Тема №4: Правовий режим використання та охорони земель, надр і вод.

1. Правове регулювання охорони та використання земель.

2. Правова охорона, використання й відтворення вод.

3. Правове регулювання охорони та використання надр.

1). Земля як об’єкт охоронних відносин законодавчо визначається як поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею (ст.1 ЗУ «Про охорону земель»).

Земельний кодекс України виділяє у складі земель України дев’ять категорій земель:

1. Землі сільськогосподарського призначення.

2. землі житлової та громадської забудови.

3. землі природно – заповідного та іншого природоохоронного призначення.

4. землі оздоровчого призначення.

5. землі рекреаційного призначення. (землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів).

6. землі історико – культурного призначення.

7. землі лісогосподарського призначення.

8. землі водного фонду.

9. землі промислового транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Правове регулювання у сфері охорони земель.

Головну роль у здійсненні завдань правової охорони земель має відігравати саме держава. Це можливо шляхом реалізації нею ряду відповідних функцій, серед яких виокремлюються:

Регулююча – полягає встановленні правил раціонального використання земель, зокрема при встановленні обов’язків осіб, які використовують землі.

Стимулююча – запровадження державою економічних стимулів раціонального використання та охорони земельних ресурсів.

Контрольна – полягає у здійсненні відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Каральна – проявляється у встановленні санкцій за порушення вимог раціонального використання та охорони земель, а також застосування цих санкцій до порушників земельного законодавства.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель.

Юридична відповідальність – це юридичний обов’язок порушника правового припису нести відповідальність за свою суспільно негативну поведінку та прийняти на себе негативні наслідки через застосування заходів державного примусу.

Юридична відповідальність може настати лише за наявності певного юридичного факту – вчинення правопорушення, що є єдиною підставою зазначеної відповідальності.

Земельне правопорушення необхідно розуміти як суспільно шкідливу дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність.

Порушення земельного законодавства, за які громадяни та юридичні особи несуть адміністративну, кримінальну, чи цивільно – правову відповідальність, передбачені у ст.. 221 Земельного кодексу України.

2). Правова охорона, використання й відтворення вод.

Необхідність правового регулювання охорони, використання й відтворення вод викликана низкою чинників:

1. установленим екологічним станом природного об’єкта. Так, розпорядженням Кабінету Мини стрів України від 17 жовтня 2007 року схвалено Концепцію національної екологічної політики України на період до 2020 року.

2. зростаючими масштабами споживання: витрати свіжої води на одиницю випущеної продукції в Україні перевищують аналогічні показники порівняно з Францією – у 2,5 разу, Німеччиною й Великобританією – у 4,3 разу;

3. урахуванням таких якостей цього природного об’єкта, як обмеженість і вразливість.

Правова охорона й використання вод в Україні забезпечується Конституцією України (1996 р.), водним кодексом України (1995 р.), ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), «Про питну воду та питне водопостачання» (2002 р.), «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства» (2002 р.) тощо, розпорядженнями й указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та ін.

На території України всі водні об’єкти становлять її водний фонд, до якого належать:

• поверхневі води

• підземні води і джерела

• внутрішні морські води

• територіальне море.