50. Математичний (формально-теоретичний) напрямок суспільної географії

Формально-теоретичний( математичний) напрямок започаткували праці давньогрецького вченого Птоломея «Вища математика побудова асторономії» та «Керівництво з географії» . Птоломей – основоположник картографії і формального методу досліджкнь; він пов*язав географію з математикою, астрономією, картографією. На початку ХХ ст. цей напрям існував у формі хорологізму, що був розвинений А. Геттнером. Уособленням простору є земна поверхня, територія. А господарство, людська діяльність – це лише одна з рис властивих земній поверхні. Ондна з гілок хорологізму у вигляді теорії центральних місць(Льош, Кристаллер). У повоєнні часи виник модельний, системно-структурний підхід, аксіматико-дедуктивний, території поширення нововведень, теорія переміщення. Вершиною цього напрямку стала праця амер. Вченого В. Бунге «Теоретична географія», в якій математичний підхід був виявлений у формі геометризму.

51. Наукові суспільно-географічні осередки в Україні

У післявоєнний період сформувалися 5 головних центрів суспільно-географіної думки: Київський, Львівський, Чернівецький, Харківський, Одеський. Київський – традиційно розвинене суспільно географічне картографування. Відділ картографії Інституту грф НАН України представляють проф. А. Золочевський, Л. Руденко, Тамара Козаченко. Тут вперше виготовлений електронний атлас України. Географи Києва готують «Національний Атлас України». Львівський – має давні традиції, тут працювали ак. С. Рудницький, проф.. В. Кубійович, проф. В. Ващенко. Львівська суспільно-географічна школа досліджує теоретичні, методичні, історико- і регіонально-географічні проблеми. У теорії комплексного територіального розселення вагомий внесок зробили проф.. Ващенко, Шаблій, Заставний, у дослідженнях грф населення і розселення – Долішній, Анісімова. Одеський – суспільно географічний напрямок розвинув проф. Смирнов(теорія науки), М. Блажко (математичні методи дослідження), О. Топчієв (теоретичні і математико-географічніпроблеми). Чернівецький – головний напрямок діяльності дослідження природних ресурсів України, розвинене суспільно-географічне картографування(Я. Жупанський), разпочато історико-географічні дослідження (Я. Жупанський, В. Руденко). Харківський – розгорнулися дослідження водогосподарських комплексів, теорії і історії СГ, особливо регіональних суспільно географічних проблем Слобожанщини, регіоналізації України.активно розвиваються нові наукові центри суспільногеграфічної думки в Україні – Сімферопольський, Тернопільський, Вінницький, Рівненський, Луцький, Мелітопольський, Херсонський.

55. Поняття про системи розселення

Теорії систем розселення з»явилися, коли в науку почав впроваджуватися системний підхід. Вихідні положення інтегральних систем розселення:1)первинними елементами систем розселення – міські і сільські. Оскільки міські поселення концентрують у собі переважну більшість населення, їх ранг за людністю визначає рівень (ранг) системи розселення . 2)між поселеннями існують різні зв*язки: демографічні(міграція населення), економічні, соціальні, адміністративно-управлінські тощо. 3)системи розселення є ієрархічними структурами, тобто так звані суперсистеми і їхні підсистеми. Найвищим рівнем вважається загальнодержавна система розселення , ядро - столиця; найнижчий рівень - елементарна система, що є територіальному єдністю декількох поселень. Усі системи поділяються на локальні, регіональні і загальнодержавні. Локальні - елементарні, а також кущові, районні та окружні(субоблані утворення). Кущова система – це територіальна єдність кількох суміжних елементарних систем на основі їхніх організаційних зв*язків. Районна – взаємопов*язана єдність усіх поселень, їхніх елементарних і кущових субсистем низового адміністративного району. Окружна – як вид локальних систем являє собою єдність декількох сусідніх районних систем на основі різних зв*язків між ними. Регіональні системи розселення – обласні і міжобласні. Обласна система – це взаємопов*язана єдність районних та окружних систем розселення у територіальних межах адміністративної області. Міжобласна с. р. – являє собою територіальну єдність декількох обласних систем на основі демосоціальних звя*язків між ними. Загальнодержавна с. р. – має своїм організаційним ядром столицю, яка концентрує в собі політичні у більшості випадків економічні, соціальні та культурні ф-ї всекраїнного масштабу. Столиця є організаційним центром ,як мінімум, 3-х великих систем розселення: загальнодержавної і 2-х регіональних.