50. Екологізація виробництва і „зелені” технології.
Екологізація виробництва – це поступове розширення дії екологічних пріоритетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості й свідомості управлінського персоналу, поступове проникнення екологічних нововведень у виробництво, екологічна модернізація виробництва.
Екологізація виробництва може здійснюватися різними шляхами: впровадженням раціонального природокористування та проникненням екологічних нововведень у промисловість.
Одним із основних способів екологізації промисловості є вдосконалення і модернізація технології виробництва. Другий напрям екологізації виробництва полягає в очищенні викидів і стоків від забруднення і третій — це виробництво обладнання та устаткування для здійснення екологічно безпечних («зелених») технологій.
На основі комплексного аудиту, який включає обстеження промислової ділянки, прилеглої місцевості, відходів та системи екологічного менеджменту тощо, розпочинають процеси екологізації виробництва з формулювання завдань та розроблення програми. Після цього перехід від вихідної до кінцевої, або модернізованої, екологічної моделі здійснюють шляхом екологічного інжинірингу та екологічного маркетингу модернізації діючого технологічного процесу. В результаті у виробництво впроваджуються «зелені» технології. Екологічний інжиніринг – це еколого-інженерна діяльність, що має на меті техніко-еколого-економічне
51. Причини виникнення екологічної кризи в Україні.
• екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів;
• адміністративно-командне концентрування на невеликих площах великої кількості потужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових підприємств і комплексів,;
• інтенсивна хімізація й хибні способи організації сільськогосподарського виробництва;
• гігантські масштаби меліоративних робіт без відповідних наукових обґрунтувань та ефективних технологій;
• використання на переважній більшості виробництв застарілих технологій та обладнання, низькі темпи модернізації підприємств;
• невиконання чинних законів стосовно охорони навколишнього природного;
• відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи та системи покарань за шкоду заподіяну довкіллю;
• відсутність постійної об’єктивної інформації для широких мас населення про екологічний стан природного середовища, причини його погіршення, про винуватців забруднень і вжиті заходи для поліпшення ситуації;
• украй низький рівень екологічної освіти;
обґрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену» модернізацію виробництва.
Основними завданнями екологічного інжинірингу є:
– проведення пошуку на ринку «зелених» технологій відповідних технічних рішень, здатних задовольнити можливість виконання програми екологічної модернізації підприємства;
– еколого-економічне обґрунтування запропонованої програми екологізації виробництва;
– розроблення програми впровадження «зеленої» технології в діюче виробництво (програми екологічної модернізації виробництва);
– організація виконання програми впровадження «зеленої» технології;
– екологічне навчання персоналу підприємства.
– виробництво екологічно безпечної продукції та продуктів.
Екологічне навчання персоналу підприємства проводиться на всіх етапах екологічної модернізації. Воно має на меті реалізацію програми екологізації виробництва за умови досягнення бажаного ефекту при найменших витратах. Екологічне навчання підвищує інтелектуальний потенціал підприємства та забезпечує свідоме ставлення персоналу до вирішення екологічних завдань модернізації виробництва.
• різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних та екологічних процесів у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС;
• відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження.
Україна займала 2,7% території Союзу, у ній розміщувалось понад 16% основних виробничих фондів, здебільшого екологічно небезпечних, забруднюючих довкілля виробництв. В Україні нагромаджувалося близько 1/4 усіх забруднень колишнього СРСР. Екологічні проблеми України характеризується проявом складних природноотехногенних процесів, таких як:
– радіаційне забруднення великих територій, пов’язане з Чорнобильською катастрофою;
– забруднення токсичними, побутовими та іншими відходами значних;
– забруднення стічними водами великих і малих річок;
– підтоплення значних територій внаслідок нераціонального гідротехнічного будівництва і меліорації;
– регіональні повені;
– розвиток екзогенних геологічних процесів (зсуви, осідання поверхні й т. ін.);
– деградація родючості ґрунтів унаслідок зниження культури землеробства, надмірної хімізації, мінералізації тощо.
У липні 2011 р. його логотип змінено на логотип «Екологічний сертифікат», що чітко вказує на те, що цей знак є знаком відповідності встановленим екологічним стандартам.
2
.
Екологічне маркування ІІ типу відноситься
до етикеток виробів і використання їх
змісту в маркетингу. У даному випадку
можуть використовуватися тексти типу
«придатний для повторного
використання»,
«озононеруйнівний» і т.п.
3
.
Екологічне маркування ІІІ типу розроблене
для запобігання труднощам, що виникають
при сертифікації І типу. Воно проводиться
третьою стороною за рядом показників,
що встановлюються для конкретного виду
продукції. Всі показники встановлюються
на основі досліджень життєвого циклу
і вказуються на етикетці. Даний вид
маркування не використовує спеціальних
знаків, але на етикетці може бути вказана
організація, яка проводила сертифікацію.
також санітарно-захисна зона підприємства (величина зони, прилеглі об’єкти, її оформлення).
У другій частині паспорта відображено заплановані природоохоронні заходи із зазначенням конкретних термінів, виконавців, обсягів і витрат, питомих і загальних газодимових викидів в атмосферне повітря і скидів стічних вод та відходів виробництва до і після впровадження кожного заходу.
Екологічні паспорти дають змогу зробити аналіз екологічного стану на підприємстві та навколишнього природного середовища в регіоні, порівняти техніко- і еколого-економічні дані з даними інших підприємств, що характеризуються кращими природоохоронними заходами. Одночасно можна оцінити й ефективність застосованої технології, повноту використання сировини й палива, ефективність технології очищення стічних вод і газодимових викидів та перероблення відходів виробництва. Можна також зробити еколого-економічну оцінку збитків взагалі і завданих природі зокрема, визначити ступінь вилучення основних компонентів із сировини, ефективність використання палива та енергії, вилучення площі земельних ресурсів та площі земель, які можуть бути рекультивовані.
Екологічні паспорти розробляються також для рідкісних видів рослин і тварин. До них заносять дані про ареал виду, чисельність, місця перебування, структуру популяцій, особливості розмноження, трофічні зв'язки, наявність шкідників та ворогів, вразливість до різних антропогенних впливів. тизи, її фінансування, відповідальність за порушення та міжнародне співробітництво.
Екологічний аудит – це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.
В обов’язковому порядку екоаудит проводять у таких випадках:
– у процесі приватизації державних підприємств;
– при екологічному страхуванні;
– при розробленні планів природоохоронних заходів;
– при наданні підприємствам фінансової підтримки з екологічних фондів;
– у разі подання підприємствами заявок на отримання знаку високого екологічного стандарту продукції («зелена мітка»), а також в інших випадках, пов’язаних з визначенням екологічних витрат.
Запровадження екологічного аудиту сприяє: зменшенню витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх кількості; зменшенню витрат на сировину шляхом ефективнішого її використання; зменшенню витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій; зменшенню витрат на воду та енергію шляхом економнішого їх використання; підвищенню рівня виробництва; розширенню ринків збуту товарів серед «екологічно свідомих» покупців;
поліпшенню репутації підприємства.
- встановлення платежів і цін на товари та послуги екологічного призначення;
- розвиток всебічних форм торгівлі товарами та послугами екологічного призначення;
- поділ ринків збуту товарів і послуг екологічного призначення відповідно до природно-географічних територій, регіонів та окремих зон;
- залучення до екологічного ринку іноземних інвесторів;
- освоєння природних ресурсів і створення на їх основі конкурентоспроможної на світовому ринку продукції екологічного призначення;
- мобілізація механізмів трансформації екологічних потреб потенційних покупців на екологічному ринку в ефективний попит на товари і послуги екологічного призначення.
Виконання перелічених функцій здійснюється шляхом:
- дослідження реальних і потенційних потреб споживачів природних ресурсів, товарів і послуг екологічного призначення;
- дослідження ринку та його можливостей, прогнозування ринкового попиту і ємності ринку в сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища;
- розроблення стратегії екологічного маркетингу природокористування та відповідних екологічних програм і заходів;
- маркетингове планування реалізації програмних заходів.
екологічну мережу», «Про екологічну експертизу», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Лісовий кодекс України», «Водний кодекс України», «Повітряний кодекс», «Земельний кодекс України», «Кодекс України про надра» тощо.
Екологічні злочини караються відповідно до вимог Кримінального кодексу України. До екологічних злочинів належать екоцид (масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння повітря, води, ґрунтів), забруднення навколишнього природного середовища, знищення і пошкодження рослинного й тваринного світу, незаконне мисливство та заготівля водяних рослин і тварин, порушення правил охорони навколишнього природного середовища під час виконання робіт, порушення правил обороту екологічно небезпечних речовин та відходів, незаконний обіг сильнодіючих або отруйних речовин, порушення правил охорони та використання надр, порушення режиму природних територій особливої охорони і природних об’єктів, порушення правил безпеки під час обігу мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, незаконний обіг радіоактивних матеріалів, приховування інформації про обставини, що створюють небезпеку для життя чи здоров’я людей тощо.
За скоєні екологічні злочини порушники несуть правову відповідальність.
тому, що така сертифікація буде однією з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках.
За задумом ISO, система сертифікації повинна створюватися на національному рівні.
Стратегічний екологічний менеджмент – система заходів, спрямованих на здобуття фірмою чи підприємством конкурентних переваг на ринку завдяки ефективному розв’язанню екологічних проблем. Корпоративний екологічний менеджмент – система управління діяльністю підприємства у тих її формах, напрямах, сторонах і т.ін., яка спирається на партнерство між урядом, суспільством і підприємництвом та прямо чи опосередковано стосується взаємовідносин з природним середовищем. Галузевий екологічний менеджмент є системою управління екологічною діяльністю певної галузі виробництва, .
Основні складові системи екологічного менеджменту (EMS) 1. Зобов’язання і політика. Організація повинна визначити свою екологічну політику і забезпечити виконання зобов’язань по відношенню до функціонування EMS. 2. Планування. Організація повинна розробити план досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики. 3. Реалізація. Організація повинна визначити і вишукати можливості і механізми, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики. 4. Оцінка і вимір. Організація повинна забезпечити необхідну оцінку, моніторинг і вимір екологічних показників своєї діяльності. 5. Перевірка і поліпшення. Організація повинна перевіряти і постійно поліпшувати свою систему екологічного менеджменту.