398. Входження укр. Земель до вкл

У 40-х роках ХIV ст. українські землі зазнали розчленування. Після війни 1351–1352 рр. між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою Польщі, а Берестейщина і Волинь пе­рейшли до Литовської держави. Поставши в середині XIII ст., Литовська держава посту­пово посилила свій вплив і розширила територію. Так, за князя Міндовга Гедиміна (1230–1263 рр.) вона захоплює значну частину Білорусі, князь Гедимін (1316–1341 рр.) почав наступ на укр. землі, який продовжив великий князь литов­ський Ольгерд Гедимінович (1345— 1377), У 1356-1356 pp. він захопив Чернігово-Сівер­щину, а в 1362 p., розгромивши за допомогою укра­їнців на р. Сині Води монголо-татарське військо, остаточно приєднав до Литовської держави Київщину, Поділля і Переяславщину. У 1377 р., після тривалої боротьби Ольгерда з Польщею, до Литви увійшли Берестейський, Володимир­ський і Луцький уділи. Підпорядкувавши собі приблизно половину земель Київської Русі, ВКЛ стало найбільшим в Європі (Стол. – Вільнюс).

Після Ольгерда до влади прийшов його мол. син Ягайло (1377-1392), який у пошуках зовн. підтримки у 1485 р. уклав із Поль­щею Кревську унію (об'єднання Польщі і Литви в єдину дер­жа­ву внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла; обрання по­льським королем Ягайла, який прий­няв ім'я Вла­дислава II та одночасно залишався великим князем ли­товським; перехід у като­лицтво язичницького нас. Литви). Завер­шив процес входження укр. земель до ВКЛ князь Вітовт (1392—1430),що заволодів Чорноморським узбережжям.

О-ті статусу укр. земель:

• Руська мова – державна, збереглося руське законодавство «Руська правда»)

• Панувала укр. к-ра, православна церква зберігала панівне становище

• С-ма управління: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу

• Литовці укладали династичні шлюби з укр.

• Приєднання відб. переважно мирним шляхом, щоб позбутися монгольського ярма

400. Козацтво за п. Сагайдачного

Гетьман П. Кон-Сагайдачний (1516-1622 рр.) є найвідомішим коз. гетьманом до Б. Хм. Родом він був із Самбірського повіту на Галичині, навчався у Острозькій академії, а з 90-х років XVI ст. перебував у складі Запорозького війська. За Сагайдачного козацтво перетворилося в окремий стан і займало важливе місце серед населення Наддніпрянщини. Партизанські ватагу він перетворив у регулярне військо, яке при потребі досягало 40 тис. і мало залізну дисципліну. Запорозькі флотилії козаків під його проводом ходили на Очаків, Перекоп, Трапезунд, Синоп. Козаки з гетьманом нападали на турецький флот, брали невільницькі ринки і визволяли із полону тисячі невільників(1616 – Кафа). Особливо прославився у битві під Хотином у 1621 р, коли 40 тис. козаків практично врятували від поразки армію Речі Посполитої і примусили відступити турків. Козацтво при активній участі гетьмана виступало за відновлення православної церкви, сприяло д-сті православних братств та освіти. Сагайдачний разом з усім Запорозьким військом вступив до Київського братство і взяв його під свій протекторат. Активно формував єдність міщанства, духовенства і козаччини. У 1618 р. здійснив похід на Москву, щоб допомогти польському королевичу Владиславу, який прагнув здобути московську корону. Похід завершився Деулінським перемир'ям, за яким до Польщі відійшли Сіверщина й Смоленщина. Козаки ж, замість подяки за допомогу, отримали від польського уряду наказ скоротити свій реєстр до 3 тис. чол. та відмовитися від походів у Чорне море. Це призвело до скинення П. Сагайдачного з гетьманства