21. Ерозія та забруднення ґрунтів

Ерозія ґрунтів– руйнування і знесення верхніх найродючіших горизонтів і підстильних порід вітром чи потоками води. Вітрова ерозія (дефляція) ґрунтів – видування, перенесення і відкладення дрібних частинок ґрунту вітром. Водна ерозія ґрунтів – руйнування ґрунтів під впливом тимчасових водних потоків.

Знищення рослинного покриву, нерегульоване випасання худоби, неправильне застосування агротехнічних заходів – різко активізують ерозійні процеси.

Природними факторами, що сприяють розвитку ерозійних процесів є:

1) водної ерозії – наявність схилових поверхонь значної крутизни, поширення відкладів, що легко розмиваються (леси, лесовидні суглинки), відсутність рослинності, випадання зливових опадів.

2) вітрової ерозії – відклади легкого гранулометричного складу (піски, супіски), не закріплені рослинністю, сухий клімат, значні швидкості вітру.

До основних заходів боротьби з ерозією ґрунтів відносять:

– ґрунтозахисні сівозміни;

– агротехнічні протиерозійні заходи (розорювання, культивація, посів поперек схилів та ін.);

– лісомеліоративні протиерозійні заходи.

Забруднення ґрунтів.

Пестициди (отрутохімікати) – хімічні препарати для боротьби зі шкідниками. До них відносять: інсектициди – створені для знищення шкідливих

22. Рекультивація порушених земель.

Рекультивація порушених земель. У результаті господарської діяльності людини утворюються порушені землі. Найбільше порушують землю відкриті гірничі виробки (кар’єри). Землі порушуються також відвалами пустих порід, шлаків, звалищами сміття й побутових відходів поблизу великих міст.

Згідно з чинним законодавством порушені землі мають бути відновлені рекультивацією. Рекультивація – повне або часткове відновлення ландшафту, порушеного господарською діяльністю.

Рекультиваційні роботи виконуються в два етапи: технічна та біотична рекультивація. У ході технічної рекультивації порушені землі готують для подальшого використання: планують їхню поверхню, будують дороги, гідротехнічні й меліоративні споруди. Якщо відвальні породи містять шкідливі для рослин речовини, то на них після планування накладають шар нейтральної породи (глини, піску тощо).

Біологічна рекультивація передбачає комплекс робіт для поліпшення фізичних та агрохімічних властивостей ґрунтів на рекультивованих землях (вапнування, піскування, внесення мінеральних добрив тощо).

Розрізняють кілька видів рекультивації залежно від того, як саме передбачається використовувати порушені землі.

23. Використання мінеральних ресурсів та заходи щодо запобігання їхньому виснаженню.

Нині темпи росту об’ємів продукції гірничо-видобувної промисловості приблизно вдвічі вище швидкості приросту населення Землі. Щорічно у світі видобувається 12-14 млрд т корисних копалин і 15-18 млрд м3 пустих порід.

Видобуток корисних копалин призводить до втрати земель. Добування 1 млн т залізної руди призводить до порушення від 14 до 640 га земель,

У місцях видобутку багатьох видів корисних копалин спостерігається утворення просадок. Мульди просідання часто заболочуються або заповнюються водою.

Ведення гірничих робіт у кар’єрах і у шахтах викликає забруднення повітря газами і твердими частинками. Багато пилу потрапляє до атмосфери у результаті вибухів, земляних і завантажувально-розвантажувальних робіт в кар’єрах.

Водозабір під час гірничих робіт і пов’язане з ним зниження рівня підземних вод призводить до зменшення підземного стоку в річки і водойми. При значному зниженні рівня підземних вод зменшується водність річок, падає рівень озер і водосховищ, висихають болота, зникають джерела і малі річки. Скидання шахтних і кар’єрних вод призводить до сильного забруднення підземних і поверхневих вод.

Не дивлячись на удосконалення технологій гірничого видобутку і швидкі темпи їх розвитку, значною мірою через швидкі темпи приросту видобутку мінеральної сировини, перед людством постає