43. Освіта в інтересах збалансованого (сталого, підтримуваного) розвитку.

Головні напрями освіти в інтересах збалансованого (сталого, підтримуваного) розвитку (визначені у Порядку денному на ХХІ сторіччя та розширені у Робочій Програмі Комісії сталого розвитку ООН):

1. Суспільне розуміння принципів сталого розвитку. Освіта в інтересах сталого (збалансованого) розвитку має головну роль у сприянні обговоренню сталого розвитку безпосередньо, еволюції поняття від бачення до практичного застосування.

2. Першочергове значення освіти. Цей соціальний процес важливий для всіх секторів суспільства: бізнес, сільське господарство, туризм, управління природними багатствами, місцеве самоврядування та засоби масової інформації.

3. Навчання протягом життя. Суспільство має звикнути до швидкої зміни норми в навчанні; крім отримання університетського ступеню (приблизно протягом 5 років), необхідно вміти вчитися у постійно. Без доступу до базової та вищої освіти, суспільству буде важко розвиватись, неможливо впроваджувати принципи сталого розвитку. Ця освіта повинна також відображати місцеву культуру і життєві потреби кожної нації.

повинен бути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти згідно з міжнародними вимогами.

Мета і завдання екологічної освіти

Основною метою екологічної освіти є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

Найголовнішими завданнями екологічної освіти мають бути:

1. Формування екологічної культури всіх верств населення.

2. Підготовка фахівців-екологів для різних галузей народного господарства.

3. Вдосконалення, узгодження і стандартизація термінології в галузі екологічних знань.

В основу екологічної освіти покладені принципи гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичності. Екологічна освіта спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.

4. Освіта в інтересах сталого (збалансованого) розвитку є необхідною для всіх націй. Реальністю є те, що саме високоосвічені країни створюють найбільшу загрозу сталому розвитку планети у майбутньому. Переорієнтація існуючих програм освіти у всіх країнах на соціальні, екологічні, економічні знання, кваліфікацію, це також є головним поштовхом освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку.

5. Спеціалізовані тренувальні програми. Розробка тренувальних програм для отримання гарантії, що всі сектори суспільства мають відповідну кваліфікацію і навички, необхідні для розвитку власного світу на принципах сталого (збалансованого) розвитку.

У 2005 році була ухвалена Стратегія ЄЕК ООН з освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку (ОЗР). Цей документ визначає освіту як процес, що триває протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства до отримання вищої освіти і освіти для дорослих, і виходить за межі формальної освіти. ОЗР слід розглядати як процес, що охоплює всі сфери життя. 2005-2015 рр. – Декада Організації Об’єднаних Націй з освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку.

– когерентність: характеризує відношення по осі «гармонія-дисгармонія»; наприклад, любов до природи у лісника може поєднуватися з його відношенням до своєї професії, або може не поєднуватися;

– принциповість: описує суб’єктивне відношення по осі «залежне-незалежне»; непринциповим, наприклад, є відношення людини, яка любить свого домашнього улюбленця, але не втручається в процес, коли інші знущаються над тваринами;

Особливе значення мають модальність та інтенсивність суб’єктивного відношення до природи:

Модальність – це якісно-змістовна характеристика. Є дві основи для опису модальності відношень до природи. Це прагматизм-непрагматизм і наділення природи об’єктними або суб’єктними властивостями.

– об’єктно-прагматичний: відношення до природи характеризується як об’єкт задоволення свої потреб, це найпоширеніший тип відношень;

– суб’єктно-прагматичний: наприклад, власник собаки любить її, добре відноситься, але його мета – щоб вона отримала високе місце на виставці;

– об’єктивно-непрагматичний: наприклад, відношення служителя цирку до коня, від доглядає за ним, годує, але використовують коня інші;

– суб’єктно-непрагматичний: наприклад, відношення господарки до своєї кішки або собаки, які є єдиними друзями, співрозмовниками, стають повноправними членами сім’ї.

Антропоцентрична екологічна свідомість. 1. Найвищою цінністю є людина. 2. Ієрархічна система світу. 3. Метою взаємодії з природою є задоволення тих чи інших прагматичних потреб. 4. «Прагматичний імператив»: правильним є те, що корисне для людини. 5. Природа сприймається як об’єкт людської діяльності. 6. Етичні норми і правила не поширюються на взаємодію зі світом природи. 7. Розвиток природи розглядається як процес, який повинен бути підпорядкований цілям і завданням людини. 8. Діяльність з охорони природи продиктована далеким прагматизмом: необхідністю зберегти природне середовище, щоб ним могли користуватися наступні покоління.

Екоцентрична екологічна свідомість. 1. Найвищою цінністю є гармонічний розвиток людини і природи. 2. Відмова від ієрархічної системи світу. 3. Метою взаємодії з природою є оптимальне задоволення і потреб людини, і потреб всієї природи. 4. «Екологічний імператив»: правильним є те, що не порушує існування в природі екологічної рівноваги. 5. Природа сприймається як рівноправний суб’єкт у взаємодії з людиною. 6. Етичні норми і правила поширюються і на взаємодію людей, і на взаємодію людини і природи. 7. Розвиток природи розглядається як процес взаємовигідної єдності. 8. Діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти природу заради неї самої, а не людей.

Отруєння кислотами можуть спричинятися смогами. Ще одне джерело СДОР – це вихлопи автомобільних двигунів.

Тютюновий дим. Захворювання, які викликаються чи перебіг яких загострюється курінням: рак, інфаркт міокарда, інсульт, діабет, виразкова хвороба, катаракта, ниркова недостатність та ін. Україна улітку 2004 р. підписала Рамкову конвенцію з контролю за тютюном, яка передбачає вживання заходів щодо поширення тютюнопаління та захисту прав некурців.

Будівельні матеріали та побутова хімія.

Будівельні матеріали, лаки, фарби, органічні розчинники, синтетичні миючі засоби, дезодоранти, зволожувачі повітря, численні полімери – все це відбивається на здоров’ї людини.

Формальдегід потрапляє у повітря переважно з деревостружкових та деревоволокнистих плит, викликає кон’юнктивіти, запалення шкіри, захворювання органів дихання, має канцерогенні властивості. Азбест застосовується як ізоляційний та протипожежний матеріал. У вигляді мікрочастинок він потрапляє у повітря, а далі – у легені.

Шумове забруднення. Шум – усі неприємні та небажані звуки чи їх сукупність, що заважають нормально працювати, сприймати потрібні звукові сигнали, відпочивати. Це одна з форм фізичного забруднення навколишнього природного середовища, адаптація до якого організмів практично неможлива.

Шуми шкідливо впливають на здоров’я людей і тварин, знижують працездатність, спричиняють захворювання органів слуху (глухоту), нервової, ендокринної, серцево-судинної систем (гіпертонія).

Чим вища тональність звуків (шуму), тим шкідливіші води для органів слуху

Електромагнітне випромінювання. Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітного випромінювання (полями). Впливає насамперед на нервову систему. Спричиняє головний біль, відчуття сильної втоми, безсоння, розвиток неврозів.

Вібраційне забруднення. Тривалі вібрації завдають великої шкоди здоров’ю – від сильної втоми й не дуже значних змін багатьох функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, розладів нервової системи, деформації м’язів і кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу тощо.

Радіація. Іонізуюче випромінювання може діяти двояко. По-перше, воно уражає носії спадковості – молекули ДНК, спричиняючи хромосомні та генні мутації. По-друге, іонізуюче випромінювання здатне уражати клітини й тканини й викликати соматичні порушення, що проявляється в опіках, катарактах, зниженні імунітету, розвиткові злоякісних пухлин різних органів.

Едафічні й гідрологічні фактори. Нестача або надлишок у довкіллі тих чи інших хімічних елементів і речовин великою мірою визначає здоров’я конкретних популяцій. Наприклад, дефіцит йоду у воді й продуктах харчування спричинює захворювання щитоподібної залози, нестача кальцію – ламкість кісток, нестача кобальту чи заліза — недокрів’я. Надлишок тих чи інших елементів також небезпечний.

Вплив на здоров’я людини біотичних факторів. Збудники багатьох хвороб зберігаються в довкіллі через їх розвиток у диких тваринах-хазяях. Наприклад, збудник туляремії може нескінченно довго передаватися від покоління до покоління в популяціях норки, а за сприятливих умов – заразити людину. При цьому збудник зазвичай не знищує хазяїна. Саме такий характер мають природні осередки чуми, туляремії, жовтої гарячки, малярії, вірусного гепатиту, кліщового енцефаліту.

У природі хвороботворні організми відіграють дуже важливу роль обмежувачів надмірного розвитку популяцій. Людина до останніх двох століть не була винятком. Завдяки розвитку в XVII-XIX ст. гігієни й медицини ймовірність епідемій знизилася. Проте густота людських популяцій зросла. Через це біологічний фактор час від часу дається взнаки – трапляються спалахи туляремії, холери, гепатиту, не ліквідовані осередки малярії, енцефаліту, поширюються венеричні захворювання, з’являються нові захворювання, наприклад СНІД.

В екологічній свідомості важливим є значення морального вибору і відповідальності. Наш вибір може бути визначений двояко – або раціональними міркуваннями стосовно наслідків прийнятого рішення чи тої чи іншої схеми дії, або емоційно, пристрастями, які часто є далекими від інтересів справи. При виборі у цій області особливо істотно, щоб при цьому переважало раціональне, розумне начало, і лише такий вибір повною мірою буде відповідальним.

Правила и принципи екологічної етики.

Моральна позиція у відношенні людини до природи повинна бути перш за все гуманістичною. Зв’язок між ними відображає «екологічний імператив», який обґрунтував академік М.М.Моісєєв і пропонує не вступати у протиріччя з природними закономірностями, щоб не викликати незворотних процесів у біосфері. Поруч з цим імперативом може бути поставлений «принцип партнерства» у взаємодії людини і природи. Даний принцип, у свою чергу, може бути доповнений принципом відносин до природи з повагою, до живої природи особливо. Важливим є принцип ненасилля як такий, що має великий інтеграційний потенціал стосовно до інших принципів екологічної етики та співвідноситься з її гуманістичною складовою.