40. Екологічна психологія.

Екологічна психологія – наука про психологічні аспекти взаємодії людини і середовища.

Суб’єктивне відношення до природи і його різновиди. Базові параметри суб’єктивного відношення до природи:

– широта: фіксує в яких об’єктах і явищах природи відбиваються інтереси людини; одних цікавлять явища природи, тварини, рослини, інших – різноманітні об’єкти, природа у цілому.

– інтенсивність: вказує в яких сферах і в якій мірі проявляються суб’єктивні відношення до природи;

– ступінь усвідомлення: виявляється якою мірою особистістю усвідомлюється відбиття своїх потреб в об’єктах і явищах природи;

До параметрів другого порядку відносяться:

– емоційність: характеризує відношення людина по осі «раціональне-емоційне

– узагальненість: характеризує суб’єктивне відношення по осі «часткове-загальне»; наприклад любов лише до своєї домашньої тварини чи любов до всіх тварин цього виду або любов до природи в цілому;

– домінантність: описує суб’єктивне відношення до природи по осі «незначне-значне»; для одних людей більш важливими є відношення до людей, для інших – відношення до станів внутрішнього світу, для третіх – відношення до природи та ін.

41. Екологічна свідомість.

У сучасній психології під свідомістю розуміють вищу, інтегруючу форму психіки, що полягає у відображенні, цілепокладанні і конструктивно-творчому перетворенні дійсності. Екологічна свідомість у широкому розумінні представляє сферу суспільної і індивідуальної свідомості, пов’язану з відображенням природи як частини буття. Формування специфічного сприйняття світу природи і своєрідного відношення до цього світу сприяє розвитку екологічної свідомості

Антропоцентрична екологічна свідомість – це особлива форма відображення природних об’єктів і явищ дійсності та їх взаємозв’язків, що обумовлює цілепокладальну і перетворюючу діяльність людини, для якої характерне виражене протиставлення людини і природи, де найвищою цінністю є сама людина, що використовує природу для задоволення своїх потреб і не поширює на взаємодію з природою своїх етичних норм і правил.

Екоцентрична екологічна свідомість – це особлива форма відображення природних об’єктів і явищ дійсності та їх взаємозв’язків, що обумовлює цілепокладальну і перетворюючу діяльність людини, для якої характерне наділення природи суб’єктивними властивостями, у результаті чого сама природа визнається як цінність, відношення до неї будуються на принципах рівноправ’я по причині домінування непрагматичної мотивації і поширення на світ природи етичних норм і правил.

42. Екологічна освіта.

Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. Екологічна освіта на порозі 3-го тисячоліття стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку.

Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи, повинна стати одним з головних важелів у вирішенні гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.

Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх верств населення України, екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту.

Реформування екологічної освіти та виховання має здійснюватися з обов’язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах.

Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток