390. Правління в. Мономаха та м. Володимировича

Після смерті непопулярного київського князя Святополка й повстання киян у 1113 р. віче із заможних городян запросило до Києва на князювання Володимира Мономаха (1113—1125):

• добровільно поступився київським та чернігівським престолами на користь двою­рідних братів Святополка Ізяславича та Олега Святославина після смерті батька Всеволода

• відновив централізовану одноосібну владу на Русі

• припинив князівські міжусобиці

• продовжив законодавчу діяльність своїх попередників. Його "Устав" суттєво доповнював славнозвісну "Руську правду", значно обмежуючи сваволю місцевої адміністрації та лихварів (установлював єдиний процент на взяті у позику гроші, обмежував використання рабської праці й джерела її поповнення)

• автор "Повчання", де він заповідав дітям не забувати убогих і не давати "сильним" погубити людину, захищати і бідного смерда, і вбогу вдовицю

• переможні походи на половців

• Його правління сприяло сусп-ек розвиткові Київської Русі. По смерті Володимира Мономаха на київському престолі утвердився його син Мстислав (1125—1132), прозваний літописцями Великим:

• зміцнення великокнязівської влади

• успішно воював з Литвою та половцями, загнавши останніх за Дон та Волгу

• династичні зв'язки з Норвегією, Данією, Візантією, Угорщиною

Однак Мстислав був останнім із київських князів, кому вдалося утримати єдність і могутність Київської Русі. Високий рівень економічного розвитку і відповідних йому суспільних відносин уже невблаганно підводив КР до нової епохи в її історії — епохи феодальної роздробленості та існування самостійних князівств.

393. Культура кр

Є відкритою за своєю суттю (взаємодія із зх-євр та азіатською к-рами). Формувалася під впливом візантійських традицій, Великий вплив мало християнство, але язичницькі традиції також збереглися.

Освіта і наука: У ІХ ст. болгарські просвітителі Кирило та Мефодій створили слов’янський алфавіт, заклавши основи писемності у східних слов’ян. За часів Володимира Великого та Яро­слава Мудрого при храмах, монастирях, кня­жих дворах створюються школи, бібліотеки, книго­писні майстерні. Наприкінці Х – на поч.. ХІ ст.. на Русі з’являється літописання, однак літописні пам’ятки цього часу дійшли до наших днів лише в списках. Зростав рівень освіти, онука Ярослава Янка заснувала при Андріїв­ському монастирі першу у Європі школу для дівчаток.

Література: Першими пам’ятками давньоруської писемності є «Остромирове Євангеліє», «Слово про закон та благодать» митрополита Іларіона. У 1113 р. Чернець Києво-Печерського монастиря Нестор завершив роботу над найвідомішим рукописним твором «Повість минулих літ»; далі був «Київський літопис», у якому події доведено до 1200 р. З’явились визначні оригінальні пам’ятки давньоруської літ-ри: Ізборнік Святослава, Повчання дітям Володимира Мономаха, Слово о полку Ігоревім, Слово Данила Заточника. Значного розповсюдження набула усна народна творчість: обря­дові пісні, билини, казки, легенди тощо; здавна на Русі існували професійні виконавці – співці билин (Боян), скоро мохи.

Архітектура: Поширюється храмова архітектура: збудовано Десятину церкву (Хст) та Соф.собор (1037р), Спасо-Преображенський собор у Чернігові (1030-ті рр..), під 1051 р. Улітописі вперше згадується Києво-Печерський монастир. Стіни храмів прикрашали фресками та мозаїкою, які зберігалися в Софійському соборі. Почали складатися традиції іконо писання: першими живо­писцями були ченці Києво-Печерського монастиря Григорій та Аліпій.

Значними були здобутки у медицині (Агапіт, Даміан – ченці К-П монастиря).