423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення

11 жов 1938 р. чеська влада офіційно проголосила автономію Підкарпатської Русі. Перший уряд автономії очолив один із лідерів русинофілів А.Бродій. Однак невдовзі з'ясувалося, що він є агентом угорських спецслужб. 26 жовтня було призначено новий кабінет, що складався з українофілів па чолі з Августином Волошиним. Щоправда, початок його діяльності був затьмарений т. зв. Віден­ським арбітражем (2 листопада 1938 p.), згідно з рішенням якого лідери Німеччини й Італії віддали Угорщині південні райони Закарпаття з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове. Столицю Підкарпатської Русі було перенесено до Хуста.

ЗО грудня 1938 р. держава отримала назву Карпатська Україна. Для захисту кордонів і боротьби з угорськими та польськими диверсійними групами, було створено власні збройні сили — Карпатську Січ. На допомогу закарпатським українцям з Галичини масово прибували відповідні кадри ОУН. 14 березня була проголошена державна незалежність Карпатської України. Наступного дня Сейм на чолі з Л.Штефаном затвердив проголошення державної незалежності та прийняв конституцію, яка визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Президентом держави було обрано А.Волошина.

Та незалежність тривала недовго — вже 16 березня угорське військо захопило Хуст. Коротке існування Карпатської України і героїчна оборона мали велике значення для загальноукраїнської історії: вони не тільки допомогли закарпатцям остаточно усвідомити себе частиною єдиної української нації, а й стали прикладом самовідданої боротьби за національну державність для всього українського народу. Події весни 1939 р. також переконливо доводять, що входження Закарпатської України до складу УРСР — це не наслідок повоєнних дій Сталіна, а усвідомлений вибір населення Закарпаття.

424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період

Територія: Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина і Підляшшя були приєднані до Польської держави згідно з Ризьким мирним договором (1921) між Польщею та радянськими урядами Росії і України. Східна Галичина –з червня 1919 р. (Паризькій мирній конференції.

Політика :

• Ліквідовано місцеве самоврядування

• Керівні посади займали поляки

• Для сх. Галичини було оф. запропоновано назву «Сх. Малоросія» (1920р)

• Польська мова витісняла українську, закриття укр. шкіл, мінялися навіть прізвища

• Переслідування православних українців, навертання до католицької віри, знищення православних храмів, розстріл священиків

• Укр. землі стали сировинними придатками, джерелом дешевої роб сили

• Матеріальна скрута, нестерпні житлові умови, експлуатація укр. нас

• Активна еміграція українців

• 1920 і 1925  роках Сейм ухвалив закони про надання землі на сході Речі Посполитої польським офіцерам та солдатам

• придушення національних прагнень українців

• Розкольницька політика (розмежування української громади та території її проживання)

• Пацифікація та політ репресії (арешти, розстріли)