7. Місце сг в системі наук.

Соціальнагеографія входить до системи географічних наук. На думку Е. Алаєва, під системою наук слід розуміти поєднання різних наукових дисциплін зі своїми особливими функціями, котрі об'єднуються за загальною функцією. Він стверджує, що всі географічні науки займаються пізнанням закономірностей розвитку географічної оболонки,тобто у них є загальний об'єкт дослідження, хоч кожна з наук відшуковує в цьому об'єкті власний компонент.Однак, цього недостатньо: окремі наукові дисципліни, повинні відповідати таким категоріям:

1. Об'єкт окремої науки не може вивчатись ізольовано, поза зв'язками з об'єктами інших наук, які входять до цієї системи.

2. Усі окремі науки мають використовувати спільність деяких методологічних підходів.

3. Повинен бути певний набір методологічни хприйомів, спільних для всіх наук системи.

4. Усі окремі дисципліни мают ьспільну мову науки, єдину основу понятійно-термінологічного апарату.

5. Система наук повинна мати, загальну між дисциплінарну наукову продукцію конструктивного значення.

Пояснення ролі та місця соціальної географії у системі наук вимагає вивчення й оцінки існуючих класифікацій географічних наук. Тривалий час найвдалішим вважалось структурне поділення системи географічних наук, зроблене С. Колесником.У скороченому варіанті воно виглядає так: "У системі географічних наук виділяється чотири групи наук:

1) природничі, або фізико-географічні;

2) суспільні географічні — історія географії, топоніміка та економічна географія;

3) картографічні; 4) об'єднані географічні дисципліни — краєзнавство тощо.

Деякі з перелічених географічних дисциплін входять до систем інших наук (біологічних, геологічних, соціально-економічних і т. п.), оскільки між окремими науками не існує чітких меж. Також сюди входить: Економічна і соціальна, або суспільна географія, Соціальна географія, Природничо-соціальні науки.

8. Держава (країна) як основна форма геопросторової організації суспільства. На світовому рівні головною формою геопросторової організації суспільства є держава (країна). Вона є нульовою точкою відліку в загальній сукупності форм політичної організації. Можна говорити і про наддержавні форми — політичні, в т.ч. і військово-політичні, блоки і групи держав (НАТО — блок країн Західної Європи і Північної Америки). Граничною формою є світова співдружність держав — Організація Об'єднаних Націй. Головною формою господарсько-економічної організації є національне господарство (національний комплекс). Існують і наднаціонально-господарські (економічні блоки держав, наприклад, Європейський Союз) і гранична (світове господарство) форми.

9. Чинники формування суспільно-географічних районів.

На формування сусп..геогрю районів впливають фактори чотирьох основних груп: природно-географічні, соціально – економічні, демографічні та екологічні. Основними серед них є фактори економічного походження:

1. Головним районоутворюючим фактором у кожній країні є суспільний територіальний події праці;

2. територіальні виробничі комплекси (ТВК) як сукупність однорідних або тісно зв'язаних між собою різних виробництв, розташованих на певній території;

3. природні умови і ресурси як основа розвитку спеціалізованого господарства району та існування й розвитку інших компонентів продуктивних сил даної території;

4. особливості економіко-географічного положення території району обумовлюють формування спеціалізації його господарства, характер та рівень розвитку економічних зв'язків;

5.районоутворюючі центри — великі міста-економічні центри з потужним виробничим та інфраструктурним потенціалом. Зона районоформуючого впливу крупних регіональних центрів охоплює групу адміністративних областей або територіально відокремлений анклав в межах економічного району. На Україні такими центрами є Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Вінниця, Сімферополь, Житомир та Чернігів;

6. форми територіальної організації виробництва - промислові, інфраструктурі (транспортні, рекреаційні) та агропромислові райони, центри, промислові та транспортні вузли, локальні форми територіальної організації господарства регіону;

7. суспільно-політичний устрій (унітарний або федеративний).

В Україні суспільно-політичний устрій держави побудовано на засадах унітарності, але з певними елементами федерації, зокрема, з існуванням внутрішньої автономії для АР Крим;

10. Завдання суспільної географії на сучасному етапі.

На сучасному етапі розвитку СГ можна сформулювати основні її завдання:

1) активізація фундаментальних досліджень, розвиток теорії, пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства, особливо при переході до ринкових умов (як це має місце в постсоціалістичних країнах) чи — до постіндустріального та інформаційного суспільства (у високорозвинених країнах);

2) декомунізація СГ. Це складний процес. Слід заново переглянути термінологію, поняття і теорії; відкинути спосіб мислення. Наприклад, у економічній географії людина розглядалась лише як чинник (трудовий ресурс, а потім — споживач) розвитку і розміщення виробництва.

3) вивчення економічної і соціальної географії світу і соціально-економіко-географічних аспектів глобальних проблем людства в сучасних умовах, коли розпались останні найбільші імперії.

4) активізація досліджень з економіко - і соціально-географічного країнознавства. Виникає потреба здійснити нову типологію країн світу (ділення їх на капіталістичні, соціалістичні та ті, що розвиваються).

11. Головна категорія СГ

Наукове знання має складну будову. В ньому виділяють прості і складні елементи. Категорії належать до простих елементів наукового знання. Категорії разом з термінами, поняттями науки являють собою її понятті йно-термінологічний апарат. Центральною ланкою цього апарату є поняття. Найбільш фундаментальними поняттями називаються категорії.