3. Основні положення Золотої доповіді мапр «Рекомендації і стандарти освіти в галузі паблік рілейшнз» (1990).

Основні напрями навчання ПР-фахівців визначені Комісією з питань ПР-освіти PRSA. У цьому контексті на увагу заслуговує передовсім «Золота доповідь» ІPRA – «Рекомендації та стандарти освіти в галузі паблік рилейшнз», підготована колишнім президентом Міжнародної асоціації паблік рилейшнз С.Блеком у 1990 р. На основі її провідних ідей було, зокрема, запропоновано розробляти навчальні плани з урахуванням так званого «Колеса PR-освіти». Вагомими у даному аспекті також є документи з питань PR-освіти PRSA.

На основі зазначених джерел можуть бути виокремленнізагальноосвітні дисципліни,відповідно до світовим досвідом підготовки ПР-фахівців, за такими напрямами як:

- психологічні науки, аби мати уявлення щодо мотивації і переконань;

- політичні науки, аби розуміти як працює уряд, і що слід вдіяти, щоб владні структури більш оперативно реагували на суспільні потреби;

- антропологія, аби розуміти зміни і важливість культурної адаптації;

- соціологія, щоб уміти реально оцінювати тенденції розвитку суспільства, а також розумітися на питаннях соціальної політики і культури, трудових відносин.

Базові дисципліни, рекомендовані для вивчення IPRA відповідно до освітньо-професійної програми «Модель навчання ПР для професійної практики» визначаються наступним чином: паблік рилейшнз (теорія і практика); економічна і соціальна структура ПР; професійна етика ПР-фахівця; теорія комунікації; дослідження комунікації; комунікація в суспільстві; проектування досліджень і критичний аналіз у сфері ПР; фінансові і міжнародні ПР; управління ПР; кризовий менеджмент ПР; корпоративні ПР; ускладнені приклади із практики ПР; сучасні технології в ПР; дослідницькі методи у сфері ПР.

З ініціативи PRSA та ІАВС у практику було впроваджено ідею безперервної освіти

ПР-фахівців, що передбачає обов’язковість підтвердження кваліфікаційного статусу для всіх акредитованих (APR) членів PRSA (з 1993 р.) і діє за принципом «вік живи, вік навчайся».

Ліцензування й акредитація ПР-спеціалістів є дійовим засобом підвищення професійної кваліфікації та підтвердження фахового рівня. Активним ініціатором ідеї ліцензування ПР-спеціалістів був Едвард Л. Бернейс, його судження щодо реєстрації кваліфікаційного рівня фахівців сфери рилейшнз як визначення відповідності критеріям і стандартам професії були цілком обґрунтованими. Ліцензування інтерпретувалось Е. Бернейсом як суспільна потреба, мотивацією її необхідності було забезпеченням морально-етичної та психологічної безпеки громадськості.

Конституційні проблеми ліцензування такі як право на свободу самовираження, її законодавчий захист, право держави регулювати професійну діяльність, право громадян займатися тією чи іншою діяльністю без невиправданого втручання з боку держави – заслуговують на подальше вивчення і впровадження у практику паблік рилейшнз.

Причини актуалізації ліцензування ПР передовсім полягають у питаннях безпеки і захисту суспільства від непрофесійних дій громадських комунікаторів. Переваги використання фахівців титулованих як «ліцензований спеціаліст у галузі ПР» є очевидними, адже вони беруть на себе соціальну відповідальність за свої дії, вчинки, слова. Однак основні положення білля, які передбачали видачу ліцензій у галузі ПР (1991), представленого на розгляд законодавчим органам штату Массачусетс, що передбачає «видачу ліцензій у галузі ПР» (1991) на жаль не були затверджені й упроваджені у практику.

Слухання з цього законопроекту (1992), показали, що ліцензування ще не скоро виявиться ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ТА НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ФАХІВЦІВ У ГАЛУЗІ ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ38тим засобом, який дійсно забезпечить підйом на новий рівень і стандартизацію освіти,що є засобом підвищення компетенції спеціалістів у галузі ПР.

Акредитаційні програми впроваджені PRSA, IABC та спеціалізованими асоціаціями низки штатів Північної Америки наразі існують для сертифікації фахівців у сфері ПР як альтернативного державного ліцензування.

Вимоги PRSA до виконання програми акредитації (з 1991) є такими:

- неперервна освіта, що підтверджується кожні три роки проходженням письмового іспиту і його усним захистом перед комісією кваліфікованих фахівців;

- професійне вдосконалення;

- активна громадська діяльність. Відповідність до кваліфікаційного рівня надає або підтверджує право називатися «акредитованим у паблік рилейшнз» та вказувати після прізвища абревіатуру APR [Accredited Public Relations].

Вимоги акредитаційної програми IABC – Акредитований бізнес-комунікатор [Accredited Business Communicator (ABC)] окрім вищезазначеного передбачають представлення фахівцями, що претендують на це звання, «презентації портфеля».

Відповідно до документації IABC, вказівка абревіатури «ABC» після прізвища є ознакою відповідних професійних досягнень і зобов’язань, свідчить про перехід спеціаліста із рівня опанування паблік рилейшнз як ремесла на рівень управління комунікаціями.

Акредитованим PRSA є кожен з п’яти «дипломованих» членів, що становить майже 4 тис. осіб, акредитованими IABC є 600 осіб, що становить менше 5 % від загальної кількості членів IABC.

Ідеї єдиної акредитаційної програми передбачали створення для виконання відповідних функцій «ради з питань ПР» як єдиного акредитаційного органу, який би міг впливати сумарним авторитетом чисельних асоціацій і товариств на тих спеціалістів, які постійно порушують етичні кодекси й основи професійної поведінки. Така рада могла б встановлювати та підтримувати високі професійні й комерційні стандарти, а також виступати в ролі арбітра у випадку скарг і нарікань на поведінку фахівців або ПР-компаній. На жаль, ці проекти досі не знайшли практичного втілення.