- •1. Джерела й чинники виникнення зв’язків з громадськістю в умовах первісного суспільства.
- •2. Розвиток пр-комунікацій у часи Київської Русі.
- •3. Хронологія розвитку пр у хх столітті: основні історичні віхи.
- •2. Праслов’янські пр комунікації у формі воєнної демократії (племінні збори — віче старійшин — вождь) та народне віче часів Київської Русі.
- •3. Епоха формування підгрунття розвитку пр (1900-1917): характеристика періоду.
- •1. Особливості зв’язків з громадськістю Античної Греції і Давнього Риму: політична сфера.
- •2. Перші професіонали давньоруського пр: Нестор, Сильвестр, Даниїло Заточник, автор «Слова о полку Ігоревім»
- •3. Період Першої світової війни (1917-1919): тенденції розвитку пр-комунікацій.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: комерційна сфера.
- •2. Прес-портрети давньоруських князів та їх пост пр. Сутність поняття «пост пр».
- •3. Епоха економічного підйому «двадцятих» (1919-1929): застосування «воєнних» паблісіті в економічних інноваціях й політиці. Мирного часу.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: конфесійна сфера.
- •2. Жанрові різновиди давньоруського пр: літописи, публіцистика, правова література, билинний епос, ходіння, житія, поучення, політична карикатура.
- •3. Епоха Рузвельта і період Другої світової війни (1930-1945): вдосконалення й збагачення практики пр.
- •1. Різновиди зв’язків з громадськістю в античні часи (публічний діалог, театралізовані вистави, архітектурні і скульптурні інтенції, психологічні війни).
- •2. Унікальність пр-технологій Запорізького козацтва (хv-хvііі ст.).
- •3. Повоєнний період (1945-1965): чинники розвитку пр-комунікацій.
- •1. Особливості пр комунікацій Давнього і Середньовічного Сходу.
- •2. Пр на війні: особливості інформаційно-психологічних воєн Богдана Хмельницького.
- •3. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. По наш час): причини змін цілей і завдань пр, диверсифікація методів, інструментарію.
- •1. Еволюція зв’язків з громадськістю у Західній Європі в Середні віки: політична сфера.
- •2. Міжнародний пр України у часи козаччини.
- •3. Паблік рилейшнз як бізнес: історичний огляд професіоналізації галузі.
- •1. Ніколо Макіавеллі – основоположник політичного консалтингу.
- •2. Виключність пр-технологій національних державних інституцій: козацька рада (хv ст.) та січова рада (хvі-хviii ст.).
- •1. Новації конфесійних пр-технологій в часи Середньовіччя у Західній Європі.
- •2. Кобзарі та лірники як предтеча українських професійних пр-комунікаторів.
- •3. Професійні пр-організації сша як апарат самоуправління у сфері паблік рилейшнз, методи формування професійної етики.
- •1.Внесок у зародження теорії пр-комунікацій Фоми Аквінського, Роджера Бекона, Мішеля Монтеня, Еразма Ротердамського.
- •2. Козацькі літописи Граб’янки, Величка та Самовидця як засіб пр, їх відмінність у використанні пр-стратегій.
- •3. Діяльність професійних пр-організацій Західної Європи, їх роль у вдосконаленні професійної етики.
- •1. Зв’язки з громадськістю у комерційній сфері Середньовіччя.
- •2. Національний досвід пр комунікацій в Україні в умовах формування модерної нації (кінець хvііі-хіх ст.).
- •3. Глобалізація професійної системи зв’язків з громадськістю хх ст.: міжнародні асоціації.
- •3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.
- •2.Вплив міжнародних відносин, зокрема російсько-турецьких (1806-1812, 1826-1829) та російсько-французької (1812) війн на розвиток пр-комунікацій.
- •3. Паблік рилейшнз в економічному житті сша хх ст.
- •1. Технології і методи формування політичного пр в період хvii-хviii ст. У Західній Європі.
- •2. Поширення ідей Просвітництва в Україні як каталізатор розвитку пр-комунікацій.
- •3. Роль і функціональне використання пр-комунікацій в діяльності владних структур хх ст.: досвід сша.
- •1. Розвиток пр-комунікацій у діловій сфері в Нові часи (Західна
- •2.Національне відродження як процес формування соціальних комунікацій в Україні (характеристика 3-х етапів).
- •3. Функціонування pr-комунікацій у бізнес сферах країн Західної Європи хх ст.// Розвиток пр у бізнесі європейських держав у хх ст.
- •1. Чинники домінування в пр-комунікаціях Нових часів релігії та її інститутів.
- •2. Досвід пр комунікації України в економічній сфері хіх ст.: бізнес-комунікації українських промисловців (Терещенки, Симиренки, Яхненки).
- •3. Історичний досвід pr-комунікацій хх ст. У формуванні та функціонуванні владних структур європейських держав.
- •2. Використання комунікативних технологій в релігійному житті України хіх ст.. (греко-католики, митрополит Шептицький).
- •3. Історична роль видатних політиків хх ст. У формуванні і розвитку пр-комунікацій.
- •1. Значення науки і філософії Просвітництва у формуванні пр-комунікацій хvii-хviii ст..
- •2. Міжкультурні комунікації України хіх ст., їх взірці та роль в розвитку практики зв’язків з громадськістю. Обмін культур як пр-технологія.
- •3. Своєрідність пр-технологій хх ст. У політичній сфері на прикладах інформаційної політики Німеччини, Великобританії, Франції, сша.
- •1. Внесок у зародження теорії пр комунікацій видатних просвітників: д.Дідро, м.-ф. А.Вольтер, ж.-ж.Руссо, ш. Монтескьє, д. Мільтон, д.Дефо, д.Свіфт. Г.Філдінг, т.Гоббс, д.Локк.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як аспект становлення вітчизняних пр комунікацій кінця хviii - хіх ст.
- •3. Політичний консалтинг як перспективний напрямок розвитку зв’язків з громадськістю хх ст.
- •1. Зародження основ паблік рилейшнз в Америці: джерела офіційної історії пр.
- •2. Українські публічні діячі хіх століття: сучасна інтерпретація.
- •3. Діяльність найвідоміших професіоналів у сфері пр хх ст.
- •1. Інноваційні пр-технології сша хіх ст.
- •2. «Іміджеві війни» України хіх ст. Як національний феномен.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Айві Лі.
- •1. Тенденції розвитку пр у Західній Європі у хіх ст.
- •2. Національний досвід політичних і соціальних комунікацій в Україні хіх ст., специфіка формування їх національних домінант.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Едварда л. Бернейса.
- •1. Політичні пр-комунікації хіх ст.: досвід країн Європи.
- •2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як чинник становлення вітчизняних суспільних комунікацій кінця хуш - хіх ст.
- •3. «Східні pr» в хх ст.: самобутні риси і західний досвід.
- •1. Ораторське мистецтво як пр технологія в публічних дебатах політичних діячів хіх ст..
- •2. Джерела розвитку пр комунікацій у Росії в імперський період (1721-1917).
- •3. Пр тоталітарних режимів хх ст.: технології, стратегії, мотивації, персони.
- •1. Зв’язки з громадськістю в комерційній сфері та в бізнесі хіх ст.. Внутрішньо корпоративний пр як інновація.
- •2. Використання пр-технологій в економічній сфері Росії протягом хvіі-хіх ст.
- •1. Зв’язки з громадськістю як активний провідник міжнародного співробітництва.
- •2. Радянський пр: його своєрідність, специфіка та історичні помилки.
- •3. Особливості формування пр-комунікацій у країнах Східної Європи: Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія.
- •1. Роль міжнародних виставок в розвитку пр-комунікацій хіх ст.
- •2. Особливості радянської пропаганди як різновиду пр-комунікацій (1917-1991).
- •3. Особливості розвитку пр-бізнесу в Китаї.
- •1. Некомерційні пр хіх ст., їх методи та технології.
- •2. Пр в бізнесі і політиці Росії 1991-2012 рр.
- •3. Особливості розвитку pr-комунікацій в транснаціональному контексті на рубежі тисячоліть.
- •1. Інформаційна політика преси Англії, Франції у хіх ст., її роль у формуванні пр-комунікацій.
- •2. Інституалізація пр-комунікацій у Росії та в Україні: специфіка і типологія.
- •3. Основні положення Золотої доповіді мапр «Рекомендації і стандарти освіти в галузі паблік рілейшнз» (1990).
1. Політичні пр-комунікації хіх ст.: досвід країн Європи.
2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як чинник становлення вітчизняних суспільних комунікацій кінця хуш - хіх ст.
3. «Східні pr» в хх ст.: самобутні риси і західний досвід.
Утверждать, что СО в странах Востока строятся исключительно на западных достижениях, было бы неправильно. В некоторых вопросах восточные коммуникаторы сохраняют специфику, свойственную собственному образу жизни и миропониманию.
Наиболее талантливые коммуникаторы на Востоке умели продвигать свои идеи, рационально сочетая западные и восточные методы и стили воздействия на аудиторию, Так, например, верховный муфтий Бухары начала XX в. Домулла Икрам, выступавший за преобразования в Бухарском эмирате, активно участвовал в политическом движении реформаторов, поддерживая их своими фетвами (так назывались особые разъяснения авторитетных правоведов, которые имели силу закона и применялись уже более 1 тыс. лет, поэтому содержащаяся в них информация очень внимательно и позитивно воспринималась населением),
Еше одним ярким подтверждением этому служит японская система взаимоотношений в сфере бизнеса. Япония в течение длительного времени находилась под американским влиянием и во многом организовывала свои государственные и деловые структуры по аналогии с американскими. Тем не менее японские администраторы сумели сохранить систему ценностей, которая культивировалась в этой стране в течение веков: почтение к старшим, уважение к нижестоящим, объявление преданности и лояльности высшей добродетелью.
В японских фирмах внутрикорпоративные PR развиты, наверное, как нигде в мире. Прежде всего каждый сотрудник японской корпорации имеет доступ к общей базе данных и, таким образом, приобщается к общекорпоративной системе ценностей, интересам фирмы. Эффективность взаимодействия различных структурных подразделений также базируется на оперативном обмене информацией между ними, а не на административно-командных методах. Рядовые работники имеют возможность обращаться к представителям руководства напрямую, поскольку руководитель нередко находится при контролируемом им отделе или производственном подразделении. Наконец, в ранг внутрикорпоративного закона возведены требования чистоты, порядка, вежливости и корректности. Говорят, что в японских корпорациях до сих пор сохраняется что-то вроде крепостного права (так называемая система пожизненного найма): работник, нередко получивший образование за счет фирмы, приходит на работу в компанию, где работает до самой пенсии. Это объясняется не наличием каких-то кабальных договоров, а интересами самих работников: даже простой рабочий может рассчитывать впоследствии занять высокий руководящий пост, если проявит себя надлежащим образом. Принадлежность к классу рабочих или клерков вовсе не означает, что соответствующий работник останется таковым на всю жизнь; персонал японских фирм постоянно повышает свой профессиональный уровень и может рассчитывать на значительный карьерный рост.
|/ И в Японии, и в других странах Азии и Африки даже экономические (частные) отношения традиционно находятся под государственным контролем, и еще одной важной специфической чертой коммуникации является явное или скрытое увязывание любых идей, пропагандируемых ценностей и т. п. с интересами государства в целом. Весьма показательно, например, что именно в Китае в июле 2004 г. было введено в действие «Руководство по представлению услуг в сфере связей с общественностью», составленное Китайской ассоциацией по СО. Если бы речь шла о США, Европе или даже России, то можно было бы предположить, что это «Руководство» — не что иное, как очередной «этический кодекс», имеющий скорее рекомендательный характер. Однако в Китае подобные ассоциации нередко обладают статусом, равным министерскому, и нет сомнений, что указанное «Руководство» станет настоящим законом, который будет строго соблюдаться всеми PR-специалистами Поднебесной.
Вероятно, это объясняется тем, что важнейшим элементом восточной коммуникации остается приверженность к коллективизму: интересы организации, группы, общности ставятся неизмеримо выше индивидуальных и частных. Поэтому даже сегодня коммуникация на Востоке чаще всего строится так, чтобы обеспечить каждому ее участнику чувство сопричастности к тому или иному коллективу, внушить необходимость поддержания и защиты его интересов. Это в равной степени относится к коммуникации в государственной, деловой, социальной и иных сферах, особенно же — в религиозной, которая на Востоке традиционно сохраняет весьма значительную позицию.
Описанные элементы в сочетании с национальными особенностями каждого восточного государства и каждого народа*(как, например, стремление к «гармонии» в китайской философии, ставшее целью и PR-деятельности) обеспечивают своеобразие организации и осуществления СО в странах Востока. Несомненно, «восточные PR» заслуживают пристального и подробного изучения, тем более что в последнее время страны Азии и Африки начинают играть все большую роль
в мировой политике и экономике.
**
Историки утверждают что, несмотря на разнообразие культур и традиций, а также региональных особенностей стран Древнего Востока, в истории практически всех их присутствуют общие закономерности развития, что позволяет характеризовать все эти государства как «восточные деспотии». Подобный вывод можно сделать и в отношении развития коммуникации в древневосточном обществе. Она имела преимущественно односторонний характер й направлялась «сверху» — правителями (царями, фараонами, императорами) и жрецами; мнение масс учитывалось только в случаях вооруженных бунтов, но и в этих случаях формально учет этого мнения никакого отражения не получал, поскольку стороны изначально позиционировались как высшие и низшие. Черты коммуникации в древневосточных обществах в полной мере и закрепились в государствах средневекового Востока. Это — доминирование государственной воли над частной, общества над личностью, массовость действий, сознания, мышления. Исходя из этих особенностей коммуникация развивается на Востоке и в дальнейшем, и даже заимствование западного опыта в этой области существенно преломляется в соответствии с традиционными восточными ценностями.
БІЛЕТ №25
