399. Козацтво д. Вишневецький. Виникнення зс та її устрій

Термін "козак" на письмі вперше згадується в Початковій монгольській хроніці 1240 р. й означав самітню людину, "схильну до завоювання ". У словнику половецької мови це слово у 1303 р. трактувалось як "страж", "конвоїр". Що ж до українських козаків, то перше письмове повідомлення про них міститься у "Хроніці" М.Бєльського 1489 р. і набуло значення особисто вільної, мужньої й хороброї людини

Причини виникнення козацтва:

• релігійний і національний гніт, нестача власної землі в селян

• напади татар, необхідність захисту кордонів

• уходництво – степові промисли на «Дикому полі»

Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її історію. Оскільки козаки розміщалися за дніпровськими порогами, їх резиденція називалась Запорозькою Січчю, цей термін вживався також у розумінні «військово-політична організація козаків». Легендарним засновником Запорозької Січі є Дмитро Байда-Вишне­вецький, який походив з княжого роду на Волині. На початку 1550-х pp. побудував першу ЗС на о-ві Мала Хортиця для захисту від татарських набігів, у 1556 р. разом з московським військом здійснив походи на Очаків, турецькі міста. Його гол. ідея – сам. коз. політика з допо­могою інших христ. держав. У 1563 р. князь Вишневецький потрапив у полон до татар, був переданий туркам і за наказом султана страчений.

Склад запорізького козацтва був багатонаціональним, хоча переважали українці. Сімейні козаки також допускалися в Запоріжжя, але вони не могли тут жити з сім'ями. Військо Запорізьке мало два поділи: військове (курені) і територіальне (паланки). Паланкову старшину складали: полковник, осавул та писар. Увесь склад Війська Запорозького ділився на старшину, молодиків та сіромах — рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило поза Січчю, на зимівниках. Козацька рада – верховний орган управління. Кошовий отаман при військовому нападі мав необмежену владу. Військовий суддя – слідкував за дотри­манням правил на Січі. Писар займався документами. Військовий осавул – помічник писаря та кошового отамана. Укр. козацтво мало свої символи-відзнаки або клейноди (корогва, прапор, бунчук, булава та печатка з гербом

Ознаками козацтва були відсутність кріпосництва, формальна рівність між козаками. ЗС була козацькою республікою і стала початковим етапом у формуванні української державності. У кінці XVI ст. козацтво виділяється в окремий суспільний стан в Україні, стає значною військово-політичною силою, центром національно-визвольного руху, ядром української державності. Цим воно суттєво відрізнялося від донського козацтва, яке виконувало лише військово-оборонні функції.

410. Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.

Гайдамаччина — український національно-виз­вольний рух проти польського гноблення на Правоб. України. Виник на початку 18ст на Вол­ині і Зх. Поділлі. Спочатку гайдамаки обмежу­ва­лись розбійництвом і соціальною помстою, піз­ніше в їхніх діях з'явились політичні цілі. Важ­ли­ву роль в розвитку руху відігравало близьке су­сід­ство з Запоріжжям, де вони перехову­вались від переслідувань польською владою. Цілі:

• відновлення козацьких вольностей;

• звільнення від шляхетсько-магнатської залежності;

• захист прав православної церкви.

Основні події гайдамацького руху:

• 1734-38 — гайдамацький рух на Правобережжі ( Верлан, Жила, Медвідь, Рудь)

• 1750 — Правобережжя, частково Лівобережжя.Ватажки: Сухий, Лих, Лисий.

• 1738-1759 — опришки на Галичині, Закарпатті та Буковині — О. Довбуш, В. Баюрак.

• 1768-69 — Правобережжя (Київщина) — М.Залізняк, І.Гонта.

Іст. значення: послаблення позицій польської влади на укр. землях.