2. Міжнародний пр України у часи козаччини.

5 листопада 1702 р. у столичному місті Батурин у сім'ї генераль­ного писаря Пилипа Орлика народився син, якого назвали Григором і невдовзі охрестили в місцевому соборі. Григорій Орлика незважаючи на різні біографічні колізії, став визначним дер­жавним і військовим діячем Франції, генерал-поручником і довіре­ною особою французького короля Людовіка XV та отримав від сво­го зверхника високий графський титул.

Про життя й діяльність Григора можна було б зняти захоплюю­чий пригодницький художній фільм. Уже в 14-річному віці хрещеник Мазепи бере участь в одній з битв на боці шведського короля Карла XII Густава під фортецею Штральзунд. Після цього вступає до Люндського університету у Швеції і з відзнакою його закінчує. Протягом 1719—1720 рр. проходить службу у шведській, через де­який час у саксонській королівських гвардіях, а згодом виконує обо- в'язки осавула при польському коронному гетьмані Речі Посполитої. Від початку 30-х років XVIII ст. гвардійський офіцер Г. Орлик розпочинає військово-політичну кар'єру при французькому коро­лівському дворі. Він виконує важливі дипломатичні доручення ко­роля Людовіка XV і зустрічається з найвищими урядовцями Ос­манської та Австрійської імперій, Кримського ханства, Речі По­сполитої. Одночасно не забуває й про важливі і секретні завдання свого батька — українського гетьмана в еміграції Пилипа Орлика. У 1733 р. гетьманський син отримує звання офіцера королівської гвардії. На чолі кінного полку французької армії Г. Орлик бере участь у війні з Австрією 1744—1747 рр. і Семилітній війні євро­пейських країн 1756—1763 рр., у ході якої отримує генеральське звання. За свої бойові заслуги він був нагороджений відзнакою шведського короля «Великий хрест ордена Меча» та французьким орденом «Хрест Святого Луї».

Але в усіх цих життєвих перепонах Орлик завжди ставив перед собою єдину мету – піар України, її незалежності і формування позитивної громадської думки у світової спільноти і вищих шаблів влади.

Хаг, капітан з Сасесу, Ля Мот, Ернест Брамляк, Конорієр — ось неповний перелік тих імен і прізвищ, під якими Григор Орлик по­дорожував європейськими та азіатськими країнами. Це потрібно бу­ло йому не лише для виконання таємних дипломатичних доручень французького двору, а й задля введення в оману російських шпигу­нів, які полювали за всіма «мазепинцями», котрі після 1709 р. опини­лися за кордоном.

Замок родини Дентевілів знаходився неподалік від Парижа і перейшов у спадок дружині Орлика. Вже у середині XX ст. на те­риторії, що у XVIII—XIX ст. належала Орликам-Дентевілям і, очевидно, тому називалася «Орлі», було збудовано один із най­більших аеропортів Франції, який успадкував цю милозвучну істо­ричну назву. І тепер кожен українець, якому доводиться відвідати паризький аеропорт, може з гордістю сказати: ця сучасна європей­ська споруда названа на честь одного з наипалкіших українських патріотів свого часу, довіреної особи короля Людовіка XV, генера­ла і графа Франції, козацького сина Григора Орлика.

Патріотизм Орлика був великою справою для України ще й тому, що він був не сліпим і бездумним, Григір не кидався на ворога з голими грудями, а грамотно і поступово вибудовув цілу систему відносин і зв’язків, які дієво втілювали його план по створенню іміджу незалежної від Москви і Польщі держави в життя.