58. Проблема радіоактивнозабруднених земель в Україні.

Внаслідок аварії на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС разом з пальним у повітря було викинуто радіоактивний йод, цезій, телур, стронцій, барій, плутоній. Сумарний викид радіоактивних речовин оцінювався в 50 млн кюрі, що аналогічно наслідкам вибуху 500 атомних бомб, подібних до скинутих у 1945 р. на Хіросіму. Радіоактивного забруднення зазнали великі території в Україні, Білорусі, Росії. Радіоактивні викиди після аварії виявлено у Фінляндії, Швеції, Польщі, Німеччині, Франції та ін.

У результаті аварії близько 5% території України зазнало радіоактивного забруднення (4,8 %, 53 454 км2), із сільськогосподарського використання виведено близько 5 млн. га земель, навколо АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, на території якої було знищено та захоронено сотні малих населених пунктів. У цілому від аварії на ЧАЕС постраждало 12 областей (зокрема, Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Хмельницька, Івано-Франківська), 73 района, 2293 населених пункта України. Понад 250 тис. громадян були вимушені залишити свої домівки (91,2 тыс. людей було евакуйовано у 1986 р. із 76 населених пунктів; за період 1986–2009 рр. – 164,7 тис. виїхало самостійно із забруднених зон).

59. Демографічна криза та зростання захворюваності населення України.

Ознаки демографічної кризи:

• стрімке скорочення чисельності населення;

• найнижча в Європі (за винятком Росії) середня тривалість життя населення, надзвичайно високі рівні смертності чоловіків і сільського населення;

• один із найнижчих у світі рівнів народжуваності при концентрації дітонароджень у молодих матерів (20–24 років);

• стрімке зростання позашлюбної народжуваності, особливо у сільській місцевості;

• систематичний масштабний відплив економічно активного населення;

• високий рівень і темпи старіння;

Фактично в країні упродовж доволі тривалого часу спостерігається вкрай негативна комбінація – скорочення чисельності населення у поєднанні із погіршенням його якості. На сьогодні середня тривалість життя в Україні становить 70,4 роки: для чоловіків – це 65,2, для жінок – 75,5. Одним із основних показників здоров’я населення є поширеність захворювань. Головним чином це хвороби системи кровообігу, органів дихання, органів травлення та ін. Сьогодні велику тривогу викликає збільшення кількості хронічних захворювань. На ішемічну хворобу серця та інсульт припадає понад 50 % хвороб і п’ята частина інвалідності в Україні. 36 % українців палять, 31 % – щоденно. 80 % щоденних курців – чоловіки. 20 % українців не відмовляють собі у вживанні або зловживанні алкоголем. Від 12 % до 18 % смертей у

Нинішня ситуація в зоні відчуження, на думку спеціалістів, ускладнюється у зв’язку з переходом радіонуклідів у розчинні форми. Четвертий блок ЧАЕС (об’єкт «Укриття»), проммайданчик, захоронення «рудого лісу», пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів є джерелами забруднення ґрунтових і підземних вод. На останні істотно впливає фільтрація вод зі ставка-охолоджувача, площа якого становить 26 км2. Вміст стронцію-90 в його донних відкладах становить 800 кюрі. Для зменшення змиву забруднених часток і потрапляння їх у русло на заплаві Прип’яті, Дніпра, Ужа, на берегах меліоративних каналів вжито водоохоронних заходів, що зменшило виніс радіонуклідів втричі. Однак залишається небезпека їх перенесення при сильних вітрах та під час лісових пожеж.

На формування радіоекологічних умов на півдні України впливає надходження радіонуклідів зі зрошувальними водами з р. Дніпро, у донних відкладах водосховищ якого накопичились радіонукліди.

Внаслідок радіоактивного забруднення великої площі на території України виник аномальний екогеохімічний регіон, у межах якого є загроза довгострокового надходження радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію, поверхневі й ґрунтові води, загроза вторинного забруднення атмосфери, довгострокового опромінювання населення, яке мешкає на забруднених територіях.

різних регіонах викликані трьома такими чинниками ризику, як тютюнопаління, зловживання алкоголем та порушення правил дорожньої безпеки.

Іще однією відзнакою часу стало зростання захворюваності на туберкульоз серед працездатного населення України.

Збільшується кількість безплідних шлюбів. Тільки 8 % дітей при народженні можна вважати здоровими.

Важливу роль у впливі на великі групи населення України відіграє радіація. Так, чітко встановлено зростання випадків раку щитовидної залози, кровотворних органів, лімфатичної системи.

У структурі причин смертності провідні місця традиційно займають хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення, нещасні випадки.

Неприпустимою у сучасних умовах є висока смертність від хвороб органів дихання. Це є наслідком забруднення навколишнього середовища і недоступності якісної медичної допомоги.

Спостерігається надзвичайно швидке зростання чисельності ВІЛ-інфікованих. На 01.07.2010 р. в країні офіційно зареєстровано 171 661 випадок ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 33 937 випадків захворювання на СНІД та 19 389 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом. Офіційні дані не відображають реальний масштаб епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, зокрема дійсну кількість людей, інфікованих ВІЛ.

систему. Важливим технологічним елементом газотранспортної системи є 13 підземних газосховищ з активним об’ємом понад 34 млрд.м3. Мережа підземного зберігання газу охоплює чотири комплекси – Донецький, Західноукраїнський, Київський і Південноукраїнський.

У системі нафтопроводів України, загальна довжина яких становить 4,8 тисяч кілометрів, діє 51 нафтоперекачувальна станція. Ємність резервуарного парку – понад 1 млн.м3. Пропускна спроможність системи на вході – 114 млн.т нафти, на виході – близько 70 млн. т. на рік.

Другій групі чинників відповідають шляхи – залізничні та автомобільні, дороги і мости, інфраструктура авіаційного та водного транспорту. В Україні в транспортній галузі функціонують: 6 залізниць, 32 аеропорти, 20 державних морських торговельних та 10 річкових портів. Загальна протяжність магістралей країни становить: мережі автомобільних доріг загального користування – 169,4 тис. км (з твердим покриттям – 165,6), у т.ч. – 20,5 доріг державного і 148,9 місцевого значення, залізничної мережі України – 21,9, річкових шляхів – 2,2 тис. кілометрів.

Третю групу факторів транспортної загрози утворює рухомий склад транспорту: автомобільного, залізничного, морського, річкового, авіаційного, міського електротранспорту, в т.ч. метрополітену.

знищення залишається складною проблемою, а стан багатьох сховищ, в яких вони зберігаються, та умови їх зберігання є незадовільними.

Тверді побутові відходи (ТПВ). Побутові відходи залишаються однією з найбільш гострих господарських і природоохоронних проблем. Питомі показники утворення відходів за даними Мінжитлокомунгоспу України в середньому становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. До складу ТПВ входять такі основні компоненти: харчові відходи – 35-50 %, папір і картон – 10-15, вторинні полімери – 9-13, скло – 8-10, метали – 2, текстильні матеріали – 4-6, дерево – 1, будівельне сміття – 5, інші відходи – 10 %. Лише 2,5 % ТПВ спалюється на двох діючих сміттєспалювальних заводах (у Києві та Дніпропетровську).

В Україні майже відсутня система поводження з токсичними відходами і підвищеним ризиком їх зберігання, які є основним джерелом забруднення довкілля важкими металами. Внаслідок цього стратегічного прорахунку спостерігається аерогенне та наземне забруднення величезних територій небезпечними полютантами (цинком, свинцем, кадмієм та ін.), при якому їх вміст у ґрунтах низки областей України (зокрема, Закарпатської, Волинської, Житомирської, Рівненської, Київської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, а також АР Крим) перевищує нормативні значення в 1,3–9,5 разів, у деяких випадках – у десятки разів, а вміст нітратів – до 2,4 разів, у рослинах – до 2,7 разів.

господарстві в до реформеній Україні в багатьох випадках призводило до негативних результатів, зокрема, підкислення ґрунтів, вимивання органічних речовин, забруднення водойм тощо. Поряд із цим частина елементів живлення накопичується в сільськогосподарській продукції, знижуючи її якість. Наприклад, разом із рослинними продуктами харчування в організм тварин і людини поступають сполуки азоту. Перед аграрним сектором економіки стоїть непросте завдання: підвищити родючість ґрунту, не забруднюючи при цьому середовища. Однією із альтернатив покращення стану ґрунтів при одночасному підвищенні врожайності культур може бути впровадження біоекологічних технологій, які полягають у використанні зелених добрив, біологічних методів боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур та внесення органічних добрив у регіонах. Першочерговими проблемами для вирішення у сільському господарстві є: перехід на систему біологічного землеробства; підвищення до оптимального рівня внесення мінеральних та органічних добрив, пестицидів; реалізація системи ґрунтозахисних, протиерозійних заходів; еколандшафтне проектування і планування сільськогосподарської діяльності та землевикористання на всіх ієрархічних рівнях; гарантування екологічної безпеки окремих сільськогосподарських об’єктів.

цьому радіоактивні відходи (РАВ) від його переробки мають бути повернуті та захоронені на території України.

Виходячи з того, що ВЯП українських АЕС може в майбутньому використовуватися як цінна енергетична сировина для реакторів нових поколінь, було прийнято рішення про створення довговічних сховищ відпрацьованого ядерного палива в Україні. Першою це завдання вдалося реалізувати Запорізькій АЕС (першою з АЕС країн СНД), де в 2001 році було побудовано сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП) для реакторів типу ВВЕР-1000. У результаті було розв’язано проблему безпечного зберігання відпрацьованого палива для ЗАЕС на найближчі 50 років. Нині «Енергоатом» вирішує завдання спорудження такого сховища для всіх інших енергоблоків українських АЕС – будівництво централізованого сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦССВЯП). 18 жовтня 2011 року парламент України прийняв у першому читанні проект закону України «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом». Головне завдання запропонованого законопроекту – законодавчо закріпити місце будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР, якими оснащені майже всі вітчизняні АЕС, у Чорнобильській зоні відчуження.

Стан поверхневих вод. Основними водокористувачами і водоспоживачами країни залишаються підприємства електроенергетики, житлово-комунального та сільського господарства, а також металургії. Найбільша кількість випадків високого забруднення вод спостерігається у річках басейнів Сіверського Донця, Західного Бугу, Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, річках Приазов’я.

Проблема забезпечення належного екологічного стану водно-ресурсного потенціалу залишається актуальною для всіх регіонів України.

Найбільші забруднювачі – це промислові підприємства та об’єкти житлово-комунального .

Основними екологічними проблемами, що виникли в Чорному та Азовському морях наприкінці ХХ ст., є евтрофікація шельфових вод, забруднення морського середовища токсичними.

Основні загрози біорізноманіттю пов’язані з впливом діяльності людини. Вони полягають у знищенні природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин, їх фрагментації та деградації, у глобальній зміні клімату, екологічно незбалансованій експлуатації, поширенні чужорідних видів, розповсюдженні хвороб та шкідників. Знищення природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин відбувається внаслідок необґрунтованого розорювання земель, вирубки лісів, осушення чи обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва.

Машинобудівний комплекс. Найвища концентрація підприємств машинобудівної промисловості характерна для Дніпропетровська, Харкова, Кривого Рогу, Краматорська, Маріуполя, Донецька. Машинобудівна промисловість має багатогалузеву структуру, і кожній із галузей притаманні свої екологічні особливості

. До екологічно шкідливих належить і цементна промисловість. Найбільші проблеми вона створює в Донецькій, Дніпропетровській і Харківській областях, забруднюючи довкілля пилом, сірчаним ангідридом та оксидами азоту.

Великої шкоди ландшафтам завдає гірничодобувна промисловість. На території Донбасу значного розвитку набули процеси накопичення техногенних відходів, які утворилися за рахунок складування на земній поверхні відвалів із шахт, збагачувальних фабрик, рудників, кар’єрів, будівельних котлованів, а також відходів металургійних, хімічних та інших підприємств. Гірничі розробки часто супроводжуться також просіданням земної поверхні та утворенням провалів.

Мінералізація води в річках Інгул, Самара, Інгулець більша за природний фон у 10 із лишком разів. Ці річки забруднюються важками металами й радіоактивними речовинами.

На гідрологічний режим істотно впливає також пилове забруднення в результаті розробки кар’єрів будівельних матеріалів (вапняку, піску, граніту, лабрадориту) в Житомирській, Вінницькій, Дніпропетровській, Кіровоградській областях.