
- •383. Теорії походження Київської Русі
- •384. Кр за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав.
- •385. Кр за правління Володимира Великого
- •386. Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •387. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •388. Кр др. Пол. Хі ст. Тріумвірат Яросл
- •389. Феодальні війни та княжі з’їзди Руських князів др. Пол хі – поч. Хіі ст.
- •390. Правління в. Мономаха та м. Володимировича
- •395. Галицьке князівство: др. Пол. Хі ст. – 1199 р.
- •391. Період роздр. Кр: др. Пол. Хіі ст. – і пол. Хііі ст.
- •392. Монголо-татарська навала та її насліди
- •393. Культура кр
- •394. Соціальний устрій кр
- •406. Політична діяльність п. Дорошенка
- •397. Пр занепаду кр її місце в Історії укр. Державотворення
- •398. Входження укр. Земель до вкл
- •399. Козацтво д. Вишневецький. Виникнення зс та її устрій
- •400. Козацтво за п. Сагайдачного
- •401. Релігійна і культурна діяльність братств
- •402. Берестейська унія: причини і наслідки
- •403. Повстання к. Косинського і с. Наливайка
- •404. Устрій держави б. Хмельницького
- •407. Виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки
- •405. Державотв. Діяльність і. Виговського
- •408. Політика Петра і після Полтавської битви 1709 р.
- •409. Діяльність гетьмана п. Орлика
- •410. Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.
- •411. Ліквідація укр. Державності у др. Пол. XVIII ст.
- •417. Лібералізація сусп. Життя в Укр. Сер. 50-х – поч. 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники
- •412. Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •413. Громадівський рух в Україні
- •415. Серпневий «путч» 1991 р. Прогол. Незал. України та перші кроки її розбудови
- •414. Пожвавлення нац. Руху наприк. 80-х рр. Хх ст. Формув. Багатопартійної с-ми
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •418. Найвпливовіші політ. Партії Зх Укр. У міжвоєнний період, їх прогр. Цілі та діяльніс
- •419. Міжнар. Становище унр на поч. 1919 р. Війна більшовицької Росії проти унр
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї укр. Громадськості
- •421. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •422. Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприк. 1917 – поч. 1918 рр.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період
- •425. Встановлення влади Директорії унр. Відмінності у поглядах в. Винниченка і с. Петлюри щодо внутр і зовн політики унр
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п. Скоропадського.
- •427. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду п. Скоропадського
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки цр у її державотворчій діяльності
- •430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •431. Листопадове 1918 р. Повстання у Львові. Утворення зунр.
- •441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.
- •432. Дайте довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •434. Розкрийте суть операції «Вісла»
- •435. Україна в роки Першої світової війни
- •436. Переясл. Договір 1654 р. З Москвою: прич. Укладення, зміст та насл. Для України
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу: причини підписання, умови, наслідки
- •439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни
- •442. Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
422. Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприк. 1917 – поч. 1918 рр.
Керівництво більшовицького Раднаркому в Росії усвідомлювало, що без матеріальних і людських ресурсів України справа пролетарської революції приречена на поразку. Необхідно було встановити диктатуру пролетаріату у формі радянської влади і в Україні. З цією метою було розгорнуто роботу по створенню більшовицьких рад на всій території УНР, проведенню Всеукраїнського з'їзду рад. Одночасно більшовики зміцнювали військові позиції: у Києві було створено військово-революційний комітет для підготовки повстання.. У відповідь на дії червоного Петрограда Генеральний Секретаріат наказав українізованим частинам, що перебували за межами України, повертатись в УНР, а 12 гру 1917 р. обеззброїв і вислав з Києва по-більшовицькому настроєні частини міського гарнізону. На початку грудня 1917 р. у Києві проходив 1-й Всеукраїнський з'їзд рад, який висловив довіру УЦР.
Не зумівши мирним шляхом встановити радянську владу в Україні, Раднарком Росії на початку грудня надіслав підписану В.Леніним і Л.Троцьким телеграму з ультиматумом Раднаркому Центральній Раді. Визнаючи формально УНР та право українського народу на самовизначення, Раднарком зажадав негайно припинити формування української армії, не обеззброювати більшовицькі військові частини Червоної гвардії. УЦР не прийняла ультиматуму. Активізувалася підготовка до відкритої збройної боротьби. До середини грудня рад військами було захоплено важливі залізничні вузли і станції — Лозова, Павлоград, Синельникове. У другій декаді січня 1918 р. радянська влада була встановлена в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Узгодженими ударами з півночі і сходу більшовики розгорнули наступ на Київ. Використовуючи перевагу в чисельності й озброєнні, діючи рішуче й жорстоко, загони Муравйова швидко просувалися до столиці. Становище УЦР ставало критичним. Ні проголошення незалежності УНР (IV Універсал, 22 січня 1918 p.), ні зміни у складі Генерального Секретаріату вже не могли її порятувати. В умовах деморалізованості, дезорганізованості регулярних частин УНР символом національної честі став подвиг кількох сот київських студентів і гімназистів на чолі з сотником Омельченком, які 29 січня неподалік станції Крути вступили у нерівний бій з переважаючими силами ворога й по-геройському загинули за українську ідею. 22 січня війська УНР під командуванням С.Петлюри та Є.Коновальця придушили повстання в Києві. Однак це вже не мало стратегічного значення Наступ більшовицьких військ продовжувався. 25 січня члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів (таку назву дістав Генеральний Секретаріат після проголошення III Універсалу) залишили Київ, перебравшись спочатку до Житомира, а потім — до Сарн. 26 січня 1918 р. радянські війська ввійшли у Київ. Причинами поразки військ УЦР слід вважати: ослаблення соціальної бази УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень відштовхнули селянство, в той час як більшість робітників підтримувала більшовиків); відсутність належної уваги до воєнної політики, збройного захисту державності, що виявилося у відсутності регулярної і централізованої армії.