідчить, що імперський уряд надавали великого значення роботі з інформацією.
Як реакція на постійно зростаючу цензуру у народі ширилися усні фольклорні твори, лубкові картинки, балаганні вистави. Ця традиція збереглась до поч.. 20 ст.
3. Пр тоталітарних режимів хх ст.: технології, стратегії, мотивації, персони.
БІЛЕТ № 26
1. Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі хіх ст.. Внутрішньо корпоративний пр як інновація.
Американские историки PR утверждают, что в «период взросления» (конец XVIII-XIX в.) СО развивались преимущественно в политической сфере. Однако формированием общественного мнения активно занима¬лись и представители делового мира США. Так, еще в 1816 г. Д. Кэлхоу-ном (J. Calhoun) было отмечено, что банки «в значительной степени конт¬ролируют прессу». М. Кларк, пресс-агент президента Bank of United States H. Бидла (N. Biddle) рассылал огромное количество пресс-релизов, отче¬тов и памфлетов, привлекая внимание к банку. В1831 г. банк официально уполномочил Бидла «подготовить и запустить в прессу такие документы и материалы, которые информировали бы людей о сущности и деятельно¬сти банка».
Ф. Барнум занимался рекламированием не только своего цирка, но и фирм, оказывавших ему финансовую поддержку, т. е. спонсоров. При этом он использовал разнообразные методы и устной рекламы, и пись¬менной (объявления в прессе), и театрализованные мероприятия. Бар-нум и современные ему пресс-агенты применяли способы привлече¬ния внимания, которые можно охарактеризовать как «одурачивание публики»: они делали заявления, не соответствовавшие действитель¬ности, рассылали в прессу сообщения о вымышленных событиях или иод вымышленными именами. С одной стороны, это обеспечивало внимание широкой аудитории, но с другой — в случае разоблачения их репутация значительно снижалась, и эту-то не слишком высокую ре¬путацию унаследовали впоследствии даже более «добропорядочные» PR-специалисты.
В Англии, Франции, США в первой трети XIX в. происходит актив¬ное развитие корпораций, в первую очередь акционерных обществ. По¬литика государства при этом была различной. Так, американское прави¬тельство предоставляло полную свободу действий частной инициативе, И поэтому любые его попытки «закрутить гайки» вызывали раздраже¬ние бизнесменов - как в упомянутом конфликте президента Э. Джексо¬на с Bank of the United States. Во Франции развитие корпораций началось В 1804 г., когда Наполеон I принял Гражданский кодекс, регламентиро-вавший создание корпораций, и потому их развитие шло под жестким контролем государства; общественность в случае недовольства компа¬ниями обращала свое негодование и на государство, которому приходи¬лось отражать ее нападки, в том числе и в прессе. В Великобритании го¬сударство пыталось установить контроль над развитием бизнеса, но это вызвало сопротивление деловых кругов, в результате чего в британских корпорациях (особенно на биржах) начали вкладываться собственная культура, собственное корпоративное Право и собственные методы дея¬тельности. Корпорации использовали разные методы работы с различны¬ми категориями общественности. Взаимодействие с акционерами осуще ствлялось на собраниях путем распространения отчетов и иных форм внутренней информации; распространение сведений о деятельности ак¬ционерных обществ стало новым направлением информационной, дея¬тельности в этот период.
Одним из новых, но быстро набравших популярность способов при¬влечения общественного мнения стало создание типажей — общеизве-стных героев. Особенно в этом преуспели американцы, вероятно, обла-давшие определенным комплексом, что из-за короткой истории своего государства не имеют выдающихся исторических деятелей прошлого. И они стали создавать «героев на пустом месте». Еще на рубеже XVIII-XIX вв. землевладельцами Запада США активно продвигался образ Да-ниеля Буш (Дате/Воопе) (1734-1820) для привлечения новых поселен¬цев на территорию штата Кентукки, Несмотря на то что он был всего лишь одним из многочисленной когорты поселенцев, именно его сделали символом освоения новых земель и борьбы с местными индейцами. Дру-гим героем Дальнего Запада стал вышеупомянутый. Дэйви Крокетт, в те¬чение ряда лет успешно конкурировавший с президентом Джексоном.
Убедившись в эффективности PR-кампаний в борьбе с властями, аме¬риканские компании в середине XIX в. решили использовать их и в своих экономических интересах. Пионерами в этой сфере стали железнодорож-ные компании. Барлингтонская железная дорога в 1858 г. инициирова¬ла кампанию по созданию паблисити. Руководителем ее был назначен Ч. Р. Лоувелл (С. Я Lowell), который придерживался следующей политики: Мы должны трубить о себе так громко, как это диктуют выгоды наше¬го положения». В целях привлечения внимания прессы и новых клиентов команда Лоувелла (численность ее доходила до 30 чел.) применила и не¬которые новые приемы, в частности широко использовались красочные-буклеты, так называемые «story» (положительные отзывы бывших пас¬сажиров железной дороги — «незаинтересованных лиц»), а также орга¬низовывались специальные поездки (пресс-туры) групп журналистов по железной дороге для ознакомления их с преимуществами этого вида транспорта и новыми территориями.
В связи с бурным ростом крупных континентальных корпораций в США после войны Севера и Юга обострилась борьба между владельца¬ми компаний и наемными работниками, интересы которых отстаивали профсоюзы. В результате этой борьбы начало зарождаться особое на¬правление деятельности в сфере общественных связей, впоследствии трансформировавшееся во «внутрикорпоративные PR», которые каса-лись отношений работодателей, работников и их ближайшего окруже¬ния, в первую очередь членов семей и профсоюзных организаций. Еще одним направлением в информационной политике бизнес-кругов ста¬ли сообщения в СМИ о форвардных сделках и деятельности недавно появившихся фьючерсных бирж. Обгёем финансовой информации, во¬стребованной как прессой, так и компаниями — участниками рынка, стал настолько значительным, что агентство Рейтера сделало ее своей основной специализацией.
В 1889 глюявился первый PR-отдел в коммерческой компании: Д. Ве-стингауз, тремя годами ранее основавший свою элек¬трическую компанию, не имел возможности лично встречаться с пред¬ставителями прессы и общественности и поэтому нанял журналиста Э. Хайнрикса (£. Heimichs). Этот шаг руководителя корпорации дикто-вался не данью моде, а серьезной необходимостью: его компания обес¬печивала снабжение переменным током, а его конкурент Т. А. Эдисон (Т. A, Addison), возглавлявший корпорацию, производившую постоян¬ный ток, начал настоящую информационную войну. Весьма сильным ходом Эдисона и его помощника С. Инсалла (5. Insutt) стало то, что они сумели вызвать у потенциальных потребителей переменного тока ассоциации с недавно введенным в эксплуатацию электрическим сту¬лом. Однако коммуникаторы компании Вестингауза оказались не мень¬шими профессионалами и сумели провести разъяснительную кампа¬нию, в конце концов одержав верх в информационной борьбе.
Впрочем, следует отметить, что в этот период владельцы большин¬ства крупных компаний США демонстрировали нежелание осуществ¬лять контакты с общественностью, полагая, что чем меньше обществен¬ность будет знать о том, что происходит в корпорации, тем эффективнее будет ее деятельность и соответственно выше прибыль. В Европе в этот период больше внимания уделялось рекламной ком¬муникации^ нежели PR-средствам.
В рекламных сообщениях стали четко различаться два подхода: навя¬зывание и убеждение (или разъяснение). Первый характеризовался агрес¬сивностью, громкими лозунгами и обещаниями. Второй, вместо прямых призывов приобрести товар или воспользоваться услугой, проявился в использовании методов разъяснения {reason why). Так, продавцы меди¬цинских препаратов умело играли на беспокойстве потенциальных кли-ентов о своем здоровье. Американская компания Swift & Со, наладившая выпуск мясных консервов после Гражданской войны, столкнулась с недоверием к своей продукции со стороны населения, предпочитавше¬го свежее мясо, и вынуждена была провести «разъяснительную» кам¬панию, убеждая потребителей в преимуществах нового продукта. В это же время стала широко рекламироваться сфера услуг: туризм и спорт, рестораны, отели и гостиницы...
1880-90-е гг. стали эпохой журналистских расследований, в ходе кото¬рых репортеры (получившие меткое прозвище «разгребателей грязи»), прикрываясь «поиском правды», старались найти какие-либо факты о темном прошлом владельцев корпораций. Их принципиальность и не¬подкупность проявилась, в частности, в заявлении «Railroad Gazette» в 1883 г;, что за деньги она отныне будет печатать только рекламу. Можно отметить, что подобные заявления в значительной степени способство¬вали улучшению репутации журналистов, которые с этого времени пре¬вращаются в весьма значимых выразителей общественного мнения.
В середине XIX в. начинают складываться первые известные бренды, причем европейские и американские компании придерживались абсо¬лютно противоположных подходов в брендовой политике. В США ком-пании всячески продвигали бренд — через рекламу, маркировку товаров, специальные мероприятия, в Европе же фирмы не занимались целенап¬равленным управлением брендами, вероятно, полагая, что многолетняя деятельность компаний и соответствующее отношение к их продукции будет работать само на себя. Этот подход, наиболее характерный для британских фирм, уже к концу XIX в. позволил более энергичным аме¬риканским корпорациям выиграть борьбу с европейцами за междуна¬родную клиентуру.