1.Роль академіка м. Грушевського у розвиткуукраїнськоїсуспільноїгеографії.

Ще на початку XX століття С.Рудницький обгрунтував необхідність в географічному дослідженні чотирьох підходів: морфологічного (встановлення геопросторових форм, явищ, які вивчаються), гилологічного (вивчення змісту цих форм), генетичного (встановлення походження форм), динамічного (вивчення їх змін у часі). Що ж стосуєтьсяположеннягеографії, і зокрепа суспільної г у системі наук, то вченийвідносив їхповністю до природних наук. У системі ж самого географічного знання С.Рудницький виділив дві групи наукових дисциплін: загальні систематичні (номотетичні) та спеціальні (описові, ідіографічні). В структурі загально географіїним виділяються: математична географія (в т.ч. геодезія і картографія), фізична географія (власнефізична географія і геофізика), біогеографія (зокрема географія рослинного і тваринного світу), антропогеографія (географія людини, економічна, політична географія і географія культури).

2.Поняття про форми геопросторової організації суспільства.

Геопросторова (територіальна) організація суспільства чи його окремих частин це населення: виробничої, соціальної, політичної, духовної чи природно-ресурсної сфер. Поняття «геопросторовий» стосується водної та повітряної оболонки, не лише суші. Вони мають три «пласти» геопрост. Орг. : 1. Розташ. Об’єкти у двовимірному простороі. 2. Вони мають взаємозвяки між собою. 3. Мають геопросторові формування.

Звідси слідує що геопростор. Орган. Має 4 риси:

1. Яке розташовує об’єкти у двовимірному просторі. (Взаємоповязаність об’єктів із природним довкіллям. Тобто кожен об’єкт має свої координати довготи,широти ітд.)

2. Має наявність просторових зв’язків які розташовані між межами об’єктів земної поверхні . (х-ся наявністю ліній зв’язку, транспортних та ін. ліній комунікації,а також переміщення речовин,енергії та інформації. Люди носіїї усього цього.)

3. Мають територіальні суспільні утворення (формувань,поєднань,систем,структур).(Це територіальні агропромислові комплекси, політико-географічні райони, тобто об’єкти сусп. – геогр. Досліджень.)

4. І функціонування територіальних утворень, що полягають в регульованій і саморегульованій зміні, які взаємодіють природно і суспільно, досягають свою ціль. (Регулювання відбувається шляхом переробки складовими частинами комплексу).

3.Гуманізація та екологізація СГ.

Гуманістичний вимір географії неодноразово був описаний у представників класичної української географічної школи – фундаторів національної географії – С.Рудницького, В.Кубійовича, П.Тутковського, , К.Воблого та ін. І в наш час значна кількість вчених багато уваги приділяє детальному опису окремих місцевостей із суспільно-культурологічнмими, господарсько-економічними та ландшафтно-естетичними поглядами, які передбачають неформальний гуманітарно-забарвлений „аналіз географічних образів”. Деякі з них навіть стверджують, що географія є „наукою про гармонію та красу земної кулі”. Гуманістична складов агеографії визначається також як „новий світогляд, заснований на цінностя хзагальнолюдського і загально-культурного характеру, який розглядає, у першу чергу, життя людей та їх суспільні відносини”.  Сьогодні це лише окремі напрями географічних досліджень. Широко масштабного процесу гуманізації географії на рівні не відбулось. Для йог здійснення необхідний цілий ряд перетворень у структурі географічних досліджень.    Звичайно ключовою дисципліною є географія, бо вона є „природничо-суспільною наукою”, в її предмет і дослідження закладено синтез обохцих напрямків. Географічна реальність не вичерпується сутосистемним формалізованим підходом до вивчення певних природних чис успільних комплексів. Не можна її обмежит итакож лише описом окреми хмісцевостей, їхподібностей та різноманітностей. У географічній науці повною мірою повинні бути присутні обидва напрямки науковог оаналізу в їхєдності та компліментарності, що базуються на загальнолюдських цінностях.

Екологізація - це становлення екологічних наук, що враховують діяльність людини, тобто соціальної та політичної спрямованості. Зростання інтересу до вивчення популяцій ,динаміки формування зв'язків з антропогенними порушеннями. Суттєво змінюються форма і зміст наукових проблем внаслідок впровадження нових методів дослідження, особливо ГІС-технологій з використанням математичних методів і моделей, а також одержання нової інформації шляхом використання дистанційних засобів та зі світової мережі Інтернет тощо.

4. Концепція сталого розвитку в першу чергу передбачає:

1. Заощадження використанних існуючих природно-ресурстного потенціалів, їх розширення відновлення, і поліпшення з метою покращення умов стабільного економічного,соціаотного, і демографічного розвитку людей.

2. Максимальне зменшення забруднення довкілля,і поліпшення природних умов за рахунок життєдіяльності людини.

3. Найтісніші зв’язки перебувають глобальні, регіональні та локальні умови і процеси розвитку. Тобто діяти локально, мислити регіонально.

5. Глобалізація с СГ

– передусім це геопросторове відношення держави до світової економічної та політичної систем та їхніх підсистем,наприклад країн розвинутих, і ркаїн «3-ього світу», колишніх країн «комуністичного блоку», до світових геополітичних і геостратегічних інтересів.

6. Термін і поняттєво-термінологічний апарат у СГ.

Терміни,і поняття належать до простих елементів науки. І являються її поняттєво-термінологічним апаратом.

Головний чинник тут поняття – це думка, форма мислення, в якій відображаються загальні властивості або відношення явищ ,предметів і процесів знання. Після визначення поняття ми маємо термін-це слово,словосполучення, яким позначається поняття. (Приклад: міське поселення – це населений пункт,у більшості випадків коли це населення не пов’язане із сільськогосподарським виробництвом.)

Також поняття мають обсяг і зміст.Обсяг – це якісь обєднані предмети,явища і процеси яки ним охоплюються. (Приклад: Поселення у множині – це все що існує або існувало на Землі.) Зміст - це комплекс суттєвих властивостей і відношень,які мають певну множину предметів, явищ і процесів. Сюди входять такі властивості як риси і ознаки. (Приклад: Необхідність мати певні умови,соціальні в першу чергу, для життя,праці та відпочинку людей. )