58. Схема підготовки і проведення ділових переговорів

Схема підготовки проведення підготовки ділових переговорів:

1) підготовка ведення ділових переговорів – аналіз ситуації і планування:

- чітке уявлення предмету і мети переговорів;

- зібрання всієї достатньої інформації про учасників переговорів;

- вивчення ситуації, умов і обставин переговорів;

- складення програми або сценарію ходу переговорів;

- намічення моментів своєї непоступливості;

- визначення верхньої та нижньої межі компромісів;

- мати перелік доказів, аргументів, документів.

2) проведення переговорів – активна дискусія, суперечка:

- входження в контакт (особиста зустріч керівником гостей; процедура вітання; необтяжена бесіда; обмін візитками; складення первинного враження);

- залучення уваги учасників переговорів: керівник висловлює те, що цікавить слухача, відбувається передача основної інформації;

- детальне обґрунтування пропозицій;

3) завершення переговорів:

- ухвалення рішення,

- укладення договору,

- аналіз основних положень,

- обговорення всіх нюансів,

- акцент на позитивних моментах,

- документування результату укладеної угоди,

- надія на майбутню співпрацю і стосунки.

4) аналіз підсумків ділових переговорів:

- узагальнення результатів,

- аналіз на вищому рівні керівництвом організації,

- індивідуальний аналіз ділових переговорів,

- враження і відношення кожного з учасників до переговорів,

- аналіз відразу по завершенню переговорів.

59. Переваги ділових нарад, їх класифікація

Нарада – найпоширеніший захід у діяльності організації. Нарада – це дієвий спосіб отримати необхідну інформацію, ознайомитись з думкою інших членів колективу. На нарадах легше вирішуються питання всього колективу. Як наслідок підвищується колективна відповідальність. Є невизначеність колективної відповідальності, яка розпорошується на весь колектив.

Класифікація ділових нарад.

За цілями: навчальні, роз’яснювальні, проблемні, координаційні, інформаційні.

За способом проведення

1. диктаторські наради (право голосу – лише керівник, швидке здійснення рішень, однозначність у постановці завдань);

2. автократичні (за дозволом керівника дозволяються виступи, керівник задає запитання, кількість учасників обмежена);

3. сегрегативні (найконкретніша форма наради, межі регламенту і коло питань);

4. дискусійні (для координації дій для керівника і співробітника, кількість учасників не більше 15 осіб, відкрите голосування);

5. довільні (спонтанні).

За ступенем підготовленості:

1) заплановані :

а) які регулярно проводять керівники;

б) наради з найважливіших проблем діяльності установи потребують спеціальної підготовки і участі інших працівників;

2) позапланові.

За періодичністю: періодичні, регулярні.

За кількістю учасників: з вузьким складом учасників (до 5), розширені наради (до 20 чоловік), представницькі (понад 20 чоловік).

За складом учасників: з постійним складом учасників, з непостійним складом учасників, зі змішаним складом учасників, наради зі складом учасників, регламентованим нормативними актами.