406. Політична діяльність п. Дорошенка

В умовах глибокої кризи української державності в серпні 1665 р. до влади на Правобережжі прийшов П. Дорошенко, який сподівався об’єднати Україну і зробити її незалежною. На початку свого гетьманування, заручившись нейтралітетом Польщі, зміцнив свої внутрішні позиції створив постійне 20-тисчне військо з найманих частин – сердюцькі полки, установив нову митну лінію, почав карбувати власну монету, часто скликав козацькі ради. До активізації зовнішньої політики його спонукало Андрусівське перемир’я (лют 1887), укладене між Польщею та Росією на 13,5 років, згідно з яким лівобережжя закріплювалось за Росією, правобережжя за Польщею. Дорошенко заручився підтримкою кримського ханства та османської імперії і восени 1667 р. під тиском об’єднаних турецько-козацьких військ польський король погодився надати Україні широку автономію. Закріпившись на правобережжі, Дорошенко переходить на лівий берег Дніпра. Після вбивства Брюховецького в 1668 р. лівобережними козаками Дорошенка проголошують гетьманом усієї України. Утім, у 1669 р. новий наступ поляків змусив Дорошенка повернутися на Правобережжя. Наказним гетьманом на лівобережжі він залишив Д. Многогрішного, який став проводити самостійну політику і в 1669 р. підписав із Московською державою Глухівські статті, що значною мірою відновлювали автономію України. За цих обставин Дорошенко погоджується на прийняття турецького протекторату і бере участь у переможній війні Османської імперії і Польщі (1669 р. – Корсунські статті). Наслідок війни – укладення Бучацького миру, Туреччина отримала Поділля, Брацлавщина та Київщина проголошувалися вільною козацькою територією, інші території Правобережжя та Східна Галичина залишалися за Польщею. Пограбування українських земель татарами підірвало довіру населення до Дорошенка. У той час на Лівобережжі в 1672 р. стався держ. переворот: за доносом старшини, що протистояла спробам обмежити її вплив, Д.Многогрішного було заслано до Сибіру. Наступником було обраного І. Самойловича. він прагнув об’єднати Україну. У 1674 р. московська армія та козацькі полки вступили на правий берег Дніпра і взяли в облогу гетьманську резиденцію – Чигирин. Турецько-татарська армія змусила і.самойловича відступити, але розчарований політикою Туреччини Дорошенко в 1675 р. склав гетьманські клейноди, а восени 1676 р. після другої облоги Чигирина московсько-козацькими військами зрікся

397. Пр занепаду кр її місце в Історії укр. Державотворення

Причини:

• Прагнення окремих князівств до самостійності. Каталізатор – рішення Любецького з'їзду князів (1097) про вотчинний принцип успадкування земель.

• Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення.

• Відсутність сталого порядку успадкування кн. влади. "Горизонтальний" принцип престоло­наслідування співіснував з "вот­чин­ним", або "вертикальним", що вело до міжусобиць

• Занепад торгівлі – поява нового серед­земноморського торговельного шляху, що без­по­се­редньо поєднав Західну Європу з Візан­тією, Малою Азією та Близьким Сходом (зм. ролі торг. шляху "з варяг у греки" До того ж торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів були бло­ковані половецькими ордами.

• Геополітичне розташування КР, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками.

Історичне значення:

• Об’єднання сх.-слов племен в одній державі, прискорення їх розвитку

• непереможний щит Європи, що послабляв тиск кочових народів

• східний форпостом європейського християнського світу, культурний центр Східної Європи.