435. Україна в роки Першої світової війни

Від самого початку боїв влітку 1914р. територія України стала одним із основних полів бою на сході Європи. Тут зійшлися разом зі своїми менш потужними союзниками два старі супро­тивники — Австро-Угорщина і Німеччина, з одного боку, та Росія, з другого. Аж до поч. 1918 р. лінія фронту проходила через українську територію. Більшість земель Наддніпрянської України як прифронтова зона перебували під юрисдикцією Київського військового округу.

Ареною жорстоких, кровопролитних боїв стала територія Східної Галичини, Північної Буковини і частково Закарпаття підчас запеклої Галицької битви, що тривала з 19 серпня до 4 жовтня 1914 р. Австро-угорську армію було розгромлено. Га­личина й Буковина опинилися під окупацією царської Росії. За сім місяців російської окупації царська адміністрація при допомозі місцевих москвофілів свідомо знищила тут все, що було українським: гімназії, близько сотні газет і жур­налів, книгарні, видавництва, бібліотеки, читал­ьні "Просвіти", наукові, освітні, господарські, спо­ртивні організації. Почалося переслідування греко-католицької церкви. Митрополита А. Ше­птицького було заарештовано і депортовано в Росію. З початком війни і оголошенням на біль­шій частині підросійської України воєнного стану царські власті посилили поліційні репресії проти українства також. У1916 р. Галичина і Буковина знову стали тереном найжорстокіших боїв. На­прик. травня розпочався т. зв. Брусиловський прорив лінією Луцьк — Чернівці. Російські вій­ська під командуванням генерала Брусилова, прагнучи досягти перелому в Першій світовій війні на свою користь та приєднати до Рос. Ім.­перії західноукраїнські землі, до кінця літа захо­пили Буковину, східну частину Галичини та Зх Волинь. Внаслідок багатомісячної битви чимало населених пунктів, особливо на Тернопільщині, було зруйновано вщент, населення еваку­йо­ва­не, господарство та майно — втрачено. Не мен­ше лиха приніс західноукраїнському населенню і червневий наступ російських військ, які кинув на австро-угорський фронт О.Керенський у 1917р. Ця авантюра не принесла перемоги її іні­ціаторам, навпаки, закінчилася повною пораз­кою російської армії, її відступом за річку Збруч.

Нелегкий, але героїчний бойовий шлях пройшов легіон Українських січових стрільців (УСС), ство­рений з початком Першої світової війни як окре­мий структурний підрозділ австрійської армії (битви на г.Маівка, г.Лисеня, на р.Крива Липа)

Усе це свідчило, що наприкін. 1916 — на поч. 1917 р. в Україні, як і в усій Російській імперії, назріла глибока економічна та політична криза. Український народ, витримавши на поч. XX ст. чималі випробування, швидко наближався до нових соціальних потрясінь.

436. Переясл. Договір 1654 р. З Москвою: прич. Укладення, зміст та насл. Для України

Під час Переяславської ради, яка відбувалася 18 січня й ухвалила рішення про прийняття протекції царя, трапився інцидент: коли духовенство хотіло привести до присяги гетьмана й старшину, Б.Хмельницький зажадав від московських послів, щоб вони перші склали присягу від імені царя, проте вони відмовилися це зробити. Тоді гетьман і старшина залишили переговори, що стало причиною публічного скандалу. Після запевнення, що цар охоронятиме всі права України й державний лад її буде збережено гетьман і старшина погодилися на присягу. Відмовилися присягати ряд представників козацької старшини, зокрема І.Богун та І.Сірко, деякі полки.

Остаточний текст українсько-московського договору було ухвалено у Москві в бер 1654 p., звідси і його назва — «Березневі статті». Ця угода за своїми формально-правовими ознаками нагадувала акт про встановлення відносин номінальної протекції, але за змістом найімовірніше передбачала створення під верховенством царської династії Романових конфедеративного союзу, спрямованого проти зовнішнього ворога, тобто проти Польщі: 1) Українська держава зберігала республіканську форму правління на чолі з гетьманом, який по життєво обирався на Козацькій раді; 2) незмінними залишалися адміністративно-територіальний устрій, суд і судочинство, фінансова система, незалежна внутрішня політика; 3) підтверджувалися права, вольності та привілеї української шляхти, духовенства та Війська Запорізького, реєстр якого становив 60 тис. чол.; 4) збір податків в Україні здійснювала українська скарбниця під контролем призначених царем чиновників; певна частина зібраної суми як данина мала передаватися до московської казни; б) зовнішньополітична діяльність Української держави обмежувалася забороною зносин гетьмана з польським королем та турецьким султаном; 6) Москва діставала право мати у Києві свого воєводу разом із невеликою залогою; 7) Московська держава зобов’язувалася надати Україні допомогу у війні проти Польщі тощо.

Причина укладення: необх воєнної допомоги для створення власної держави. Наслідки: хоча договір засвідчив визнання України як окремої д-ви з боку Росії, царський уряд став на шлях порушення умов Б. с., намагаючись обмежити внутр. суверенітет Укр. козац. д-ви