398. Входження укр. Земель до вкл

У 40-х роках ХIV ст. українські землі зазнали розчленування. Після війни 1351–1352 рр. між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою Польщі, а Берестейщина і Волинь пе­рейшли до Литовської держави. Поставши в середині XIII ст., Литовська держава посту­пово посилила свій вплив і розширила територію. Так, за князя Міндовга Гедиміна (1230–1263 рр.) вона захоплює значну частину Білорусі, князь Гедимін (1316–1341 рр.) почав наступ на укр. землі, який продовжив великий князь литов­ський Ольгерд Гедимінович (1345— 1377), У 1356-1356 pp. він захопив Чернігово-Сівер­щину, а в 1362 p., розгромивши за допомогою укра­їнців на р. Сині Води монголо-татарське військо, остаточно приєднав до Литовської держави Київщину, Поділля і Переяславщину. У 1377 р., після тривалої боротьби Ольгерда з Польщею, до Литви увійшли Берестейський, Володимир­ський і Луцький уділи. Підпорядкувавши собі приблизно половину земель Київської Русі, ВКЛ стало найбільшим в Європі (Стол. – Вільнюс).

Після Ольгерда до влади прийшов його мол. син Ягайло (1377-1392), який у пошуках зовн. підтримки у 1485 р. уклав із Поль­щею Кревську унію (об'єднання Польщі і Литви в єдину дер­жа­ву внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла; обрання по­льським королем Ягайла, який прий­няв ім'я Вла­дислава II та одночасно залишався великим князем ли­товським; перехід у като­лицтво язичницького нас. Литви). Завер­шив процес входження укр. земель до ВКЛ князь Вітовт (1392—1430),що заволодів Чорноморським узбережжям.

О-ті статусу укр. земель:

• Руська мова – державна, збереглося руське законодавство «Руська правда»)

• Панувала укр. к-ра, православна церква зберігала панівне становище

• С-ма управління: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу

• Литовці укладали династичні шлюби з укр.

• Приєднання відб. переважно мирним шляхом, щоб позбутися монгольського ярма

399. Козацтво д. Вишневецький. Виникнення зс та її устрій

Термін "козак" на письмі вперше згадується в Початковій монгольській хроніці 1240 р. й означав самітню людину, "схильну до завоювання ". У словнику половецької мови це слово у 1303 р. трактувалось як "страж", "конвоїр". Що ж до українських козаків, то перше письмове повідомлення про них міститься у "Хроніці" М.Бєльського 1489 р. і набуло значення особисто вільної, мужньої й хороброї людини

Причини виникнення козацтва:

• релігійний і національний гніт, нестача власної землі в селян

• напади татар, необхідність захисту кордонів

• уходництво – степові промисли на «Дикому полі»

Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її історію. Оскільки козаки розміщалися за дніпровськими порогами, їх резиденція називалась Запорозькою Січчю, цей термін вживався також у розумінні «військово-політична організація козаків». Легендарним засновником Запорозької Січі є Дмитро Байда-Вишне­вецький, який походив з княжого роду на Волині. На початку 1550-х pp. побудував першу ЗС на о-ві Мала Хортиця для захисту від татарських набігів, у 1556 р. разом з московським військом здійснив походи на Очаків, турецькі міста. Його гол. ідея – сам. коз. політика з допо­могою інших христ. держав. У 1563 р. князь Вишневецький потрапив у полон до татар, був переданий туркам і за наказом султана страчений.

Склад запорізького козацтва був багатонаціональним, хоча переважали українці. Сімейні козаки також допускалися в Запоріжжя, але вони не могли тут жити з сім'ями. Військо Запорізьке мало два поділи: військове (курені) і територіальне (паланки). Паланкову старшину складали: полковник, осавул та писар. Увесь склад Війська Запорозького ділився на старшину, молодиків та сіромах — рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило поза Січчю, на зимівниках. Козацька рада – верховний орган управління. Кошовий отаман при військовому нападі мав необмежену владу. Військовий суддя – слідкував за дотри­манням правил на Січі. Писар займався документами. Військовий осавул – помічник писаря та кошового отамана. Укр. козацтво мало свої символи-відзнаки або клейноди (корогва, прапор, бунчук, булава та печатка з гербом

Ознаками козацтва були відсутність кріпосництва, формальна рівність між козаками. ЗС була козацькою республікою і стала початковим етапом у формуванні української державності. У кінці XVI ст. козацтво виділяється в окремий суспільний стан в Україні, стає значною військово-політичною силою, центром національно-визвольного руху, ядром української державності. Цим воно суттєво відрізнялося від донського козацтва, яке виконувало лише військово-оборонні функції.