- •Визначення екології, її об’єкт та предмет. Головні завдання екології.
- •Історія становлення екології як науки.
- •2. Розвитку природних систем за рахунок навколишнього середовища.
- •Структура сучасної екології.
- •Етапи взаємодії людини і природи.
- •Найбільші екологічні проблеми сучасності.
- •Екологічні фактори та їх класифікація.
- •Концепція підтримуваного (стійкого, збалансованого) розвитку.
- •9. Екологічні фактори та їх дія на організм. Екологічні ніші.
- •10. Популяції та показники, що їх характеризують.
- •11. Біоценози, їх структура та функціонування (ланцюги живлення, екологічні піраміди).
- •12. Біогеоценози (екосистеми), їх структура та динаміка.
- •14. Ноосфера. Вчення про ноосферу в.І.Вернадського.
- •13. Біосфера. Структура і функціонування біосфери.
- •15. Смоги. Кислотні опади та їх вплив на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.
- •16. Глобальне потепління. Наслідки глобального потепління для України.
- •17. Проблеми збереження озонового шару. Наслідки ядерної війни.
- •18. Заходи боротьби із забрудненням атмосфери.
- •19. Види забруднення вод. Споживання прісних вод і проблема забезпечення прісною водою населення земної кулі.
- •20. Методи боротьби із забрудненнями поверхневих вод.
- •21. Ерозія та забруднення ґрунтів
- •22. Рекультивація порушених земель.
- •23. Використання мінеральних ресурсів та заходи щодо запобігання їхньому виснаженню.
- •24. Екологічні функції лісів. Вплив людини на ліси.
- •25. Головні причини втрати біотичного різноманіття та заходи щодо його захисту.
- •26. Антропогенні впливи на навколишнє середовище. Забруднення навколишнього природного середовища.
- •27. Вплив на навколишнє природне середовище тес.
- •28. Вплив на навколишнє природне середовище аес.
- •29. Вплив на навколишнє природне середовище гес.
- •30. Проблеми енергозбереження світовий досвід та його реалізація в Україні
- •31. Вплив промисловості на навколишнє природне середовище.
- •32. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище.
- •33. Екологічні проблеми освоєння навколоземного космічного простору.
- •34. Використання альтернативних джерел енергії.
- •35. Біосоціальна природа людини.
- •36. Адаптація людини до середовища існування.
- •37. Вплив природних факторів (абіотичних і біотичних) на здоров’я людини.
- •39. Екологічна етика.
- •38. Вплив антропогенних факторів на здоров’я людини.
- •40. Екологічна психологія.
- •41. Екологічна свідомість.
- •42. Екологічна освіта.
- •43. Освіта в інтересах збалансованого (сталого, підтримуваного) розвитку.
- •44. Екологічне право.
- •46. Екологічний аудит і експертиза.
- •47. Екологічний маркетинг.
- •48. Екологічна сертифікація.
- •49. Екологічна паспортизація.
- •50. Екологізація виробництва і „зелені” технології.
- •51. Причини виникнення екологічної кризи в Україні.
- •52. Стан окремих компонентів природи України.
- •53. Вплив промисловості на навколишнє природне середовище України.
- •54. Вплив сільського господарства на навколишнє природне середовище України.
- •55. Вплив енергетики на навколишнє природне середовище України.
- •56. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище України.
- •57. Проблема відходів в Україні.
- •58. Проблема радіоактивнозабруднених земель в Україні.
- •59. Демографічна криза та зростання захворюваності населення України.
- •60. Стратегія державної екологічної політики України. Природно-заповідний фонд України.
40. Екологічна психологія.
Екологічна психологія – наука про психологічні аспекти взаємодії людини і середовища.
Суб’єктивне відношення до природи і його різновиди. Базові параметри суб’єктивного відношення до природи:
– широта: фіксує в яких об’єктах і явищах природи відбиваються інтереси людини; одних цікавлять явища природи, тварини, рослини, інших – різноманітні об’єкти, природа у цілому.
– інтенсивність: вказує в яких сферах і в якій мірі проявляються суб’єктивні відношення до природи;
– ступінь усвідомлення: виявляється якою мірою особистістю усвідомлюється відбиття своїх потреб в об’єктах і явищах природи;
До параметрів другого порядку відносяться:
– емоційність: характеризує відношення людина по осі «раціональне-емоційне
– узагальненість: характеризує суб’єктивне відношення по осі «часткове-загальне»; наприклад любов лише до своєї домашньої тварини чи любов до всіх тварин цього виду або любов до природи в цілому;
– домінантність: описує суб’єктивне відношення до природи по осі «незначне-значне»; для одних людей більш важливими є відношення до людей, для інших – відношення до станів внутрішнього світу, для третіх – відношення до природи та ін.
41. Екологічна свідомість.
У сучасній психології під свідомістю розуміють вищу, інтегруючу форму психіки, що полягає у відображенні, цілепокладанні і конструктивно-творчому перетворенні дійсності. Екологічна свідомість у широкому розумінні представляє сферу суспільної і індивідуальної свідомості, пов’язану з відображенням природи як частини буття. Формування специфічного сприйняття світу природи і своєрідного відношення до цього світу сприяє розвитку екологічної свідомості
Антропоцентрична екологічна свідомість – це особлива форма відображення природних об’єктів і явищ дійсності та їх взаємозв’язків, що обумовлює цілепокладальну і перетворюючу діяльність людини, для якої характерне виражене протиставлення людини і природи, де найвищою цінністю є сама людина, що використовує природу для задоволення своїх потреб і не поширює на взаємодію з природою своїх етичних норм і правил.
Екоцентрична екологічна свідомість – це особлива форма відображення природних об’єктів і явищ дійсності та їх взаємозв’язків, що обумовлює цілепокладальну і перетворюючу діяльність людини, для якої характерне наділення природи суб’єктивними властивостями, у результаті чого сама природа визнається як цінність, відношення до неї будуються на принципах рівноправ’я по причині домінування непрагматичної мотивації і поширення на світ природи етичних норм і правил.
42. Екологічна освіта.
Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. Екологічна освіта на порозі 3-го тисячоліття стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку.
Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи, повинна стати одним з головних важелів у вирішенні гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.
Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх верств населення України, екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту.
Реформування екологічної освіти та виховання має здійснюватися з обов’язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах.
Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток
