3. Правове регулювання охорони та використання надр.

Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Вони є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Складовим елементом надр є корисні копалини.

Корисні копалини - це природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (віднесення здійснює Кабінет Міністрів України).

Безпосереднім об’єктом користування \ не корисні копалини, а їх родовища, які надаються для видобутку корисних копалин.

Родовища корисних копалин мають як природний, так і техногенний характер походження.

Природні родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення.

Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, із запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин – резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.

Правове регулювання використання надр.

Надрові та гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», «Кодексом України про надра», «Про державну геологічну службу України», «Про нафту і газ», «Про видобування і переробку уранових руд», Гірничий Закон України та інші.

Право користування надрами – це інститут екологічного права, що регулює за допомогою правових норм суспільні відносини, які виникають з приводу використання надр.

Класифікація права користування надрами здійснюється на основі цільового призначення та строків користування.

За строком користування надрами може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визначається користування надрами без заздалегідь установленого строку.

Тимчасове користування поділяється на короткострокове – до 5 років і довгострокове – до 20 років. У разі необхідності строк тимчасового користування може бути подовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, коли в ньому не передбачається інше (ст.15 КУпН).

Згідно зі ст.14 КУпН розрізняють такі види користування:

• геологічне вивчення, у тому числі дослідно – промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

• видобування корисних копалин;

• будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно – оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, пам’ятки природи лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

• задоволення інших потреб.

Користування надрами здійснюється на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів – це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Об’єктом надрокористування може бути якась одна, індивідуалізована на місцевості, у натурі, частина (ділянка) державного фонду надр, що надається в користування для певної мети, - гірничий відвід.

Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

У деяких випадках користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу.

Так, відповідно до ст.20,21 КУпН користування надрами без надання гірничого відводу здійснюється при геологічному вивченні надр, у тому числі для дослідно – промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу.

Без надання гірничого відводу мають право видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф, а також підземні прісні води землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок, якщо загальна глибина розробки не буде перевищувати 2 м., а у випадку видобування прісних підземних вод – 20 м.

Іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів).

Користування надрами на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони є платним.

Плата за користування надрами може вноситися як у вигляді грошових коштів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім радіоактивної сировини та продуктів її переробки, благородних металів, алмазів та коштовних каменів, матеріалів та послуг оборонно – військового характеру, а також інформації, що віднесена до державної таємниці.