387. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого

1019р. – битва на р. Альті між синами Володимира Великого Святополком «Окаянним» та Ярославом який князював у Великому Новгороді. Переможцем вийшов Ярослав, названий сучасниками Мудрим, а Святополк рятувався втечею за кордон, де незабаром загинув.

Ярослав Мудрий (1019-1054) – період найвищого розвитку КР:

• Співправитель – брат Мстислав до 1036р., після його смерті остаточно об’єднав КР

• 1030-1031рр – відвоював Червенські міста і Белзьку волость

• Створив перше рукописне зведення законів – «Руську Правду», яке базувалося на "Уставі земляному" — зведенні норм усного звичаєвого права, запровадженого князем Володимиром. Старі звичаєві норми поступово усувалися, наприклад, кровну помсту згодом замінили грошовими карами.

• 1036р. – Софіївський собор, згодом бібліотека при ньому; церкви Св.Григорія та Св.Ірини, Печерський монастир

• Оточив місто валами з трьома брамами, одна з яких – «Золоті ворота» – була парадним в’їздом

• 1051р. – забезпечив незалежність церковної ієрархій від Візантії призначивши митрополитом русича Іларіона

• створення першого літописного зводу 1037-1039 pp

• Розгром печенігів (1036) , які припинили напади на Русь

• Укладення династичних шлюбів («тесть Європи»)

• похід руських дружин на чолі з сином Ярослава Володимиром на Візантію у 1043 p., та він закінчився невдачею, незважаючи на чималу компенсацію, надану Русі.

• домінування руського люду в державному управлінні

• спроба вирішити проблему престоло­наслі­дування (принцип сеньйорату, коли розподіл земель і політичної влади у державі здій­снювався на основі старшинства у велико­князівському роді), яка згодом виявилася недо­сконалою, адже фактично суперечила принципу спадкоємності від батька до сина. Ця обставина призвела до всезростаючих міжусобних чвар і суперечок. Безкінечні війни підточували сили і могутність Київської Русі, вели до її занепаду.

388. Кр др. Пол. Хі ст. Тріумвірат Яросл

Після смерті Ярослава (1054) троє його найвпливовіших синів — Ізяслав (Київ), Святослав (Чернігів) та Всеволод (Переяслав) — утворили своєрідний тріумвірат на чолі зі старшим київським князем. Їхнє спів правління тривало з 1054 по 1073. Вони проводили спільну політику, підтримуючи єдність держави, разом обороняли країну від агресивних полов­ців, які з'явилися на степових просторах Русі, вдосконалили "Руську правду", зокрема відмі­нивши давню родову помсту, протистояли сепа­ратистським тенденціям молодших князів.

Проте після невдалої для Русі битви з полов­цями на р. Альті на Переяславщині (1068) та наступного за цим повстання киян проти князя Ізяслава у тріумвіраті почалися розбіж­ності. Відновити колишню єдність не вдалося навіть на з'їзді братів у Вишгороді (1072), де було прийнято " Правду Ярославичів" — кодекс юри­дичних норм, що значно розширював "Руську Правду". Уже в 1073 р. Святослав з допомогою Всеволода зайняв київський престол, а Ізяслав змушений був утікати до Польщі, далі до Німеч­чини. З того часу Ярославичі по черзі княжили у Києві: Святослав у 1073-1076 pp., Ізяслав у 1076-1078 pp., Всеволод у 1078-1093 pp.