
- •383. Теорії походження Київської Русі
- •384. Кр за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав.
- •385. Кр за правління Володимира Великого
- •386. Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •387. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •388. Кр др. Пол. Хі ст. Тріумвірат Яросл
- •389. Феодальні війни та княжі з’їзди Руських князів др. Пол хі – поч. Хіі ст.
- •390. Правління в. Мономаха та м. Володимировича
- •395. Галицьке князівство: др. Пол. Хі ст. – 1199 р.
- •391. Період роздр. Кр: др. Пол. Хіі ст. – і пол. Хііі ст.
- •392. Монголо-татарська навала та її насліди
- •393. Культура кр
- •394. Соціальний устрій кр
- •406. Політична діяльність п. Дорошенка
- •397. Пр занепаду кр її місце в Історії укр. Державотворення
- •398. Входження укр. Земель до вкл
- •399. Козацтво д. Вишневецький. Виникнення зс та її устрій
- •400. Козацтво за п. Сагайдачного
- •401. Релігійна і культурна діяльність братств
- •402. Берестейська унія: причини і наслідки
- •403. Повстання к. Косинського і с. Наливайка
- •404. Устрій держави б. Хмельницького
- •407. Виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки
- •405. Державотв. Діяльність і. Виговського
- •408. Політика Петра і після Полтавської битви 1709 р.
- •409. Діяльність гетьмана п. Орлика
- •410. Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.
- •411. Ліквідація укр. Державності у др. Пол. XVIII ст.
- •417. Лібералізація сусп. Життя в Укр. Сер. 50-х – поч. 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники
- •412. Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •413. Громадівський рух в Україні
- •415. Серпневий «путч» 1991 р. Прогол. Незал. України та перші кроки її розбудови
- •414. Пожвавлення нац. Руху наприк. 80-х рр. Хх ст. Формув. Багатопартійної с-ми
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •418. Найвпливовіші політ. Партії Зх Укр. У міжвоєнний період, їх прогр. Цілі та діяльніс
- •419. Міжнар. Становище унр на поч. 1919 р. Війна більшовицької Росії проти унр
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї укр. Громадськості
- •421. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •422. Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприк. 1917 – поч. 1918 рр.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період
- •425. Встановлення влади Директорії унр. Відмінності у поглядах в. Винниченка і с. Петлюри щодо внутр і зовн політики унр
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п. Скоропадського.
- •427. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду п. Скоропадського
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки цр у її державотворчій діяльності
- •430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •431. Листопадове 1918 р. Повстання у Львові. Утворення зунр.
- •441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.
- •432. Дайте довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •434. Розкрийте суть операції «Вісла»
- •435. Україна в роки Першої світової війни
- •436. Переясл. Договір 1654 р. З Москвою: прич. Укладення, зміст та насл. Для України
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу: причини підписання, умови, наслідки
- •439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни
- •442. Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
Варша́вський договір — міждержавна угода Польщі і УНР, за якою в 22 кві 1920 р. Польський уряд відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 р. та визнав право УНР на незалежність. Для цього уряд Симона Петлюри був вимушений піти на великі поступки – зректися великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. За цим договором Польща зобов’язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України. Гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі і польського в Україні. Складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 кві 1920 р, яка передбачала початок спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України. Варшавський договір був засуджений найближчими прибічниками Петлюри – Винниченком, Грушевським. С. Петлюрі не вдалось реалізувати її цілком. Пізніше, у жовтні 1920 року, по закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав УРСР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року, що фактично анулював Варшавський договір.
438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу: причини підписання, умови, наслідки
Підписаний у Бресті-Литовському 9 лютого 1918 між УНР (делегація на чолі з О.Севрюком.) та державами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною. Перший міжнародно-правовий документ, який визначав міжнародний статус України та її західні кордони. Крім цього, між Україною та Австро-Угорщиною було підписано таємну заяву (8 лютого 1918) і таємний додаток (4 березня 1918), згідно з якими Підляшшя та Холмщина відходили до УНР, Галичина і Буковина об’єднувалися в один край у складі Австро-Угорщини з наданням українцям широкої автономії, а в Криму мала утворитися мусульманська республіка. У відповідь УНР зобов’язалася забезпечити права національних меншин (поляків, німців, євреїв) у своїй країні. Договір надав Україні можливість протягом 1918 формувати рівноправні відносини зі своїми сусідами. Згодом Австро-Угорщина єдиною з учасників договору в односторонньому порядку анулювала його (як і таємну заяву й таємний додаток), зайнявши цим самим пропольську позицію. Після капітуляції Німеччини та анулювання Росією Брестського договору від 3 березня 1918 Україна як суверенна держава втратила міжнародне визнання, і протягом 1919—1920 її землі були поділені між Росією, Польщею, Чехословаччиною та Румунією.
439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни
"Новий порядок", запроваджений нацистами в Україні, не міг не викликати опору місцевого населення, хоч спочатку частина українців, передусім західних, налякана комуністичними репресіями 1939—1941 pp., зустрічала німецьке військо як визволителів. Найбільшу активність виявили діячі обох течій ОУН, керівництво якої напередодні німецько-радянської війни ставилося до Німеччини та її військ як до союзників майбутньої Української держави у спільній боротьбі проти більшовизму.
30 червня 1941 р. у Львові ОУН(б) організувала Українські національні збори, які без погодження з німцями проголосили Акт відновлення Української держави та сформували уряд — Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком. Проте реакція німців була негативною. На поч. липня 1941 р. вони заборонили діяльність Правління, заарештували його голову Я.Отецька, а також С.Бандеру та інших українських діячів. Вся мережа бандерівських організацій, керівництво якою перебрав Микола Лебедь, змушена була перейти в підпілля. У результаті об'єднання підпільних розрізнених військових формувань була створена УПА (14 жовтня 1942 р) Невдовзі воа стала грізною військовою силою, яка повела боротьбу як проти німецьких загарбників, так і проти радянських партизанських формувань,
З німецькими окупантами боролись і радянські партизани. Щоправда, наслідки першого етапу становлення партизанського руху виявилися не такими успішними. Щоб розширити партизанську боротьбу на Правобережжі, туди наприкін. жовтня 1942 р. рейдом вирушили партизанські з'єднання С.Ковпака і О.Сабурова. На осінь 1942 р. партизанський рух у Правобережній Україні набагато зріс і становив для окупантів грізну силу. Проте досить часто діяльність партизан зводилася до демонстрації радянської присутності на окупованих територіях. З'єднання С.Ковпака здійснило відомий похід по ворожих тилах від Путивля до Карпат, завдавши загарбникам відчутних ударів. Був період, коли ковпаківці дійшли згоди із загонами УПА і разом з ними здійснювали бойові операції проти німецьких вояків. Однак згодом, виконуючи пряму вказівку Сталіна, С.Ковпак завдав УПА удару в спину, проте зазнав поразки і був розбитий.
Загалом, УПА, партизанські загони, підпільники своїми діями наближали звільнення України від німецьких окупантів.