52. Стан окремих компонентів природи України.

Стан ґрунтового покриву. Земельний фонд України становить 5,7% території Європи. У складі земель країни із 60,3 млн. га майже 70,9% займають сільськогосподарської землі, 17,6 % – лісові угіддя.

Щороку в ґрунти України вноситься 1 млн 750 тис. ц пестицидів. Це призвело до того, що практично в усіх областях України вони виявлені у підземних водах. На нинішній час в Україні налічується 3,4 млн. га осушених земель, які раніше виконували функції водно- болотних екосистем.

Стан атмосферного повітря. Скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин у повітря протягом 1992-2000рр. призупинилось. Нині тенденція до зростання забруднення відновилась.

Шкідливі викиди в повітря, зумовлені експлуатацією транспортних засобів, від загальної в Україні їх кількості на Донеччині сягають 10,2 %, у м. Києві – 7,9 %, а в Чернівецькій обл. – лише 1,4 %.

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на 1 км2 території країни становила, 8,0 т, а на душу населення – 103,3 кг. Застарілі технології та надмірна концентрація промислових потужностей перетворили окремі регіони країни на зону екологічного лиха.

В Україні немає жодного промислового міста, де б концентрації основних забруднюючих речовин в атмосфері не перевищували гранично допустимих. Лише 15,3 % мешканців міст проживають в умовах слабкого забруднення повітря, 52,8% – помірного, 24,3 % – сильного, 7,6 % – дуже сильного забруднення.

53. Вплив промисловості на навколишнє природне середовище України.

До основних антропогенних факторів розвитку екологічної кризи в Україні належать передусім великі промислові комплекси – великі споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних ресурсів і водночас найпотужніші джерела практично всіх видів забруднень

Підприємства металургії – одні з головних забруднювачів повітря. Центрами металургії є міста Макіївка, Маріуполь, Комунарськ, Харцизьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ. Основні забруднювачі довкілля важкими металами, особливо арсеном і свинцем, а також сірчаною та азотною кислотами – підприємства кольорової металургії. Підприємства чорної металургії – головні забруднювачі водойм фенолами, нафтопродуктами, сульфатами.

До основних забруднювачів довкілля належить також хімічна промисловість, об’єкти якої викидають у повітря сірчаний ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні та інші шкідливі речовини. Найбільші підприємства хімічної промисловості розташовані в Прикарпатті, у Донбасі, в Присивашші, Одесі, Сумах, Рівному. Великої шкоди природі завдають також хімічні підприємства, що виробляють отрутохімікати, синтетичні продукти.

54. Вплив сільського господарства на навколишнє природне середовище України.

Ведення сільського господарства передбачає високий рівень застосування хімічних засобів, таких як пестициди та мінеральні добрива. Внесення мінеральних добрив понад рекомендовану норму, невиконання оптимальних термінів та способів внесення речовин у грунт призводить до проникнення нітратів, сульфатів, хлоридів у ґрунтові води. Тому одним з напрямів підвищення ефективності та екологічної безпеки сільськогосподарської діяльності є поліпшення технологій рослинництва і тваринництва. З метою обмеження негативного антропогенного навантаження на довкілля з боку агропромислового виробництва та підтримки його екологобезпечного режиму функціонування необхідно перейти до економіко-екологічної концепції розвитку.

Внесення органічних добрив скоротилося порівняно з 1990 р. майже у 20 разів, що створює суттєву загрозу для збереження родючості ґрунтів. Мінеральних добрив внесено в 6 разів менше. Суперечність полягає в тому, що норми та співвідношення їх повинні відповідати біологічним особливостям культур.

Необхідність застосування хімічних добрив випливає з потреби попередження виснаження і втрати родючості ґрунтів, адже кожний урожай рослинної продукції виносить у своєму складі цілий арсенал хімічних елементів, які обов’язково потрібно повернути в грунт для наступних рослин. Надлишкове використання хімічних засобів у сільському