47. Столиця держави та її функції

Столиця — офіційне головне місто держави або адміністративного утворення федеративної чи конфедеративної держави (такого як область, край, автономна республіка,провінція, штат, департамент), в якому, як правило, знаходяться вищі органи влади та управління: Резиденція глави держави (території) (монарха, президента, губернатора), парламент, центральні міністерства і відомства, Верховний суд. Деякі з цих структур можуть розташовуватися в інших містах держави. Значення столиці в житті будь-якої країни дуже велике й у багатьох випадках постійно зростає. У переважній більшості держав столиця є не лише зосередженням органів державної влади та державного управління, судових, військово-стратегічних та інших установ, а й основним економічним центром країни. Іноді ці функції аж занадто гіпертрофовані. Так, більше половини промислової продукції великої країни Аргентини випускається у Великому Буенос-Айресі.Столиця держави переважно володіє і найбільшою кількістю функцій, які вона виконує. Тому вона відрізняється від інших міст держави великою притягальною силою для її громадян, які намагаються якнайповніше себе реалізувати. Звичайно, найважливішою функцією столиці є управління політичною діяльністю країни, як внутрішньою, так і зовнішньою. З цією метою столиця має бути забезпечена найкращою інфраструктурою транспорту та зв'язку.

48. Поняття про закони і закономірності тос та їх типи

Територіально організація суспільства – являє собою зумовлений обєктивними закономірностями та субєктивними чинниками процес просторового упорядкування життєдіяльності суспільства ,що проявляється у формуванні його різноманітних тереторіальний утворень .Головними серед обєктивний закономірностей є :

• Системно-синергетичний характер суспільного розвитку ( передбачає чергування стійких і не стійких станів та етапів розвитку.

• Стадійно-еволюційний характер розвитку сусп., що проявляється у послідовній зміні окремих стадій ,формацій,циклів і фаз як суспільства в цілому .

• Ієрархічність суспільно-тереторіальних структур, в її основі лежать відмінності у маштабах розвитку та значимості функцій компонентів цих структур .

• Мультиплікативна зумовленість розвитку суспільно-територіальних систем ,вона повязана з примножуючим впливом окремих чинників та умов розвитку ,що зумовлює формування поряд з системоформуючими компонентами низки інших ,цей механізм складає основу комплексного розвитку регіонів.

49. Суспільна географія в епоху великих географічних відкрить

Період великих геог. відкриттів почався з сер 15ст і закінчився на кінці 17ст . В цю епоху центр географічної думки переноситься в Європу . Найважливішими геог. відкриттями можна вважати : -Відкриття Колумбом Америки в 1493 році,перша кругосвітня подрож Магелана, відкриття шляху в Індію довкола Африки ,Васком да Гамою , та багато інших важливих відкриттів . Ці подрожі остаточно довели кулястість землі , із-за цього похитнулися релігійні основи тогочасного світу. В економічному та духовному житті спостерігається європоцентризм . В епоху Великих геог. відкриттів розвиток географічного знання відбувався описовим шляхом ,що сприяло розвитку географічного світознавства і країнознавства . Завершився цей період опублікуванням праць Себастьяна Мінцера і Бернгардта Вареніюся .