43. Класифікація природних ресурсів Класифікація Пр:

• Природно-географічна : поділ на групи в залежності від земної сфери і походження.

• Екологічна класифікація: поділ вичерпні і невичерпні, на відновлювальні і не відновлюванні, на самовідновлювані і несамовідновлювані.

• Економічна класифікація : поділяються на ресурси виробничої сфери (паливно-енергетичні,металургійні, хімічні , мінеральні, сільськогосподарські ) і ресурси сфери полуг(рекреаційні ресурси, інформаційні, сюди також належить генетичний фонд)

Також існує нова класифікація з О.Шаблієм базована на суспільних потребах людей – -паливно-енергетичні,конструктивні,продовольчі,комунікаційні,рекреаційні,духовні,освітні,культурні, ,науково-інформаційні.

44. Поняття про систему методів дослідження в сг

Метод  являє собою систематизовану сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети.  Усю сукупність методів СГ поділяють на 3 великі групи : філосовські , загальнонаукові та конкретнонаукові . Філософські методи є всезагальними , бо застосовуїть його у всіх науках.Головними в філософському методі є філософські принципи, а найважливішим принципом є принцип діалектики (руху і розвитку ,взаємозвязку і взаємозумовленості) Неменш важливими є загальнонаукові методи ,їх застосовують у більшості наук .Їх умовно поділяють на 2 великі групи - традиційні (тобто методи формальної логіки -спостереження , аналіз ,синтез,дедукція,індукція ,порівняння) та сучасні методи (моделювання, системний,ідеалізації формалізації). Останньою групою методів є конкретнонаукові методи – застосовують в окремих науках або у декількох близьких між собою наукових дисциплінах ,їх поділяють на міждисциплінарні та спеціальні .

45. Внесок у суспільну географію Олени Степанів

Внесок Олени Степанів значний , вона написала за свою нелегку наукову кар“єру понад 75 наукових праць, серед них майже 50 публікацій; зробила помітний доробок у географію населення України, вивчення трудоресурсного потенціалу; географію природних ресурсів Західного регіону; дослідження водно-транспортних проблем, зокрема Дністра; політичну географію українських земель, зокрема Криму; економіко-географічну картографію.Наукова спадщина Олени Степанів до нинішнього часу залишається не вивченою. Більшість її наукових праць була у рукописах. Можливо, частина з них втрачена, частина, певно, знаходиться в архівах КГБ, в архівах інститутів Академії наук.Це лише короткий перелік праць Олени Степанів: «Напередодні великих подій», довідник «Кооперативи здоров’я», «Сучасний Львів» , «Трудові резерви Львівщини», «Енергетичні ресурси і сировинна база промисловості західних областей УРСР», «Дністер — важлива транспортна магістраль» (1949), «Крим (геополітичний нарис)».

46. Французька школа суспільної географії

Французька школа «географії людини», одна з географічних шкіл, що зародилася у Франції і популярність, що отримала, в кінці 19 і в 1-ій половині 20 вв.(століття) під назву «Географія людини» (géographic humaine). Її представники визначали завдання географії як вивчення взаємин природи і людини, приділяючи основну увагу впливу географічного середовища на різні форми діяльності людини. Для робіт по «географії людини» характерні ідеї, близькі до географічному поссибілізму : згідно з переконаннями представників цієї школи, природа впливає на особливості історичного і соціально-економічного розвитку народів; соціальна ж організація суспільства розглядається як національна структура, позбавлена класових протиріч. В той же час географи Ф. ш. «г. ч.» в конкретних роботах, присвячених окремим регіонам країнам або їх районам, проявили глибоке знання цих територій. Це дозволило їм дати детальні характеристики районів з показом занять і способу життя населення, створити оригінальні регіональні огляди, що містять багатий фактичний матеріал, особливо природознавського і етнографічного характеру, і виклади, що відрізняються образністю, і яскравістю стилю. Основні концепції Ф. ш. «г. ч.» викладені її засновником П. Відалем де ла Блашом в книзі «Принципи географії людини», Розвиток цих ідей належить Же. Брюну — авторові «Географії людини»