78.Внесок к.Ріттера у розвиток сг

Карл Ріттер (1779-1859)- автор 19-томного видання «Землезнавство у його відношенні до природи й історії людини, або Загальна порівняльна географія», перший завідувач кафедри географії у Німеччині, засновник німецького географічного товариства(1828), класик німецької і світової географії. Він трактував Землю, як «спільний дім людства», розкриваючи географічні особливості взаємозв'язку людини і природи. Як і Кант, учений вважав географію просторовою наукою. Тому до деякої міри протиставляв географічний метод історичному, вивчав просторові відносини, зв'язки і взаємозалежності між явищами і процесами на земній поверхні. Зокрема, географічне положення, конфігурацію, взаєморозташування та велечину країн і районів, стараючись віднайти їхнє кількісне вираження, просторові закономірності і взаємозалежності.

Які і А.Гумбольдт , К.Ріттер – основоположник порівняльного методу в географії. Він підкреслював необхідність вивчати взаємозв'язки і взаємозалежності між природою і людиною на окремих територіях. Ріттер був одним з тих, які формували комплексний підхід у географічній науці. Надавав перевагу регіональним , а не галузевим дослідженням. Ввів термін «земле знання» . Учені історико-географи підкреслюють деяку непослідовність К.Ріттера. Він дотримувався принципу телеологізму, згідно з яким усі явища і процеси на земній поверхні мають мету існування, своє найвище призначення, що задане зверху Провидінням.

79.Геосферний і діяльнісний підхід у сг

Геосфернийпідхід.Відповідно до геосферного підходу об'єктом СГ є суспільство в цілому чи його окремі сфери – демографічна, економічна, соціальна, політична та ін. Позитивним у цьому підході є те, що суспільство розглядається з геосферних позицій та у зв'язку з іншими сферами(літо-,атмо-,біосферою).На цьому геосферному підході побудована теорія географічної оболонки, яку вважають найзагальнішим об'єктом вивчення всієї системи географічних наук.Географічна оболонка має континуально-дискретну організацію різного просторового масштабу, починаючи від глобального і закінчуючи локальним, місцевим.

Діяльнісний підхід. Найповніше відповідає сучасному загальнонауковому і філософському розумінню загального об'єкта СГ.У такому випадку маємо майже повний збіг видів діяльності з відповідними галузями суспільства: трудової діяльності - з господарською, соціоприродної – із соціальною та екологічною, відтворювальної – з демографічною, екістичної-теж із демографічною.Отже, діяльнісний підхід вносить у СГ також функціональний аспект дослідження.

80.Поняття природ.-ресур.Циклу(в.Комар)

В.Комар розвинув концепцію ПРЦ . Ця концепція є сусп.-геогр.,бо передбачала викор.природ-ресур. потенціалу виробничою і споживчою сферами. ПРЦ-це ланцюг викор. природного ресурсу,почин. з його забирання із довкілля і закін.поверненням його залишків (відходів)(обмін речовин між суспільством і природою)ПРЦ має декілька стадій:

а)отриман. у довкілля сировини чи палива б)вироб.із цієї речовини корисних речей для людини в)спожив.вироблених продуктів г)поверн.відходів у довкілля. у суч.сусп.появилась ще одна стадія: поліпшення стану довкілля після повер.у нього відходів від виробництва Зазвичай,стадії ПРЦ розірвані у просторі,цикл почин.в одному місці(районі,країні), а закін. в іншому. Класифікація ПРЦ за В.Комаром:

а)енергоресурсів та енергії

б)метало рудних ресурсів

в)неметалічної сировини

г)лісових ресурсів

д)земельно-кліматичних і с/г

е)ресурсів дикої флори і фауни з групою підциклів.