27. Вплив на навколишнє природне середовище тес.

Джерелом енергії для роботи теплових електоростанцій (ТЕС) є газ, вугілля, мазут; рідше – торф, горючі сланці.

Землеємність і водоспоживання.

Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами. Під час спалювання вуглеводневого палива в топках ТЕС виділяється вуглекислий газ, оксиди сірки й азоту. Атмосфера забруднюється й дрібними твердими частинками золи, шлаку, не повністю згорілого палива (сажа). На території навколо ТЕС, радіусом 12-15 км випадає 35-60% золи, що викидається з труб, решта – розсіюється на більшій відстані. Вплив ТЕС на хімічний склад опадів прослідковується на відстані 8-10 км.

Найсильніше забруднюють повітря ТЕС, що працюють на вугіллі.

Радіоактивне забруднення. У викопному вугіллі й пустих породах містяться домішки природних радіоактивних елементів (урану, торію та ін.). Після спалювання вугілля ці елементи концентруються в частинках золи, яка виявляється більш радіоактивною, ніж вихідне вугілля й пусті породи. Відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні. Однак, більшість рослин і тварин не нагромаджують ці ізотопи у своєму організмі, на відміну від штучних радіонуклідів, які утворюються у паливно-ядерному циклі, складовими якого є АЕС. Розроблені методи очищення відходних газів ТЕС від частинок золи дають змогу зменшити це забруднення в 100–200 разів і звести його в такий спосіб майже до фонового рівня.

28. Вплив на навколишнє природне середовище аес.

Україна має 15 діючих ядерних реакторів і посідає 10 місце в світі за їх кількістю. АЕС України: Чорнобильськка, Південно-Українська, Хмельницька, Запорізька, Рівненська.

В країнах ЄС середній рівень частки ядерної електроенергії складає близько 34-43%. В Україні 48%.

Світові тенденції нарощування ядерної енергетики зумовлені низкою факторів. Перш за все значним подорожчанням органічного викопного палива та вичерпанням його світових запасів. Принципові переваги урану порівняно з іншими видами енергетичних ресурсів:

– надзвичайно висока концентрація енергії: 1 кг урану за кількістю енергії еквівалентний 20 тис. кг вугілля;

– мінімальні викиди в атмосферу.

Повна собівартість електроенергії на АЕС нижча, ніж у ТЕС. Однак сучасна ядерна енергетика має деякі істотні недоліки.

При видобуванні уранових руд залишаються величезні відвали слаборадіоактивних пустих порід.

У процесі роботи АЕС утворюється значна кількість рідких і твердих відходів. Приблизно 10% використаного на АЕС палива йде на переробку для

Теплове забруднення. На ТЕС, які не мають градирень (спеціальних установок для охолодження води), тепла вода з системи охолодження скидається до водойм. За рахунок цього температура у таких водоймах зростає в середньому на 5-140С.

Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар’єрами. Після спалювання в топках ТЕС вугілля залишається багато твердих відходів (шлаку, золи). Вони займають великі площі на поверхні землі, забруднюють підземні й поверхневі води шкідливими речовинами. Їх вплив на навколишнє середовище проявляється через розсіювання золи вітром, фільтрацію через стінки відвалів. Ще більші ділянки землі порушуються величезними вугільними кар’єрами. Так, шлакові відвали й терикони пустих порід лише в Донбасі займають площу понад 50 тис. га.

Зменшення шкоди від такого забруднення досягається утилізацією (корисним використанням) шлаків і пустих порід, з яких виготовляють будівельні матеріали, засипають ними яри, болота й кар’єри під час рекультивації. Ефективними є економічні санкції, зокрема введення високої плати за порушення земель, особливо родючих.

вилучення урану і плутонію з метою повторного використання. 99% палива, що йде на повторну переробку перетворюється на високоактивні відходи.

АЕС є потужним джерелом теплового забруднення водойм. Витрати води на АЕС у 1,5 рази більші, ніж на ТЕС. Хоча води, що скидаються є умовно чистими, але за рахунок підвищеної температури вони підігрівають води водойми-приймача.

Збереження, переробка і захоронення відходів. Відходи, що утворюються в результаті роботи об’єктів ядерної енергетики поділяються на три групи: слабоактивні, середньоактивні і високоактивні. До перших відносять лабораторні відходи, розчини, забруднені фільтри, одежа. Середньактивні – подріблена оболонка паливних стрижнів. Їх також цементують у спеціальних посудинах. Високоактивні відходи – розчинені в азотні кислоті продукти розпаду. Для їх утилізації використовують зокрема метод склування: їх розчини концентрують, піддають хімічній переробці, плавлять при температурі 11500С зі скляним порошком і потім зливають у ємності з товстими стінками з неіржавіючої сталі.

Через кілька десятків років експлуатації АЕС все їхнє обладнання, апаратура, місткості, приміщення, транспортні засоби й т. д. стають високорадіоактивними, потребують демонтажа й поховання. Для поховання одного реактора потрібно близько 40 га землі.

Держава, на території якої знаходяться занесені до міжнародної Червоної книги види тварин і рослин, несе моральну відповідальність за їх збереження і порятунок. В СРСР Червону книгу запровадили у 1974 р. і у 1978 р. було випущено її перше видання. В Україні першу Червону книгу випущено у 1980 р.

На міжнародному рівні було прийнято низку правових документів щодо збереження рослинного і тваринного світу: Конвенція про охорону біорізноманіття, 1992 р., Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення, 1973 р., Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, 1971 р.; Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, 1979 р. та ін.

Важливим кроком у розвитку природоохоронної справи у Європі стало прийняття Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995). Одним з головних напрямів дії Стратегії є створення Всеєвропейської екомережі.

ґрунти, води, в навколоземний космічний простір тощо.

Хімічні забруднення – надходження твердих, газоподібних й рідких хімічних сполук штучного походження до біосфери, що порушують природні процеси кругообігу речовин та енергії в екосистемах.

Фізичні забруднення – це зміни теплових, електричних, електромагнітних, гравітаційних, світлових, радіаційних полів у природному середовищі, шуми, вібрації, які створює людина.

Біогенні забруднення – поява в природі в результаті діяльності людей нових різновидів живих організмів, підвищення патогенності паразитів та збудників хвороб.

До стійких належать забруднювачі, які довго зберігаються в природі (пластмаси, поліетилени, деякі метали, скло, радіоактивні речовини з великим періодом напіврозпаду тощо).

Нестійкі забруднювачі швидко розкладаються, розчиняються, нейтралізуються в природному середовищі під впливом різних факторів і процесів.

Навмисні забруднення – це зумисні (заборонені) протизаконні викиди й скиди шкідливих відходів виробництва у водні об'єкти, повітря й на земельні ділянки.

Супутні забруднення – це поступові зміни стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери в окремих районах, регіонах і планети у цілому в результаті діяльності людини (спустелювання, висихання боліт, зникнення малих річок, поява кислотних опадів, посилення парникового ефекту, руйнування озонового шару).

проблема дефіциту ряду важливих видів корисних копалин.

За прогнозами фахівців у майбутнього будуть реалізовані наступні заходи щодо запобігання виснаженню мінеральних ресурсів:

1. Зростання глибини розвідки і видобутку мінеральної сировини.

2. Розробка відносно бідних руд і руд складного складу завдяки удосконаленню методів вилучення корисних компонентів.

3. Комплексне використання родовищ корисних копалин.

4. Розвідка і видобуток корисних копалин на шельфі, дні Світового океану.

5. Використання морської води як джерела важливих для людини елементів і сполук.

6. Синтез мінеральної сировини. В значних масштабах зараз отримують штучні алмази, успішно синтезують рубін.

7. Заміна мінеральної сировини на синтетичні органічні конструкційні матеріали. Синтезують пластмаси, що не поступаються за хімічною стійкістю платині.

8. Використання відпрацьованих родовищ шляхом удосконалення технологій видобування.

У 2000 р. у світі заготовлено близько 3,4 млрд м3 деревини. Понад половина цього об’єму (1,8 млрд м3) було спожито на паливо, причому 9/10 – в країнах, що розвиваються.

Особлива небезпека нависла над вічнозеленими тропічними лісами. Їх випалюють заради розчистки земель під пасовища, інтенсивно вирубують як джерело деревного палива, викорчовують при веденні землеробства, затоплюють при створенні водосховищ тощо..

Шкідливий вплив на ліси мають пожежі. У більшість випадків вони виникають при участі людини. Так, в тропічних лісах вони виникають внаслідок випалювання лісових масивів під пасовища та для інших сільськогосподарських цілей. Лісові пожежі погіршують склад лісу, зменшують приріст дерев, посилюють буреломи, знищують кормову базу багатьох видів тварин.

Масштабний вплив людини на біотичні угрупування призводить до важких екологічних наслідків: на збезлісених територіях розвиваються процеси ерозії ґрунтів, виникають руйнівні зсуви і селі, погіршується газовий склад повітря, змінюється водний режим території, зникають численні види рослин і тварин тощо. Знищення деревно-чагарникової рослинності і трав’яного покриву на пасовищах у засушливих регіонах призводить до прояву процесів опустелювання.

комах; гербіциди – використовують для пригнічення бур’янів на полях з культурними рослинами; нематоциди – застосовують проти червів-нематод; фунгіциди – антигрибкові речовини та ін. Дія пестицидів на природне середовище є неоднозначною. Показовим є приклад використання пестициду ДДТ (дусту). Лише на початку 1960-х років було виявлено, що дуст поступово накопичується у воді, грунті, рослинах і тваринах; знищує не лише шкідників, а й корисних комах.

Мінеральні добрива – мінеральні сполуки, що містять елементи живлення рослин і використовуються для підвищення родючості ґрунтів. Розрізняють азотні, фосфорні, калійні та комплексні добрива.

Відходи і викиди промисловості. Основна маса твердих відходів утворюється на підприємствах наступних галузей: – гірничої та гірничо-збагачувальної промисловості (відвали, шлаки тощо); – чорної і кольорової металургії (відходи, стружка, браковані вироби); – лісової і деревообробної промисловості (відходи лісозаготовки, тирса, стружка); – енергетичної – теплові електростанції (зола, шлаки); – хімічної і суміжних з нею галузей промисловості (шлами, фосфогіпс, шлаки, склобій, пластмаси, гума тощо); – харчової промисловості (кістки, хутро і т.п.); – легкої і текстильної промисловості.

Газодимові викиди промислових підприємств..

Забруднення земель нафтою та нафтопродуктами.

Сільськогосподарська рекультивація здійснюється в районах розвиненого сільського господарства, на великих за площею відвалах чи кар’єрах. Її мета створення земель для вирощування сільськогосподарських культур.

Лісогосподарська рекультивація проводиться там, де є можливість відновити ділянки лісу з цінними сортами дерев.

Водогосподарська рекультивація стосується здебільшого тих кар’єрів, які після відпрацювання заповнюються ґрунтовими й дощовими водами. Такі штучні озера впорядковуються, в них запускається риба, їхні береги озеленюються тощо.

Рекреаційна рекультивація виконується неподалік міст і великих населених пунктів з метою створення зон відпочинку.

Санітарно-гігієнічна рекультивація здійснюється для консервації порушених земель, припинення шкідливої дії кар’єрів, відвалів на природне середовище якщо з якихось причин використання порушених земель вважається недоцільним.

Будівельна рекультивація – це підготовка порушених земель для спорудження житлових будинків, спортивних майданчиків, промислових підприємств, складів і т. д. Кар’єри при цьому засипаються відвальними породами, їхні стінки виположуються, підводяться дороги, теплотраси, виконуються меліоративні роботи (дренаж тощо).