44. Екологічне право.

Основою організаційного управління екологічною безпекою довкілля є правові механізми. Вони повинні забезпечити реалізацію науково обґрунтованих принципів охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічну безпеку суспільства і біосфери загалом.

Основні напрями державної політики в сфері охорони довкілля втілюються за допомогою екологічного права.

Суспільні відносини між людьми та природою в державі регулюються Конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади. Основним базовим законом є Конституція України. В статті 16 Конституції зазначено, що забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території держави та збереження генофонду українського народу є обов’язком держави. При цьому кожному громадянину гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (ст. 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати заподіяні ним збитки (ст. 66).

Для втілення основних напрямів державної політики охорони довкілля в повсякденне життя суспільства прийнято такі закони та акти: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону атмосферного повітря», «Про

45. Екологічний менеджмент.

Екологічний менеджмент – система відносин, а також сукупність методів, спрямованих на забезпечення управління у сфері природокористування, охорону та збалансоване використання природних екосистем. Вперше поняття «екологічний менеджмент» з’явилося в «Порядку денному па XXI століття», прийнятому в Ріо-де-Жанейро в 1992 р

Багато експертів вважають, що майбутнє належить всесвітній системі стандартів, підготовлений міжнародним інститутом ISO. ISO – скорочена назва Міжнародної організації із стандартизації Передбачається, що система стандартів буде забезпечувати зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище на трьох рівнях:

1. Організаційному – через поліпшення екологічної «поведінки» корпорацій.

2. Національному – через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компоненти державної екологічної політики.

3. Міжнародному – через поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Появу ISO 14000 – серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Ключовим поняттям серії ISO 14060 є поняття системи екологічного менеджменту в організації Українські підприємства можуть захотіти одержати сертифікацію з ISO 14000 у першу чергу

46. Екологічний аудит і експертиза.

Екологічна експертиза – це науково-практична діяльність спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів щодо об’єктів, які впливають або можуть негативно впливати на стан довкілля та здоров’я людей.

Основними завданнями екологічної експертизи є визначення ступеня екологічного ризику й безпеки суб’єкта господарської діяльності; встановлення відповідності вимогам екологічного законодавства; оцінка впливу різних об’єктів на довкілля, здоров’я людей і стан ресурсів та можливих негативних екологічних наслідків; оцінка природоохоронних заходів; підготовка обґрунтованих висновків.

Основними принципами екологічної експертизи є: – гарантування безпеки довкілля; – збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних та соціальних інтересів; – наукова обґрунтованість і незалежність, об’єктивність і гласність, варіантність і превентивність; – державне регулювання; – законність.

Розрізняють такі форми екологічної експертизи: державну, громадську, спеціальну й додаткову.

Законом «Про екологічну експертизу», прийнятим Верховною Радою України в 1995 p., передбачено державне регулювання і управління в галузі екологічної експертизи, статус експерта, обов’язки замовників експертизи, порядок проведення експер