36. Територіально-господарський і територіально-виробничий комплекси

Територіально-виробничим комплексцом можна назвати - взаємозв'язане і взаємообумовлене поєднання галузей виробництва на певній територій, частина господарського комплексу країни або економічного району відповідного рангу. А територіально-госп. комплекс(ТГК) —це система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах певної країни , іншими словами це скруктура ТВК в поєднанні з сферою послуг і соціально-економічною інфраструктурою. ТВК у структурі ТГК є засобом поліпшення соц.умов життя населення.

37. Антропогеографічний напрямок у суспільній географії

Антропогеографічний напрям виник і розвивався в Україні паралельно з галузево-статистичним у період, коли економічна географія дедалі більше відходила від суто географічного знання і наближалася до економічної науки. Тому його поява була дуже вчасною і необхідною з точки зору збереження цілісності географічної науки. Засновником його в Україні був С.Л.Рудницький. Прихильниками і послідовниками антропогеографічного напряму розвитку економічної географії в Україні стали його учні - В.Геринович, В.Кубійович, О.Степанів.  Представники цього напряму поділяють наступні погляди:     1) об'єктом вивчення економічної географії (як і географії взагалі) є земля;     2) людина є одним із багатьох предметів, які наповнюють поверхню землі, і досліджується він поряд з такими предметами, як грунти, рослини, тварини та ін.     Отже, в центрі уваги представників антропогеографічного напряму, знаходилася людина. Так, С.Л.Рудницький наголосив, що "антропогеографія досліджує причинні відношення людини до всіх головних географічних явищ...". Істотне методологічне значення мала і розроблена С. Рудницьким структура географічної науки, яку він поділяє на дві взаємопов'язані великі групи дисциплін - загальну та спеціальну. Антропогеографію він відносив до першої групи поряд з математичною, фізичною та біологічною географією. В свою чергу, в структурі антропогеографії вчений виділив географію людини, географію культури, політичну географію та економічну географію. Якщо взяти до уваги ще й розробку С. Рудницьким теоретичних основ військової географії , то запропоновану ним структуру антропогеографії можна вважати фундаментальною у відношенні до сучасної суспільної географії.  А розвиток антропогеографії (географії людини) започаткували німецькі вчені Ріттер, Ріхтгофен, окремі її положення розвивали Кірхгоф, Вальтер Пенк. Ліворадикальні антропогеографічні погляди обстоювали Елізе де Реклю, Кропоткін.

38. Поняття про природне, географічне та навколишнє середовище

Географі́чне середо́вище - частина земного простору,з яким людське суспільство перебуває в наш час у безпосередній взаємодії, тобто воно пов'язане з процесом життєдіяльності людей. Частина географічної оболонки, включена в сферу людської діяльності і складова необхідна умова існування суспільства. Також це глобальний природний комплекс, який утворився в результаті взаємодії та взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери й біосфери. Географічне середовище має значний вплив на розвиток суспільства, це регіональна характеристика природного середовища, в якому розвивається конкретне суспільство, держава.

Навко́лишнє або приро́дне середо́вище – це всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених в результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети. Відрізняється від інших складових навколишнього середовища властивістю самопідтримання і саморегуляції без корекції з боку людини. Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні - космічний простір, а в вужчому -біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.