430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.

25 квітня розпочався спільний наступ українських (війська УНР) та польських армій на схід, так званий київський похід. Більшовицькі війська залишили Київ, встановився окупа­ційний польський режим. Незважаючи на перші запаморочливі успіхи українсько-поль­ських військ на проти­більшовицькому фронті, соціал-демократи застерігали, що дотеперішні перемоги над польською армією не є рівно­значні виграній війні, бо Радянська Росія зро­бить все, аби не втратити України. 14 тра по­чався контрнаступ рос військ, звільнено Жито­мир, Бердичев. На початку червня на польсько-радянському фронті відбулися значні зміни. Червона армія розпочала масований наступ на київський плацдарм, 5 червня кінній армії С.Будьонного вдалося прорвати фронт Поль­ської армії. Більшовики швидкими темпами просувалися на захід. Щоб уникнути оточення, Армія УНР, незважаючи на успішно проведені оборонні бої, вночі з 13 на 14 липня перейшла на західний берег річки Збруч, опинившись на території Східної Галичини. Тут вона пробула 2 місяці – до 13 вересня 1920 р. У середині липня 1920 р. ЧА зайняла 16 повітів Східної Гали­чини. Дотримуючись випробуваної тактики, біль­шо­вики створили маріонеткову державу – Га­лиць­ку соціалістичну радянську республіку. Її тимчас. уряд, організований, ними 8 липня, одразу ж ска­сував усі розпорядження уряду ЗУНР і Директорії. У середині серпня 1920 р. в р-ті успіш­ного контрнаступу польських військ під Вар­шавою ЧА розпочала відступ. 14 вересня фронт перемістився на річку Збруч. 21 вересня Армія УНР знову вступила на територію Над­дніпрянщини, де впродовж двох місяців продов­жувала боротьбу з більшовиками. На підставі до­говору, підписаного у Ризі (8 бер 1921) між Польщею з одного боку і Радянською Росією та Радянською Україною з другого, з польські вій­ська припиняли бойові дії на проти­більшо­виць­кому фронті. Полишений союзником на власні сили, С.Петлюра ще протягом місяця вів від­чай­душну боротьбу з переважаючими силами ЧА. Поразка укр армії, її відступ 21.11за Збруч.

431. Листопадове 1918 р. Повстання у Львові. Утворення зунр.

18 жовтня 1918 р. у Львові зібралися пред­ставники усіх політичних українських сил краю, так звана Українська Конституанта (Установчі збори). Реалізувавши право народу на само­визначення, Конституанта проголосила себе Українською Національною Радою з повно­важенням парламенту. Головою було обрано Петрушевича. 19 жовтня було проголошено про створення з українських територій Австро-Угор­ської імперії Української держави, правда, у складі монархії, з якою галицькі політики стар­шої генерації не наважились порвати зв’язки. Тим часом у Кракові було утворено Польську ліквідаційну комісію, яка мала прибути до Львова 1 листопада, щоб перебрати владу в Галичині до рук Польщі. Тому у ніч з 31 жовтня на 1 листопада на чолі з сотником УСС Д. Вітов­ським влада у Львові була взята. Операція про­ведена блискавично і без кровопролиття. Було заарештовано намісника і міського коменданта, взяті під контроль всі державні установи, казар­ми й інші важливі об’єкти, над ратушею підняли синьо-жовтий прапор. Ранком 1 лис Українська Національна Рада перебрала владу у свої руки. Було видано відозву «Український народе», де говорилося про утворення незалежної Укр держави. 9 листопада на засіданні Української Національної Ради було визначено назву дер­жави ЗУНР. У цей же день було сформовано уряд – Державний секретаріат, Головою (прем­єр-міністром) було обрано К. Левицького. 13 лис УНРада прийняла «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель колишньої австро-угорської імперії». В цьому законі закріплювались верховенство і суве­ренність народу, який мав здійснювати їх через свої представницькі органи, обрані на основі загального, рівного, прямого, таємного голосу­вання за пропорційною системою. Гербом ЗУНР став золотий лев на синьому полі, прапором – синьо-жовтий, гімном – пісня “Вже воскресла Україна” (“Ще не вмерла Україна”).

Владу виявилось легше завоювати, ніж втри­мати. Польські керівні кола не змирилися з утво­ренням ЗУНР. Уже з перших чисел лис на вули­цях Львова розгорілись збройні сутички між укр і польськими загонами. Бої проходили з пере­мінним успіхом, та у ніч на 22 лис укр підрозділи змушені були залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а з січня 1919 до Ста­ніслава. 22 січня 1919 р. у Києві на Софі­ївській площі було урочисто проголошено Акт про злуку ЗУНР і УНР. На жаль, справжнього об’єднання не відбулося, бо через кілька днів Директорія змушена була покинути Київ під ударами насту­паючої з північного сходу Червоної армії. В той же час армія ЗУНР УГА вела бої з пере­важа­ючою у бойовій силі і техніці польською армією. 16-18 липня 1919 р. УГА перейшла р. Збруч, за­ли­шивши всю Східну Галичину під польською окупацією