- •383. Теорії походження Київської Русі
- •384. Кр за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав.
- •385. Кр за правління Володимира Великого
- •386. Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •387. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •388. Кр др. Пол. Хі ст. Тріумвірат Яросл
- •389. Феодальні війни та княжі з’їзди Руських князів др. Пол хі – поч. Хіі ст.
- •390. Правління в. Мономаха та м. Володимировича
- •395. Галицьке князівство: др. Пол. Хі ст. – 1199 р.
- •391. Період роздр. Кр: др. Пол. Хіі ст. – і пол. Хііі ст.
- •392. Монголо-татарська навала та її насліди
- •393. Культура кр
- •394. Соціальний устрій кр
- •406. Політична діяльність п. Дорошенка
- •397. Пр занепаду кр її місце в Історії укр. Державотворення
- •398. Входження укр. Земель до вкл
- •399. Козацтво д. Вишневецький. Виникнення зс та її устрій
- •400. Козацтво за п. Сагайдачного
- •401. Релігійна і культурна діяльність братств
- •402. Берестейська унія: причини і наслідки
- •403. Повстання к. Косинського і с. Наливайка
- •404. Устрій держави б. Хмельницького
- •407. Виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки
- •405. Державотв. Діяльність і. Виговського
- •408. Політика Петра і після Полтавської битви 1709 р.
- •409. Діяльність гетьмана п. Орлика
- •410. Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.
- •411. Ліквідація укр. Державності у др. Пол. XVIII ст.
- •417. Лібералізація сусп. Життя в Укр. Сер. 50-х – поч. 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники
- •412. Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •413. Громадівський рух в Україні
- •415. Серпневий «путч» 1991 р. Прогол. Незал. України та перші кроки її розбудови
- •414. Пожвавлення нац. Руху наприк. 80-х рр. Хх ст. Формув. Багатопартійної с-ми
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •418. Найвпливовіші політ. Партії Зх Укр. У міжвоєнний період, їх прогр. Цілі та діяльніс
- •419. Міжнар. Становище унр на поч. 1919 р. Війна більшовицької Росії проти унр
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї укр. Громадськості
- •421. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •422. Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприк. 1917 – поч. 1918 рр.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період
- •425. Встановлення влади Директорії унр. Відмінності у поглядах в. Винниченка і с. Петлюри щодо внутр і зовн політики унр
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п. Скоропадського.
- •427. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду п. Скоропадського
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки цр у її державотворчій діяльності
- •430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •431. Листопадове 1918 р. Повстання у Львові. Утворення зунр.
- •441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.
- •432. Дайте довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •434. Розкрийте суть операції «Вісла»
- •435. Україна в роки Першої світової війни
- •436. Переясл. Договір 1654 р. З Москвою: прич. Укладення, зміст та насл. Для України
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу: причини підписання, умови, наслідки
- •439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни
- •442. Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.
Ц перетворення в Зх Укр., що ґрунтувалися на моделі побудови соціалістичного суспільства СРСР зразк 30-х років (індустріалізація, колективізація, репресії). Заходи радянізації включали в себе конфіскацію поміщицьких земель та частковий розподіл їх між безземельними та малоземельними селянами, націоналізацію промисловості, торгівлі і банків, введення 8-годинного робочого дня, розвиток медичного обслуговування, обмеження безробіття, розподіл серед міської бідноти житла, націоналізованого після втечі польських чиновників та підприємців тощо. До соціально-економічних змін додалися культурно-освітні: повсюдне запровадження української мови, збільшення кількості українських шкіл та вузів, преси, завезення зі східних областей великої кількості книг українською мовою. Проте згодом рад влада злякалася поширення національно-визвольних ідей із Західної України на УРСР, а тому взялася за нещадну руйнацію культурно-освітніх, громадсько-політичних, економічних осередків та місцевих традицій. Найпоширенішим різновидом репресій були депортації, коли тисячі ні в чому не повинних людей, за таврованих як " вороги народу" , без усякого слідства, суду та навіть без формального звинувачення арештовували і в товарних вагонах вивозили вглиб СРСР. Всі ці дії були спрямовані на знищення та асиміляцію української нації.
432. Дайте довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець
Євге́н Петруше́вич (1863-1940) — український громадсько-політичний діяч, активний член Української національно-демократичної партії з часу її створення у 1899р., президент (ЗУНР) 1918р. Обирався до Галицького сейму разом із К. Левицьким та провадив українську політику
Си́мон Петлю́ра (1879 1926) — державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).
Павло́ Скоропа́дський (1873, 1945) — український громадський, політичний і військовий діяч, гетьман Української Держави (29.4.1918 — 14.12.1918), один із лідерів та ідеологів гетьманського руху. З кінця 191 8 р. в еміграції у Швейцарії та Німеччині, де і далі очолював гетьманський рух
Євге́н Конова́лець(1891-1938)— полковник Армії УНР, комендант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів (з 1927). У 1912 р. став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації — місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади». Із 1913 р. як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 р. як представник від студентства входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (голова Кость Левицький), на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.